Голосник

80 років од заснованя русиньской ґімназії в Пряшові

„Не просиме златы горы, лісы, не жадаме одпустити нам дані, ани поміч про людей без роботы, не жобреме алмужну,“ писав владыка Ґойдіч чехословацькій владі з пожадавков, жебы зрядити ґімназію про Русинів у Пряшові. Минать 80 років од часу, коли было схвалене заснованя русиньской ґімназії в центрі Пряшівской Руси.

27-го апріля 1936-го року Міністерство школства в Празі схвалило заснованя ґімназії про Русинів в Пряшівскім реґіоні. Головным ініціатором заснованя такой ґімназії быв уж на кінцю 20-тых років 20-го столітю Федор Ройковіч, котрый быв втогды ґрекокатолицькым парохом в Людтині, пізніше і владыка Ґойдіч. 1-го марца 1936-го року із ініціатівы Общества руськой молодежі і Союзу руськых учітетлів быв выголошеный меморандум 8-ох русиньскых орґанізацій, адресованый председови чехословацькой влады Міланови Годжови. Таку інштітуцію, як была ґімназія, могла втогды отворити лем держава, окрес або церьков. Комітет, котрый приготовльовав одкрытя ґімназії в Пряшові, обернув ся втогды на єпіскопа Пряшівской ґрекокатолицькой єпархії Павла Петра Ґойдіча, ЧСВВ, ці бы основательом школы не стала ся Ґрекокатолицька єпархія. Єпіскоп з радостьов тоту пропозіцію прияв. Штуденты перед тым мусили ходити на ґімназії наприклад на Підкарпатьску Русь, што было про дакотрых далеко. Лемковина свою ґімназію не мала.

В писмі презідентови Томашови Ґарікови Масарікові, окрім іншого, владыка Ґойдіч написав: „Не просиме златы горы, лісы, не жадаме одпустити нам дані, ани поміч про людей без роботы, не жобреме алмужну. Жадаме лем тото, што нам давать Конштітуція на основі природного права – абы русиньскы діти в русиньскых селах могли ся учіти по русиньскы.“ Так выникла Ґрекокатолицька руська реална ґімназія в Пряшові, котра зачала навчаня в школьскім році 1936 – 1937.

Языком навчаня ся став руськый язык. Першым директором ґімназії ся став доктор Николай Бобак а од половины мая 1945-го аж до 1953-го року быв директором Алексей Фаринич. Найвеце ся заслужыли на выбудованю русиньской ґімназії єпіскоп Ґойдіч, адвокат Іван Пєщак, лікарь Діониз Ройковіч і Павел Дубай. Николай Бобак пізніше, у 1944-ім році, коли вышли із ґімназії першы абітурьєнты, повів: 1936-ый рік є в історії карпатьскых Русинів такый важный, як 1862-ый про словацькый народ.“ Думав тым рік, коли была заснована перша словацькы і перша русиньска ґімназії на теріторії днешньой Словакії.

По тім, што вышла інформація в русиньскых новинках, же выникать русиньска ґімназія в Пряшові, пришло на банковый рахунок ґімназії в першых двох тыжднях 20 тісяч корун, і в далшых тыжднях ся сума збірок од спонзорів, родічів, інтеліґенції, жывностників, рольників і сел звекшыла двараз. На кінцю рока 1936 уж было в банці 50 тісяч корун.

Держава зачала підпорьовати школу аж од 1942-го року, вже за Словацького штату. По роспаді Чехословацькой републікы у 1939-ім році ся ґімназія дістала до немилости фашістічной державы, єпіскоп Ґойдіч дві класы переніс до свойой резіденції а далшы дві до арендованого дому. І назва школы ся змінила. Од школьского року 1939 – 1940 то была Ґрекокатолицька руська ґімназія. По войні школа зясь дістала нову назву – Штатна руська ґімназія.

В 1953-ім році в рамках реформы чехословацького школства ґімназія про Русинів заникла. Єй послідні класы были приєднаны ку Єденадцятьрічній середній школі з навчалным языком словацькым, но руськый язык в тых класах быв зміненй на україньскый. Од року 1956 была ґімназія зъєдинена із основнов школов. Школьскый рік 1957 – 1958 значів про школу далшу трансформацію, кідь із ньой выникла ІІІ. Єденадцятьрічна середня школа у Пряшові а од року 1961 то была Середня обще-освітня школа. Наконець од року 1969 то была окрема Ґімназія Тараса Шевченка із навчалным языком україньскым і окрема основна школа. Днесь є то знова Зьєдинена основна школа і ґімназії Тараса Шевченка із навчалным языком укрїаньскым.

Перед двома роками Містна орґанізація Русиньской оброды на Словеньску в Пряшові обернула ся своїм писмом на сучасного зряджователя школы, котрым є Пряшівскый самосправный край зо жадостьов, жебы на школі, котра выникла як школа про Русинів, де все ходили і ходять головно русиньскы діти, были дозволены русиньскы класы, або холем навчаня русиньского языка, історії і културы. На писмо, на котре мала прийти ці уж позітівна або неґатівна одповідь, доднесь Пряшівскый самосправный край не одповів. Зо закона має уряд обовязок одповідати до 30-ох днів.

Руська ґімназія в Пряшові была перша ґімназія в історії Русинів  Пряшівщіны. Пізніше выникла і ґімназія в Міджілабірцях, котра ся по часі перенесла до Гуменного. Пряшівска ґімназія выховала много абсолвентів, котры успішно залучіли ся до жывота  сполочности. Ці ся до ньой даколи верне русиньске навчаня, зіставать вопросом.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі