Голосник

Кедь зайде коса на камінь

0
Я не Славян, я Українець, говорить Святослав Шереметь із україньской меджірезортной комісії, котра жадать змінити текст на памятнику чехословацькых леґіонарів. І мы маеме далшый приклад того, як Київ хотів бы переписати історію по свому.

Київ жадать од Чеськой републікы, котра є наслідницьков державов Чехословакії, жебы змінити текст на памятнику чехословацькых леґіонарів, котры положыли свої жывоты в битві коло Зборова, почас 1-ой світовой войны. В памятнику суть уложены і остаткы павшых вояків і быв звудованый у 1927-ім році. На тото была Українов зряджена меджірезортна комісія, котра жадать, жебы „стара славяньска земля“, на котрій войовали і положыли жывоты чехословацькы вояци в році 1917, была в тексті вычеряна за „стару україньску землю“. Шереметь собі докінця думать, же Чехів бы ображало, кебы мали на памятнику на своїй теріторії написано, же іде о „славяньску землю“, а не чеську. Київ дав докінця термін, доколи треба памятник „оправити“. Термін скінчів, Прага нич не змінила.

Покля чеськый резорт діпломації подля властных выражінь має намагу Українцям поясняти, чом текст не хотять мінити, наукова комуніта про тоты пожадавкы не має абсолутно порозумілня і твердо стоїть за тым, же історію не мож переписовати подля того, в якій сітуації находить ся Україна. Сімпатії собі таке штось із україньского боку не найде ани в шырокых чеськых масах, і дозволю собі твердити, же ани на Словакії.

Битва коло Зборова представльовала часть Кереньского офензівы. Про Чехословакію мала тота битва із 1-го і 2-го юла 1917-го року велике значіня і в тім, же там першыраз вызначно брали участь Чехословацькы леґії. На основі того, же діялность чехословацькых вояків была в тій битві барз успішна, російска дочасна влада зрушыла вшыткы обмеджіня на формованя Чехословацькых леґій. Битву із Петербурґа посередництвом телеґрамів слідовав будучій презідент Чехословакії Масарік, прямо в битві брав участь далшый будучій презідент, котрый ся прославив головно почас 2-ой світовой войны, знова в леґіях, Людвік Свобода.

Село Калинівка, де Чехословакія звудовала памятник своїм воякам, є в Тернопільскій области. Історічно Галичско-володимірьске князівство, довго перед 1917-ым роком Автро-Угорьска імперія. В меджівойновім періоді, коли памятник выбудовав ся – Польща. По войні Совітьскый союз. Аж од 1991-го року Україна. Текст о давній славяньскій землі быв на тот час, коли памятник збудовали, абсолутно адекватный, точный. Пожадавка із україньского боку є в тім припаді несмыслом. А што є головне, памятник має припоминати павшых вояків, а не в часі битвы неіснуючу Україну.

В будьякій бы ся лем сітуації Україна не находила, не давать їй то право переписовати історію, і не давать їй то право діктовати і іншым народам, як мають переписати історію, жебы пасовала Україні. Довгодобо Київ переписує історію Русинів, намагы має змінити і історічну оптіку Поляків, котры собі нашли проти того поміч в приятій леґіслатіві, і теперь бы Україна хотіла, жебы історію переписовала і Прага. Но як раз ту, кедь не інде, бы могли восточны братя зажыти, што то є, кедь зайде коса на камінь.

Позіція чехословацькых леґіонарів была по войні вынятковов. Участь в леґіях значіла про чоловіка высокый сполоченьскый статус, была то высокочестована особа, котра ся брала мож повісти за співоснователя державы. Їх честованя набрало новый розмір, кедь то были як раз леґіонарі, котры як першы поставили ся на оборону републікы, кедь єй Гітлер зачінав різати і ділити. Многы потім знова войовали по боці союзників і выдобыли тым обновліня републікы. Честованя леґіонарів наповно обновило ся по 1989-ім році, існують леґіонарьскы общества, котры мають у людей в Чеській републіці, а і на Словакії, великы сімпатії. Памятник, о котрім є бісіда, є в памяти тых двох держав великым сімболом як раз зато, же є присвяченый леґіонарям – співоснователям державы.  То штось „святе“, што кедь зачнеме спохыбньовати, спохыбниме історію Чехословакії.

І зато думам, же кедь досправды десь може Україна спознати, што то є, кедь зайде коса на камінь, може то быти в рамках фронтовой лінії переписованя історії як раз в Празі. О тім свідчіть і то, же покля ся в подобных припадах о „властне поясніня історії“ в Польщі нашли інтелектуалы, котры публічно підтримали україньску оптіку, в чеськых інтелектуалных кругах ся не нашов єден, котрый бы підтримав Києвом жаданый несмысел.

Україна має реалный фронт на выході, но якось все собі не дасть покій провоковати на западі. Навеце в державах, котры їй помагають. Навеце средставами, котры хоснує і Росія, і за котры Москву Київ крітікує – властным поясньованьом історії. Же зайде коса на камінь, то ясне діло. Вопросом є лем де, і коли.

Апропо, уж ся тішу на історічно коректны україньскы памятникы, котры будуть в Закарпатьскій области Україны споминати землю карпатьскых Русинів.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар