Гук(аня)

0

Єдно із недавных досліджінь, котре ся заміряло на штудентів, якы мають приступити ку матуріті в Словацькій републіці, потвердило тверджіня науковців, же молоды люди мають штораз векшый проблем чітати текст із порозумліньом. Текст прочітають, но такой на то одповісти на вопросы, котры суть вставлены односно прочітаного тексту, є про них проблем. Не є то добра вість і значіть то єдно: школьска сістема на Словакії мусить перейти реформов, мусить ся актуалізовати, одповідати на днешній стан сполочности так, жебы ся діти были способны в школі научіти і думати, не лем штось одверкликовати. Но кідь чітати з порозумліньом не знать журналіста і пак пише і публікує статі, то є „проблем як Бырно“.

Холем так ся явить дакілько остатніх статей україньского журналісты Богдана Гука на сторінках українського тыжденника Наше слово, котре ся „з любвов“ старать і о Лемків, кідьже є в нім все і Лемківска сторінка. Днесь уж можеме знати, чом є Наше слово нашым словом. Оно є нашым (україньскым), не вашым (будького, хто бы хотів публіковати якусь крітіку), бо дотеперь не были з повністю публікованы права на одповідь, котры были односно Гуковых статей загнаны до редакції тыжденнника мнов, Даміяном Трохановскым, Павлом Малецькым ці Боґданом Ґамбальом. Не дістали сьме ани жадной одповіді. Притім, реалность є така, же як раз втогды, кібы з повністю тоты права на одповідь были публікованы в ґазеті, першыраз бы Лемківска сторінка своїм обсягом была лемківсков сторінков. Же ту хтось порушує за державны грошы пресовый закон, то уж інша справа, котров бы ся мали занимати компетентны орґаны. Окрім іншого і тоты, котры на то давають шторік меншыновы грошы.

Но подьме попорядку. Богдан Гук на сторінках Нашого слова, котры бы мали быти присвячены Лемкам, є головно в остатнім часі барз актівный і барз му залежыть на розвитку Лемків. І так того року наприклад публіковав статю „Криза Стоваришення лемків“, в котрій перекручать і інтерпретує статі написаны мнов, Боґданом Ґамбальом і Демком Трохановскым. О тім, же пан журналіста і філолоґ ани не знать обміняти моє призвіско, не то, жебы іщі порозумів словам в моїй статі, ці статях колеґів, тяжко дашто писати. Нарпік тому ся вказує як поет і фаховець на кріптоґрафію, кідь назву мойой статі „Стоваришыня“ страченой фарбы поетічно інтерпретує як „Стоваришення втраченої шанси“, што є подля Гука легко чітательне. Но, про такого поета і знателя кріптоґрафії бізовно. Про остатніх є то якбач тяжко чітательне, в тім чіслі і про самого автора той статі. Продовжовати у інтересных мозґовых процесах журналісты Гука в тій статі бы сьме могли довго. Но якбач то даремна робота.

Так само ся „на благо Лемків“ Богдан Гук пустив і до Павла Малецького в статі під назвов „Мораль «бурси», або чому лемки кусали свої пальці?“. Знова раз інтерпретує одкрыте писмо Павла Малецького Петрови Трохановскому із нагоды округлого юбілею ґазеты Бесіда, котрого є Трохановскый шефредактором. Знова раз так, як кібы мав іти того року матуровати і не знав чітати з порозумліньом. Або не хотів зрозуміти. Бо порозумліня бы значіло признати ся.

Богдан Гук окрім спомянутых статей того року публіковав і статю на продовжіня, котра мала быти „топ темов“, яка конечно вкаже правду. Вказала. Лем не на тім боці, котрый задумовав. Гук публіковав статю, в котрій мав вказати, же єден із головных ідейовых лідрів русиньского руху в Польщі по році 1989 – Петро Трохановскый, быв співпрацовником польской комуністічной спецслужбы. Як доказ му в його, знова раз лем інтерпретачній, і то плано інтерпретачній статі, мали служыти цітації зо списку Трохановского. Лемже, покля не є чоловік сучасным матурантом і знать чітати з порозумліньом тексту, барз скоро прийде на то, же Гук у своїй статі вказує лем на себе, а не на „неодпустительну вину“ Трохановского.

Зо вшыткых тых цітацій, котрый Гук хоснує, мож прийти лем на єдно: Правда, спецлужба вецераз конктактовала Трохановского з тым, жебы здобыти інформації, і Трохановскый їм не повів нич. То є реаліта, котру потверджують цітації, якы Гук хоснує, но тот напрік тому пише цілый час статю о тім, як хтось співпрацовав. На журналісту з многорічныма скушеностями доста слабе, аж прімітівне. Є то досправды смутне смотрити ничім необґрунтоване гуканя журналісты, котрый не знать зрозуміти што прочітав і пише о тім статю. Реформу бы якбач не требало лем словацькій школьскій сістемі, але і україньскій журналістіці. Мінімално дакотрым журналістам.

Хыбаль жебы ніт. Хыбаль, жебы то не было о тім, же Гук не розуміє што чітать і зато потім інтерпретує факты в нашых статях, припадно в жывоті Петра Трохановского неправилно. Може то є дакус іншак. Комуністічны спецлужбы, і то є єдно, в котрій державі, радо хосновали перекручаня фактів, очорньованя людей, радо выконштруовали їх вину, і кідь каждому нормално роздумуючому чоловіку было ясне, же є то дурнота, лем жебы здіскредітовати опонентів. Комуністічны спецслужбы не ішли до ідеолоґічной, меріторічной, арґументачной боротьбы з опозіційов, а знижовали ся ку так приземным способам. Бо в ідеолоґічній, арґументами обґрунтованій боротьбі, бы програли по першім змаганю на к. о. Но і зачатком каждой такой акції было все, же міджі першыма ся атакують тоты найвызначнішы люди, котры мають слово в даній комуніті, жебы ся решта выстрашыла і была тихо.

Не суть жадны реалны факты ку тому, што пише Гук о Трохановскім. Спецслужбы контактовали много людей, не вшыткы ся піддали, і цітації Гука зо списку спецслужбы вказують на то, же ани Трохановскый. Гук перекручать слова в статях іншых авторів і інтерпретує їх так, жебы пасовали до його конштруктів, і жебы ся робила война міджі Русинами. Він не має проблем з порозумліньом, він то робить тактічно, єднако як тоты, з котрыма зо співпраці очорнює іншого чоловіка. Но доба є інша. Днесь нихто не буде тихо. Такы практікы належать минулости. Но свідчіть то о єднім. Гук знать, же в ідеолоґії, котра хоче як за комунізма выняти з мапы світа Русинів, він і його приятелі довгорічно програвають, і уж никда не выграють. І втогды, з остатніх сил, суть добры і стары комуністічны методы. То не є лем гуканя, то є досправды моралне багно.

Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Share.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji.
© Copyright by лем.fm. 2017. Вшыткы права застережены.