Голосник

Александер Волошиновіч – русиньскый діятель, уйко Антонича

Александер Волошиновіч. Од його народжіня днесь минать 135 років. Но хто быв тот твердый Русин із Лемковины, приятель Добряньского, уйко Антонича, і чім записав ся до русиньской історії? Дві-три ґенерації дозаду памятали собі го іщі люди в Лабірьскій долині на Пряшівскій Руси. Там часто приходив до села Чертіжне, де ся стрічав зо своїм приятельом Адолфом Добряньскым.

Народив ся Александер Волошінович в Липовці на Лемковині 2-го фебруара 1881-го р., недалеко од Чертіжне, котре уж было на Пряшівскій Руси. До школы ходив в Саноку, потім штудовав право на Львівскій універзіті. І так, хоць быв іщі молодым на політіку, сходив ся в Чертіжнім із русиньскым будительом Адолфом Добряньскым, верхным радцьом цісарьского двору у Відні, політком, депутатом угорьского парламенту. Добряньскый быв великым славянофілом і русофілом, котрый обгайовав права Русинів як окремого народа. На тоты стрічі приходив і Юлій Ставровскый-Попрадов, чертіжняньскый священик і далшы діятелі. Волошиновіч формовав свій погляд міджі тыма людми. В роках 1914 – 16 терпів в лаґрі в Талергофі. Пережыв вшыткы тортуры, зиму і голод. Стрітив ся там із Михалом Вацлавскым. Тым Вацлавскым, котрый утік із Лемковины на Пряшівску Русь і до смерти жыв в Міджілабірцях. За вшытко добре жытелі Міджілаборець му дякують каждый рік , як кладуть квіткы ку памятній табліці.

Но Волошиновіч стрітив ся з Вацлавскым і на Лемковині в Руській народній раді в Саноку у 1918-ім році. В делеґації за Руську народну раду вєдно з Ґаґатком і Грабцьом в януарі 1919-го року в Кошыцях ся стрітили з представителями Чехословацькой републікы і їднали о тім, жебы і Лемковина была приєднана ку Чехословацькій републіці. За тото суд в Кракові одсудив їх консумачні на смерть.

Тот задум, быти вєдно з Русинами Пряшівской і Підкарпатьской Руси, Русинам із Лемковины не подарив ся. Бо в Паріжі на Мірній конференції в 1919-ім році, як пише Федор Ковач, чеськы політіці за Богумін, Тєшін і Карвіну одрекли ся од той можливости приєднати Лемків ку ЧСР. Як собі додумаме чом, так прийдуть нам на розум угольны шахты, котры Чехословацька републіка собі забеспечіла за вычеряня із другыма краями. Но і так лемківскы представителі за Руську народну раду мусили втікати з Польщы до Чехословакії і стратили ся міджі людми.

Волошиновіч од 1-го марця 1919-го року робив на жупанаті в Требішові. На його пропозіцію жупан Крішко позвав Михала Вацлавского за школьского іншпектора. Ґаґатко быв директором ґімназії в Ужгороді а Грабець быв журналістом в Празі. На пропозіцію Волошиновіча і з підпоров кошыцького жупана Славіка з нагоды 10-ой річніці выникнутя Чехословацькой републікы в Михалівцях быв збудованый памятник Адолфови Добряньскому як „найвекшому славянови“.

Інтересне є і то, же Волошиновічова сестра Ольґа была мамов Богдана Ігора Антонича, Лемка, котрый писав поезію по україньскы. Александер Волошиновіч умер в Братіславі, в Чехословакії, коло 1965-го року.

Фотоґрафія: Памятник Добряньского у Михалівцях. Ініціатором быв Александер Волошиновіч.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі