Голосник

Без ґверу

0

Покля ся в остатнім часі ведуть діскузії о тім, яка нас чекать найблизша будучность, з тым, же ся рахують три можливы варіанты – велика война, мала україньска война або студена война міджі выходом і западом, война ся потихы зачала. Бе єдиного выстрілу а є доста можливе, же она таков і зістане. Бо днесь сьме свідками, же война ся може одбывати в медіах.

Є того повный інтернет. Статі з многых сайтів, із руськых, україньскых ці европскых, націоналістічных або лібералных жрідел. А вшыткы пописують як то „досправды“ з тым Крымом є. Єдна сторона атакує тоту другу, руськый малый медведик Віні Пу має свою властну планету руськой правды – приповідкову самособов – а з цілого дефіле „досправдывых“ інформацій выникать такый хаос, котрый наконець неувірительно паралізує докіцне і дакотрых европскых політіків, якы бы без найменшого пардону мали промптні діпломатічно рішати цілу сітуацію і не чекати на то, жебы ся потвердила якась правда. Бо правда є лем єдна і видить єй каждый, хто не чекать з білов паліцьов і чорныма окулярами перед кіном. Руськы войска просто реално суть на Крымі а не є жадне оправданя на то, жебы там мали быти. Не єствують ани выгваркы на то, же в першім ряді треба думати на народны інтересы окремых европскых держав. Суть на то дві причіны. По перше, не є векшый народный інтерес окремых держав Европы, як то, жебы была стабіліта і мір на теріторії Европы і жебы нихто не одобрив прецеденс, котрым бы ся зарань міг хтось пустити до його державы. По друге, не вшытко ся дасть міряти обємом ґазу і ропы, комодіт, котры державы од Руська купують, припадно їх цінов. А свободна уж абсолутно. 

Кідь собі по прочітаню тых рядків хтось повість, што то за дурачіна, тадь прецеденс Крыму може быти шанса і про Підкарпатя, мушу лем смутно конштатовати, же є жертвов такой самой інформачной войны з боку проруськых, як і много далшых людей. Покля Русины дотеперь не мають свою державу, котра все была повязана з правом на себеіндентіфікацю народа, Русько єствує і нихто не боронить іти Руськым жыти до свойой матерьской державы. Навеце, вшыткы державы, котры взникали по паді комуністічного режіму, і котры были вызнаны державами світа, взникали точно подля тых условій а докінце з тым, же ся не будуть припойовати к іншым єствуючім державам, жебы так не были стерти граніці, на котрых ся договорило по 2. світовій войні. Докінце і проблематічне Косово, што є нещасливый прецеденс модерной Европы, мусило обіцяти, же не буде частьов Албанії, але окремов державов. Підкарпатя своє слово повіло в децембрі 1991 а нє день по тім, што їм хтось пришов на поміч. І чекать. Кідь днесь хтось повість, же выголошіня незалежности на Крымі є дашто подобне, як зробила Словакія у 1992 році, так є то дурнота. Бо крымськый народ не єствує. Суть там лем етнічны Русы, Українці і Крымськы Татары. Навеце, Словакія ся не припоїла к іншій державі, а стала ся незалежнов републіков. Іншак бы то быв міджінародный проблем а была бы може середньоевропськым Піднестерьском – невызнанов державов. І так тото, што ся днесь робить на Крымі, можеме веце прирівнати к Выголошіню Карпатьской Україны, од котрого о два дні будеме припоминати собі 75 років і к наслідньой анексії Мадярьском. Тот єден день незалежности не быв про добро русиньского народа на Підкарпатю, але провізоріюм міджі тым, як уж не фунґовала Чехословакія і тым, покля собі на свій танірь взяли голодны Мадяры Підкарпатя. Мадяры, котры барз терпіли тым, же уж не є велика Угорщина, якбач так, як терпить Путін, же уж не є Союзу.

Яка буде найблизша будучность, то не є ясне. Якы то буде мати дослідкы, то вже абсолутно закрыте в молзі высшой політікы. Ясне але є, же днесь і вдяка медіам і войні, котру докажуть зробити, Крым без єдиного выстрілу як кібы ся рано зобудив в іншій державі а люди зразу не знають, што собі о тім думати і зачінають похыбовати і просити ся, де є правда… Сила медій є барз міцна. Докажуть пошырьовати лож, котра чоловіка дістане до похыбностей, але і правду, котру і мы Русины, головно теперь, барз потребуєме. Кідь днесь чую з різных боків, же ся атакують русиньскы медії (і в Польщі), конечно розумлю чом. Не є як войовати, покля не є ґвер в руці. А тым ґвером суть днесь медії. Хто серіозно хоче добро про Русинів, не буде хотіти, жебы нашы свободны медії были атакованы, або цілково знищены.

