Голосник

Лемківскій Ґанок #9 – бесіда з бескідскым вандрівником, Томком Кмєціком

Моє мено Томко Кмєцік, походжу з малой місцевости, яка находит ся медже Яслом а Новым Змигородом. По професиі єм інжынєром будівництва. Мам то щестя і нещестя, же роботы мі не бракує, але все бракує часу. Жыю при підніжку Низкого Бескіду, а з тарасу мойой хыжы видно чудову панораму масиву Вонтковской Маґуры. Інтересую ся пішом туристиком та фотоґрафійом краєвиду. Єм тіж захопленый бескідском фльором, особливо інтересує мя хоснуваня зіля в кухни і простій медицині.

Якуб: Найбільше мож ся дознати о Тобі, обзераючы Твій профіль на Інстаґрамі (@minima_lis_), де публикуєш своі реляциі з гірскых вандрівок. Домінує рідный і найблизшый Ти Низкій Бескід. Одкаль в Тебе така пасия до гірскых екскурсий? Оповідж о початках Твого вандруваня по горах.

Томко: Од малого, жыючы на селі, мал єм контакт з природом і уж товды зазнавал єм єй красы. Коли был єм малый, няньо саджал мя в плетеным сідлі і возил над ріку красныма, золотыма од пополудньового сонця луками, вкрытыма кольоровым квітьом.

Дітинство провюл єм з братми і двоюрідныма братми. На докладні окрисленій меджы за садом мали сме пункт стріч. Каждый заберал зо собом мериндю і нарядя – нерідко были то кухонны ножы, в результаті чого мама нарікала, же не має чым прирыхтувати полуденка. Так весела і голосна громада ішла в ліс. Часом сме вертати аж на вечерю, бо так сме были заняты будуваньом шаласів.

Любовю до гір заразил мя няньо – зимом заберал нас на лыжы, а літом іздили сме на роверах. Він ліпше од мене знал стежкы в лісах і бескідскы долины. Як раз протягом тых екскурсий на ровері переізджали сме неістнуючыма уж лемківскыма селами, попри старых хрестах, капличках і землянках. Барз мя тото заінтересувало. Зачал єм звідувати няня. Тот вытлумачыл мі лем тілько, кілько сам знал – для мя было мало. Рішыл єм глядати інформаций в Інтернеті. Штораз більше і більше єм ся дознавал о істориі Лемковины і штораз близша ся она робила мойому серцю. Перше студиювал єм стары мапы, сопоставлял єм іх з днешніма, пак іхал єм в терен і глядал слідів лемківского істнуваня. Пізнійше, коли зо Шлезка уж мал єм далеко до хыжы, часто чытал єм оповісти люди з реґіону, жебы хоц на хвилю перенести ся в Низкій Бескід. На третім року студий записал єм ся на курс провідника до Студентского Клюбу Бескідскых Провідників (СКБП) в Ґлівицях (сердечні здравлю Гарнасів), де дознал єм ся більше не лем о Лемках, але тіж о топоґрафіі і етноґрафіі Карпат. Познал єм вельо інтересуючых місц і провюл єм вельо часу з чудовыма людми. Так моя любов до вандруваня ся розвивала.

Переважні вандруєш сам ци з інчыма?

На початку ходил єм по горах в більшій ґрупі, перше зо шкільныма екскурсиями, пізнійше зо знаємыма, вкінци беручы участ во спомненым уж курсі.

Тепер вандрую головно сам, тяжко єст зорґанізувати ґрупу або трафити в такій термін, жебы одповідал вшыткым. В результаті є то добре! Почул єм зато чым єст контемпляция і познаваня себе. Такій парадокс. Маючы перед собом таку панораму, чловек може ся зосередити на собі. Стає сам напротив тым чудесам і просто оддає ся хвили. Його думкы наполнены тишыном, принимат просто вшытко тото, што єст докола него. Коли ся єст сам на сам з природом, то товды бесідує ся зо самым собом, робит ся в голові пляны, порядкує ріжны справы. Мал єм такых хвиль барз вельо і хыбаль нич не влият так добрі на мене як «медитация» в горах.

https://www.instagram.com/p/Bz2hKLGILDn/?utm_source=ig_web_copy_link

Обзераючы Твоі вандрівкы в Інтернеті, можеме ся дознати, же влюбил єс ся в сходы сонця. В чым сходы переважают подля Тебе над заходами? Для пересічного гірского вандрівця схід означат лем, же треба скоро ся пробудити, што знеохочат неєдного чловека.

Єдного разу, коли єм спал на Отриті, опікун хыжы звідал мя, што так направду виджу в тых сходах? Прецін сонце переміщат ся по небі од мілийонів років. Сходит на сході, а заходит на заході. Што в тым такого інтересуючого? Не знал єм, што повісти, не знал єм того пояснити. Для мене не єст то просто астрономічна аксйома, то штоси більше. То моя молитва, мій рахунок сумліня, моя сповід і одпущыня гріхів. Стоячы на верху горы, жду на першый промін сонця і ся тішу, як бы-м ся мал стрітити з камаратом, котрого єм давно не виділ. З каждом секундом краєвид ся мінят, докола чути радістный спів пташків, вшытко ся будит до жытя. Такій чудовый спектакль дає чловекови тілько позитивной енерґіі, же проблемы штоденного дня здают ся быти дрібницьом.

Як ся рыхтуєш до такой експедициі на схід сонця в Бескіді? Маш даякы місця в Низкым Бескіді, котры міг бы-с чытателям рекомендувати?

Цілый процес єст менше або барже хаотичный, все в даякій спосіб шаленый.

Часом, коли єм дома, провірям о 23.00 годині хвилю і як виджу, же буде супер хвиля наступного дня, скоро рыхтую ціле нарядя. То єст перше, што роблю – провірям хвилю. Мож ю передвидіти на основі того, што ся діяло ден скорше. Примірно барз часто по горячым дни закінченым бурьом можеме ся сподівати гмлы наступного ранка.

Другій етап то окрисліня локалізациі. Або якісого хырбету, або долины. Я знам обшыр і знам, де можу ся сподівати конкретных явиск. Напримір, коли проґноза єст, же будут густы гмлы, то уникам долин, там сонце дойде аж товды, коли буде уж высоко, але товды тіж барва сонця не буде уж така атракцийна. Як знам околицю, то прібую вступні зложыти в голові кадр.

Далі помагам си проґрамами доступныма в Інтернеті і роблю панораму докола выбраной локализациі. Быват і так, же на тым етапі іщы ю зміням.

Пізнійше провірям докладні, о котрій годині і в якым місци сонце явит ся на горизонті. Наставлям будильник. 3 годины сну – супер! Посплю си за дня.

Іщы послідній раз провірям список з нарядьом і можу іти «спати».

Як ся пробуджу, облікам ся в прирыхтуване облечыня і заберам ґраты до авта. Як іхам, то можу верифікувати, яка єст хвиля. Як обставины сут цілком інчы, то реалізую плян Б.

Для когоси, хто любит панорамы і далекы обсервациі, рекомендувал бы-м Цергову – з ново одкрытом видоковом вежом, або Гривацку над селом Конты та Бучник з підходом на Камінь (червеный шляк).

https://www.instagram.com/p/Bvql_xXFsVi/?utm_source=ig_web_copy_link

Влони мал єс нагоду робити як опікун хыжы в студентскій нічліговій базі в Зындрановій, во східній части Низкого Бескіду, недалеко Барвінка. Можеш повісти дашто більше? Як быти такым опікуном? Як то ся стало, же опікувал єс ся такым місцьом през тыжден?

Правда, в тамтым році мал єм тото щестя, же през тыжден опікувал єм ся студентском хыжом СКБП Ряшів. Опікуном може быти каждый, хто любит горы, чує ся з нима звязаный або просто може присвятити свій свобідный час.

Рішыня тото, як вельо в моім жытю, было барз спонтанне. Будучы іщы в Ґлівицях, на студиях, смотрил єм на Фейсбука і нашол єм оголошыня на профіли СКБП. Не думал єм долго і о хвилю написал єм офіцийного майля до Данєля – провідника і члена СКБП.

Долго мя не треба было нагваряти, бо горы люблю, Низкій Бескід мам в серцю, а то, же можна прожывати в серци Карпат, уж выкликувало в мене мурянкы на хырбеті.

Быти опікуном то не єст певно легка робота. Што было найбільшом трудністю і што придало Ти найбільше проблемів?

Але ні! Я, фраір зо села, не мал єм більшых трудности в тым «фаху». Вельо роботы звязаной з ведіньом базы уж єм робил, будучы іщы дітином.

Дерево рубал єм все в вакациі в діда, была то добра нагода, жебы провести з ним час і заробити пару грошы. Мусіл єм товды змірити ся з купом бука, березы і липы. Мило споминам тоты хвилі – приємный для ух тріск пняків, што ся розходят од вдарінь сокыром, товаришуючый тому чудовый запах оліів і жывиці, якій давали одкрыты круглякы.

В залежности од характеру базы обовязкы можут ся ріжнити. Деси не буде легко доступного джерела воды, деси електрикы, а іщы в інчым місци спати будеме в шатрах. Напевно як опікун треба мельдувати новых туристів, вести фінансы і дбати о порядок в базі. Зындранова то готель серед того типу обєктів. Не бракує там ничого, а тишы і спокою єст аж надто. Будучы на тыжньовій варті, треба прирыхтувати постіль для вандруючых, напалити і набрати воды зо студні, жебы змученый туриста міг вечером выпити горнятко теплой теі. Пак треба зрыхтувати постіль і попрятати ізбу.

Єм переконаный, же каждый, хто ся не боіт нового, порадит си не гірше од мене. Єст то добра нагода, жебы одпочати на вакациях, а при тым стрітити інтересуючых люди. Хыжа в Зындрановій не стоіт в центрі, далеко єст до популярных шляків. Список студентсткых баз мож найти примірно на Вікіпедиі. Пак треба лем сконтактувати ся з ведучым іх Кружком СКБП і выбрати си термін.

Як бы-с мал повісти про найбільшу радіст, яку дал Ти тот тыжден в Зындрановій, то што бы-с повіл?

Напевно одпочал єм. Перед тым, як єм трафил до базы, боронил єм званя маґістра і оддавал єм будову. Так о свобідным часі міг єм забыти. Одпочынок то єдно, але найважнійше, же переконал єм ся, як невельо треба, жебы быти щестливым. Старчыт забыти о материяльных добрах і жыти близко природы. До того в такых обставинах трафили ся приємны і інтересуючы люде. Ґрупа скаутів, біциклиста з Познаня, глядаючый перервы од корпорацийного жытя, аж і інжынєры звуку музичного ансамблю Волкы. Сердечні іх вшыткых здравлю. Спричынили, же атмосфера в Зындрановій была чудова, неповторна, буду то памятал до кінця жытя.

Вернийме іщы на хвилю до Твоіх гірскых вандрівок. Посліднім часом полюбил єс іщы єдну форму одпочынку серед природы Низкого Бескіду, а докладні іде о одпочываня в гамаку. Ци можеш дашто більше повісти о гамаках? Ци мож іх розкладати в каждым місци? Ци выбераючы ся в подорож на єден ден, помістиме го в нашым наплечнику? Што такого є в гамаку, же любиш го брати зо собом з горы?

Так, з гамаком ізджу уж пару років – не лем по Низкым Бескіді – і можу сміло го рекомендувати, і до одпочынку протягом перервы во вандрівці, і як добру альтернативу для шатра. Зо взгляду на будову гамак єст барз легкій, а ношыня «парох» ґрамів ся нам оплатит, коли змучены ногы будут кричати о перерву. Як спакуєме ціле нарядя, тзн. мотузы, реміні і гамак, буде занимало не більше місця як фляшка воды 0,7 л.

Гамак мож розложыти практичні в каждым місци. Як дахто буде ся вперал, то аж на пустыни тіж може. Не смій ся тепер! Пару років тому лежал єм собі в гамаку на пляжы над Балтиком. Ограничат нас лем наша інвенция.

Што такого є в гамаку? Подумай си, же єс в горячый ден деси на шляку, повіджме в Сандецкым Бескіді, примірно в дорозі на Німцову. Є горяч, з Тебе ся ліє. Мриєш лем, жебы ся положыти і вытягнути змучены ногы. Здышаный доходиш до границі ліса з луком і чуєш, як свіже і мокре повітря, переполнене ароматичном мішанком жывиці і лісным запахом, вдарят в твоє мокре чело. Одраз розкладаш гамак медже двома срібрныма ялицями і входиш в тот фалаток полотна, што колыше ся од вітру. Сила, з яком впал єс до гамака, вводит го в гармонічный рух, што Тя колыше до сну. Запераш очы і маш сиєсту. О, ціла філософія.

Так на конец, міг бы-с повісти о Твоім улюбленым місци в Низкым Бескіді, або загальні на Лемковині? Улюбленый шляк, гора з видоком, а може церков або придорожна капличка?

Нормальні бы-м того не зробил, бо як іде о Низкій Бескід, то єм самолюбом і найбарже чудовы місця вказую особисто, жебы іх хоронити од «толпы», хоц тот термін є в Низкым Бескіді іщы слабо знаный. Не ділю ся, але же ся знаме добрі, то тот раз зроблю выняток. Моє улюблене місце? Трудно вказати на єдно. Рекомендую прекрасну поляну на убочы Высокого над селом Жыдівскє, найліпше під вечер, коли уж никого не стрітиме на верху. Вартат тіж піти перед заходом сонця в окoлиці сел Долгє і Чорне, на границю ліса. Осіннє тепле сонце выполнят товды долины, експонуючы пороснены травом меджы – памятку по Лемках. Вартат тіж по сезоні вандрувати долином Ясьолкы, аж до єй джерел. Єст то для мене єдна з найбарже дикых части Низкого Бескіду. Мал єм нагоду переконати ся о тым, вандруючы тади ночом в зимі. Неістнуюче уж село Реґєтів Выжній втяте глубоко медже Яворинку і Ротунду тіж вартат рекомендувати. Гора з видоком? Невельо такых в Низкым Бескіді. Гривацка з чудовом панорамом. Прекрасна єст церков в Вільхівци з рівно старым камінным мостком, а і не так далекій камінный костел в Гуті Полянскій. Тіж недавно выремонтувана дзвінниця в Полянах Суровичных. Улюбленый шлак? Найліпшы сут трасы без шляків

Дякую за бесіду!

Тіж дякую. До стрічы на шляку, чытателю!

Шеруй.

О авторі

Jakub Zygmunt

Sądeczanin. Rodowity Lach. Miłośnik Łemkowyny. Włóczykij i górołaz. Z wykształcenia geolog, choć więcej w życiu pracował z dziećmi i młodzieżą, niż ze skałami. Uczy się łemkowskiego.

Коментарі