Голосник

90 років Адама Барны

25. листопада/новембра т.р. минуло 90 років од народжыня Адама Барны – церковного дяка і писателя, котрий своє жытя посвячат Церкви як і творчій роботі, котра за каждым разом тыкат тяжкой лемківской долі.

Адам Барна

Адам Барна народил ся 25. листопада/новембра 1926 рока в селі Чорне (пов. Ґорлиці), на середній Лемковині, як найстарший сын Штефана і Анны з Когутів. Гын прожыл своі найліпшы рокы молодости. Маючы 21 років был насильно выгнаний в рамках Акциі Вісла. Поколіня люди народженых в 20. роках ХХ ст. то на днешній час істинна скарбниця знаня про рідну Лемковину. ІІ Світова Война застала го на тринадцетім році жытя, а уж ґу єй кінцьови, дозрілий кавалер мусіл вдіти шынель червеноармійця і як «доброволец» бороти ся в шорах Червеной Арміі з гітлерівцями. Спокою не зазнал долго. Коли вернул щестливо до рідной хыжы, де застал родину, несподівано його рідне село стало порожнім. Більшіст жытелів Чорного добровільно выіхала (тепер без цитувальників) на Радяньску Украіну.

По періоді – здавало бы ся – найгіршого етапу в істориі Русинів з Лемковины, пришол тот іщы гірший, котрий доцяп знищыл Лемковину – выгнаня 1947 рока. Вєдно зо свойом родином і інчыма десятьома, котры не пішли до Росиі, і Барна был 10. червця/юнія депортуваний на тзв. Одзысканы Землі Польщы, де нашол ся поблизко німецкой рікы Одры. В 1952 році перепровадил ся до Ліґниці, де прожыват доднес.

По трансормациі в 1989 році активно заанжаґувал ся в діяльніст першой повыселенчой лемківской орґанізациі в Польщы – Стоваришыня Лемків. В першых роках печатаня часопису Бесіда помагал в його складаню, ачий час-до-часу до него дописувал. Заграл ролю Бачы в драмі «Вертеп в Карпатах», граній Театром Стоваришыня Лемків.

Барна – церковний дяк 

Адам Барна то єден з найстаршых церковных дяків в днешній вроцлавско-щеціньскій єпарахіі ПАПЦ. Чытаня церковных книг і співу вчыл ся іщы в рідным селі Чорне попри священнику Павлишыні. Єдным з моментів, котрий на все остал в його памяти, было посвячыня в 1934 році памятника Талерговцям і о. Максимови Сандовичови, де вчас торжества, котре было при тым і нацийональном маніфестацийом, прислугувал як 7-літній хлопец. Систематичну роботу на церковній ниві зачал Адам Барна на добре уж по 1947 році на чужыні. З його вельократных споминів дознаєме ся, же был ачий примушений, з причыны браку православного священника (римокатолицкій одмовил похорону), одчытати стихы дяка і запечатати гріб, перше своій бабі, а пак стрыкови, котры померли в першых роках жытя на чужыні. 14. листопада/новембра 1947 р. был свідком історичной подіі в Стодоловицях (днес Студзьонкы), де на праздник свв. Космы і Даміана было одслужене перше православне богослужыня для оселеных на заході Польщы Русинів. В пізнійшых роках был церковным дяком в церкви Воздвыжыня Честного Креста в Рудній, а пак в Ліґници, де доднес активно бере участ в каждым богослужыню.

Барна – писатель

За рокы свого жытя Адам Барна печатал парудесят публикаций тыкаючых лемківскых і церковных тем. Документувал парохіяльне жытя в «Хроніці парохіі православной церкви Воскресіня Христового в Ліґници в роках 1948-1994» (тепер робит над церковном хроніком, котра выйде о рік, на 70. річницю ериґуваня парохіі). В 1993 році зобрал і выдал співничок церковных пісен на всякы потребы, а в 1995 році взріло світ выданя брошуркы «Жарты і оповіданя», котрой был спілавтором, а пак сам печатал збірник «Як я сой заспівам». Неодолга, бо уж в 1996 році «Народны весільны приспівкы» і першу моноґрафію села: «Кавальчык тернистой істориі села Чорне». В 1997 році пише комедию «Од презначыня свого не втечеш» та «Хроніку – літопис». О рік, в 1998 тлумачыт на лемківскій язык і дополнят історию Кірила Бреяна – Ізбяна, котрий перешол цілий бойовий пут з ґен. Андерсом, пн. «Моя долга друга світова война». В 2000 році, по парох роках збераня материялів і інтервю з найстаршыма жытелями, печатат вєдно з о. Андрийом Квоком обшырну моноґрафію сел Ізбы і Білична пн. «Ізбы і Білична – давно і тепер». О два рокы Барна выдає по польскы своі власны спомины «Z pamiętnika wysiedleńca», а в 2005 році вєдно з Федором Ґочом, цінну публикацию дотулячючу періоду ІІ Світовой Войны пн. «Лемкы в борбі за свою і не свою свободу» (передрук по польскы вказал ся в 2012 році), котра як перша зобрала і вказала долі лемківскых хлопців, котры бороли ся в ріжных арміях і на ріжных фронтах вчас войны. Два дальшы рокы то выданя в спілавторстві наступных обшырных моноґрафій сел: «З жытя, обычаів і істориі села Боґуша» та в 2007 році моноґрафіі Перункы. Того самого рока вєдно з др Богданом Горбальом выдают брошуру присвячену о. Димитрийови Хылякови. 2008 рік за справом Адама Барны дал Лемкам книжку «Хмары і сонце над Лемковином», котра вказала ся в русиньскым та польскым языках. Публикация тота вказує найстраршы діі Русинів на Лемковині до днешніх часів. За рокы 1995 – 1999 выдавал «Ватряны Вісти». Його найновшом позицийом має быти хроніка православной парафіі в Ліґници, котра выйде о рік, на 70. річницю ериґуваня православной парохіі Воскресіня Христового в Ліґници.

adam_barna

Ювілей Адама Барны пят років тому. Фото горі: выступліня на Дни Памяти о. Димитрия Хыляка в 2007 р.; надіслал о. Л. Воргач

Шеруй.

О авторі

Севериян Косовскiй

Народженый на чужыні. В 2014 році писал матуру з лемківского языка. Завершыл юридичный факультет Вроцлавского Університету. Окрем того што гев, час-до-часу дописує до часопису Бесіда. Любитель давной Лемковины. Годен годинами слуxати про втрачене лемківскє щестя. Актуальні веде веселый проґрам Чірч Ґрамофон (віторок і четвер по 21.00 год.). Контакт: seweryjan@lem.fm

Коментарі