Петро Медвідь Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар

Без ґверу

0

Покля ся в остатнім часі ведуть діскузії о тім, яка нас чекать найблизша будучность, з тым, же ся рахують три можливы варіанты – велика война, мала україньска война або студена война міджі выходом і западом, война ся потихы зачала. Бе єдиного выстрілу а є доста можливе, же она таков і зістане. Бо днесь сьме свідками, же война ся може одбывати в медіах.

Є того повный інтернет. Статі з многых сайтів, із руськых, україньскых ці европскых, націоналістічных або лібералных жрідел. А вшыткы пописують як то „досправды“ з тым Крымом є. Єдна сторона атакує тоту другу, руськый малый медведик Віні Пу має свою властну планету руськой правды – приповідкову самособов – а з цілого дефіле „досправдывых“ інформацій выникать такый хаос, котрый наконець неувірительно паралізує докіцне і дакотрых европскых політіків, якы бы без найменшого пардону мали промптні діпломатічно рішати цілу сітуацію і не чекати на то, жебы ся потвердила якась правда. Бо правда є лем єдна і видить єй каждый, хто не чекать з білов паліцьов і чорныма окулярами перед кіном. Руськы войска просто реално суть на Крымі а не є жадне оправданя на то, жебы там мали быти. Не єствують ани выгваркы на то, же в першім ряді треба думати на народны інтересы окремых европскых держав. Суть на то дві причіны. По перше, не є векшый народный інтерес окремых держав Европы, як то, жебы была стабіліта і мір на теріторії Европы і жебы нихто не одобрив прецеденс, котрым бы ся зарань міг хтось пустити до його державы. По друге, не вшытко ся дасть міряти обємом ґазу і ропы, комодіт, котры державы од Руська купують, припадно їх цінов. А свободна уж абсолутно. 

Кідь собі по прочітаню тых рядків хтось повість, што то за дурачіна, тадь прецеденс Крыму може быти шанса і про Підкарпатя, мушу лем смутно конштатовати, же є жертвов такой самой інформачной войны з боку проруськых, як і много далшых людей. Покля Русины дотеперь не мають свою державу, котра все была повязана з правом на себеіндентіфікацю народа, Русько єствує і нихто не боронить іти Руськым жыти до свойой матерьской державы. Навеце, вшыткы державы, котры взникали по паді комуністічного режіму, і котры были вызнаны державами світа, взникали точно подля тых условій а докінце з тым, же ся не будуть припойовати к іншым єствуючім державам, жебы так не были стерти граніці, на котрых ся договорило по 2. світовій войні. Докінце і проблематічне Косово, што є нещасливый прецеденс модерной Европы, мусило обіцяти, же не буде частьов Албанії, але окремов державов. Підкарпатя своє слово повіло в децембрі 1991 а нє день по тім, што їм хтось пришов на поміч. І чекать. Кідь днесь хтось повість, же выголошіня незалежности на Крымі є дашто подобне, як зробила Словакія у 1992 році, так є то дурнота. Бо крымськый народ не єствує. Суть там лем етнічны Русы, Українці і Крымськы Татары. Навеце, Словакія ся не припоїла к іншій державі, а стала ся незалежнов републіков. Іншак бы то быв міджінародный проблем а была бы може середньоевропськым Піднестерьском – невызнанов державов. І так тото, што ся днесь робить на Крымі, можеме веце прирівнати к Выголошіню Карпатьской Україны, од котрого о два дні будеме припоминати собі 75 років і к наслідньой анексії Мадярьском. Тот єден день незалежности не быв про добро русиньского народа на Підкарпатю, але провізоріюм міджі тым, як уж не фунґовала Чехословакія і тым, покля собі на свій танірь взяли голодны Мадяры Підкарпатя. Мадяры, котры барз терпіли тым, же уж не є велика Угорщина, якбач так, як терпить Путін, же уж не є Союзу.

Яка буде найблизша будучность, то не є ясне. Якы то буде мати дослідкы, то вже абсолутно закрыте в молзі высшой політікы. Ясне але є, же днесь і вдяка медіам і войні, котру докажуть зробити, Крым без єдиного выстрілу як кібы ся рано зобудив в іншій державі а люди зразу не знають, што собі о тім думати і зачінають похыбовати і просити ся, де є правда… Сила медій є барз міцна. Докажуть пошырьовати лож, котра чоловіка дістане до похыбностей, але і правду, котру і мы Русины, головно теперь, барз потребуєме. Кідь днесь чую з різных боків, же ся атакують русиньскы медії (і в Польщі), конечно розумлю чом. Не є як войовати, покля не є ґвер в руці. А тым ґвером суть днесь медії. Хто серіозно хоче добро про Русинів, не буде хотіти, жебы нашы свободны медії были атакованы, або цілково знищены.

Петро Медвідь Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар