Голосник

Мапа без людей

0
Бывшому презідентови Словацькой републікы і двом сучасным жупанам країв на выході Словакії подарило ся велике діло. Нашли мапу Чехословакії, котра якбач пропала в Братіславі і Празі. Жаль, же теріторія на мапі про них зістала якбач порожня.

Без будьякого сарказму, бывшому презідентови Родулфови Шустерови, председови Кошыцького самосправного краю Растіславови Тырнкови і председови Пряшівского самосправного краю Міланови Маєрьскому належыть подяка за то, же собі спомянули, де кінчіла републіка, і з нагоды сторічніці Чехословакії пішли до Ужгорода, жебы собі там припомянути тот юбілей. Єден бывшый політік і двоми сучасны, локалны, не стратили память односно Підкарпатя, як тому, нажаль, є у „великій політіці“, в Братіславі і Празі. Тото мале ґесто не є малым, а могло быти іщі векшым, кебы…

Делеґація зо Словакії коло памятника Штефаніка і Масаріка сімболічно припомянула собі велику історічну дію. Бывшый презідент повів, яка то шкода, же Чехословакія по войні о теріторію пришла, пішло ся до совацькой школы, одкрыла ся выставка о Штефанікови. Досвіданя, знова о сто років! Властно ніт, іщі была стріча з репрезентаційов Закарпатьской областной адміністрації, жупаны повіли, же співпраця ту зо Закарпатьом в дакотрых областях уж є, они хотять іщі векшу, поможеме, збудуєме переходы на граніцях, біціґльовы стежкы і… і потім знова приходить тото нич невыповідаюче речіня про медії, же як має ку собі Словакія і Україна близко. Аж теперь приходить споминане: Досвіданя!

Є досправды шумне, же холем дахто нашов мапу Чехословакії в їй меджівойновім періоді, лем шкода, же нихто не глядать людей з той мапы.

Фраза о тім, як має Словакія ку собі близко з Українов є несмысел, покля ку тому штось не придаме. Покля ся будеме бавити о історічній, културній близкости, потім має днешня Словакія, окрім зрозумілому одошіню з Чеськов републіков, ближе ку Мадярьску як ку Україні. Народы жыючі на теріторії днешньой Словакії жыли в єдній монархії вєдно з Мадярями, жыли в Угорьску. Многы правны нормы, прияты в Угорьску, наприклад хто і як дідить, ся на Словакії тримлють доднесь, не годна то была змінити ани Прага в сполочній републіці, котра ся зясь на теріторіях бывшой Чеськой коруны рядила австрійскым правом. Але і многы далшы аспекты, стереотіпы суть просто доднесь позначены на Словакії Угорьском. Як бісідує колеґа, маєме „мадярьску выхову“. Незалежно на тім, ку якій народности ся чоловік голосить. Де была, яка Україна? І як, і де тоты народы стрічали ся, як ся овпливньовали, жебы мали ку собі так близко? Ниґде і нияк.

То не Словакія і Україна, а Словакія і Закарпатьска область Україны мають ку собі близко. Нелем з причіны той, же меджі войнами то была єдна держава, але з причіны высше спомянутой, же то была так само теріторія Угорьска. І чом навеце бы мали мати тоты дві теріторії так близко ку собі, што каждый чує, лем нихто не назве? Бо на граніці Словакії і днешньой Закарпатьской области Україны жыли і жыють тоты самы народы. На єднім і другім боці граніці мож найти Словаків, на єднім і другім боці мож найти Мадярів, на єднім і другім боці жыють і все жыли Русины.

Є шумне прийти, припомянути собі републіку в Ужгороді. Є шумне найти мапу. Але красше бы было найти і людей з той мапы. То не є лем маленька комуніта Словаків.

Не знам, чом бы мала словацька делеґація навщівити лем їх в Закарпатьскій области, і чом бы Тырнка, котрый має сам у своїм краю тых самых Мадярів, якы мають родины і на україньскім боці, або чом бы Маєрьскый, котрый має тых самых Русинів у своїм краю, якы жыють і в Закарпатьскій области, не могли зробити дакус векше ґесто як зробили, і поздравити і тоты народности.

При Русинах навеце з двох причін. По перше, не была бы тота теріторія Чехословацька, кебы не Русинів. По друге, председа Пряшівского самосправного краю Мілан Маєрьскый по своїм зволіню повів, же хоче быти добрым жупаном про вшыткых, нелем про Словаків, але і вшыткы народнсти, котры в краї жыють, з тым, же сам спомянув і Русинів. Но і мы, Русины, котры жыєме в краю, якый він веде, бы сьме то барз привітали, кебы нас не забыв спомянути і там, де нам права сперають. Кебы спомянув, же близкость Україны і Словакії є і о тім, же на тій теріторії, котру розділює граніця на мапі, жыє тот самый, русиньскый народ.

Ґесто Шустера, Тырнкы і Маєрьского наперек вшыткому оцінюю як ґесто рока. Ганьба про Братіславу і Прагу. Но ку досконалости тому іщі все штось бракує. Бракує тому то, жебы тоты люди перестали бісідовати у формі порожніх фраз о якійсь близкости, котра якбач лем так, з неба впала, і назвали діла правилныма менами. Зробили бы службу людям на обидвох боках граніці, людям вшыткых народнотей, котры тоту близкость творять.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар