Форшпан – Меланія і Павел Стеранкы з Новой Веси – в проґрамі 70% – субота 20.00 год.

0

Барз рідко тепер стрітите Лемка, якій тямит іщы мирне, спокійне, усталене довоєнне жытя в рідным селі.

Переважні найпершы спомины старшого поколіня ― то уж тяжкы часы фашыстовской окупациі, коли вшытко уж было не так, як перше. Ачий і в тых селах, котры не потерпіли, якы обышол фронт, де не стояли ани солдаты німецкой арміі, ани украіньска поліция, жытя было тырвожне і небезпечне. О тым днес оповідают нам Меланія і Павел Стеранкы з Новой Веси, котры жыют на чужыні, в селі Угринів коло міста Підгайці.

Полякы бояли ся Украінців, але і Украінці бояли ся Поляків. Вшыткы они, а тіж Жыды і Циґане, бояли ся німецкой окупацийной влады. А Німці, якы гейбы никого ся не бояли, страшенні бояли ся «партизантів». Лемкы, все знаны як люде смілы і храбры, тепер уж бояли ся іх вшыткых. Гварите, же забыли сме о Червеній Арміі? Ніт. Почуєте і о тым, хто вмер од страху в Новівси, як взріл вызволителів зо сходу.

Share.

О авторі

Вродила ся в 1970 році во Львові. І уж неодолга писала, малювала, но і витинала преріжны річы з паперя. І робит тото доднес, але тепер уж в Івано-Франківску. До Лем.ФМ трафила припадково. До того часу робила з дітми, вчыла іх журналистыкы і малюваня. Барз любит люди, якых презентує слухачам в проґрамі «70%». Грызе ся, же єдного дня правдивы Лемкы можут ся скінчыти. Зато, жебы зімати диктафоном вшыткых, глядат когоси доброго і щырого до помочы… Як хочете дашто повісти, то пиште: anna_kyrpan@bigmir.net

Коментар

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji.
© Copyright by лем.fm. 2017. Вшыткы права застережены.