Голосник

Честованы убийці

0
Путь Україны до Европы днесь веце як російска аґресія, АТО на выході ці неможливость контрольовати цілу свою теріторію – значіть нарушена теріторіална цілость державы, огрожує штось інше. Тоту путь огрожує собі сама Україна тым, же абослутно не розуміє европскым вартостям. Навспак, іде проти них.

Є даремне знова повторяти то, як справує ся Україна односно народностных меншын по „револуції достойности“, односно Русинів од зачатку свого існованя у 1991-ім році. Вже то бы мало старчіти на то, жебы было Києву ясно повіджено, же покля ся то не змінить, на европску путь можуть Українці забыти. Не діє ся так. Нихто на Київ не тискать. І то притім возьмийме до увагы, як ся в абсолутно непорівнательній сітуації тискать на Сербію, котра ся днесь односно меншын справує як Ґранд Готел Паріж в повній пензії і єдине, з чім має Сербія проблем, є вызнати єдносторонне одторгнутя Косова. Так єдносторонне одторгнутя, як і єдносторонно одторгнуты теріторії Україны. Навеце, дакотры членьскы державы Европской унії суть в тім згодны із Сербійов.

Но справованя ся Україны односно народностных меншын вызерать быти, з днешньой оптікы, іщі малым проблемом, векшым є все видительніша імплементація крайнього націоналізма, оправданя войновых злочінів і признаваня тых справ до рамків нормалности. А нелем то, докінця до области дій і чінів, котры собі залужать честованя. Прикладів уж было так много, но тот минулотыждньовый є прикладом par excellence.

6-го децембра 2018-го року прияла Верьховна рада Україны закон, котрый давать статус участників бойовых дій – зо вшыткыма соціалныма выгодами, „ветеранам“ УПА, Поліськой січі, Україньской народной револучной армії, Карпатьской січі, Україньской воєньской орґанізації, ОУН. Подля попереднього закона могли быти честованы наприклад лем такы членове УПА, котры брали участь в протинацістічных боях, не зробили жадны злочіны проти людьскоти і были регабілітованы. Кілько такых было? Нич на тім, же холем якыйсь фалаток сумліня в тім быв. Днесь мають быти вшыткы войновы злочінці із ОУН – УПА, котры жыють, честованы і мають мати соціалны выгоды. По новому суть такым способом як бойовници за свободу Україны признаны і тоты, котры співрацовали з націстами на голокавсті, котры робили різанину на Волині, котры робили терорістічны атакы іщі перед войнов і по войні, наприклад в Польщі і Чехословакії… просто вшыткы днесь уж „честованы“ злочінці.

Навеце в україньскім парламенті є пожадавка, жебы быв Степан Бандера знову признаный за Героя Україны. Тот тітул му в 2010-ім році признав презідент Віктор Ющенку, наслідно го далшый презідент Віктор Януковіч зрушыв. Жебы того не было мало, міністер загранічных діл Україны Павло Клімкін бы хотів зрядити Пантеон героїв Україны, де бы быв попел такых героїв як Бандера. Мавзолей у порошковій формі.

Не треба было довго чекати і односно нового закона озвали ся представителі Жыдів, котры мали з бандерівскыма злочінцями „богаты скушености“. Директор Україньского жыдівского комітету Едуард Доліньскый ся выразив, же Україна приятьом такых законів приймать зодповідность за войновы злочіны зроблены тыма ґрупами без будьякого часового обмеджіня. Думать собі, же жертвам ся одкрывать путь, жебы Україну оскаржыли на меджінародных судах. Но а зареаґовав і ізраільскый амбасадор на Україні Йоел Ліон, котрый про Радіо Свобода повів, же новы честованы герої были „горором“ про Жыдів і їх убийцями. Докінця меновав, же покля суть Бандера і Шухевіч про Україну героями, про Жыдів суть убийцями.

Лемже, бандерівці не были лем горором і убийцями Жыдів. На своїх руках мають невинну кров цівілістів і далшых народностей. І то нелем в часах войны, але і перед ньов, а і по ній. І зато є вопросом, ці бы і далшы державы, нелем ізраільскый, но і польскый, чеськый, словацькый амбасадор не мали публічно припомянути, што „герої“ за свободу Україны реално робили і твердо такый поступ Україны одсудити.

Омного векшов барьєров як економіка, конфлікт з Російов, АТО, теріторіална цілость є на пути до Европы барьєров Україна собі сама. Тов барьєров є прославляня і триманя ся історії, за котру бы ся Київ мав радше оправдати і быти тихо. Кедь то не видить Брусел, мали бы то видіти холем державы, котрых ся тота історія прямо дотулять і зачати на то меджінародно тискати. Не знам собі представити, же держава з ідеолоґійов прославляня войновых злочінців бы могла раз вступити до Европской унії, кебы вшыткы остатні барьєры вже были минулостьов. В такім припаді ся бою того, же бы то быв зачаток кінця Европы, якой єй знаме, і яка є вже теперь огрожована різныма популістами і націоналістами в каждім куточку контінента. Честованы убийці в рамках Европы, то уж бы быв лем гвоздик до труны.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар