Голосник

Мы не Австріяци, пане професоре!

0
11-го марца 2019-го року на Філозофічній факулті Ужгородьской універзіты одбыла ся лекція австрійского професора, котрый пришов пояснити тематіку існованя, властно неіснованя русиньского языка. Хто бы выв чекав, же презідент Меджінародной асоціації україністів – Михаел Мозер, дійде ку заключіню, же Русинам треба україньскый язык, правда?

Із статі, котру приніс Освітній портал Закарпаття, сьме ся дізнали, же професор такой на зачатку, кедьже участны были і русиньскы актівісты, якбач зо страху із „небезпечных Русинів“ повів, же не має інтерес занимати ся політіков. Но то, што продовжовало далше, не было нич інше, лем політіка.

Од австрійского славісты сьме ся знова раз могли дізнати, же кедь Русины повідять, же мають властну історію, нич то не значіть, бо каждый реґіон Україны має свою історію. Русины ниґда не бісідовали о русиньскій ідентічности, історії, а лем о руській, так як і Галичане, котры прияли україньску ідентічность. І потім собі діпломатічно змыв рукы і пояснив, же каждый має право на властну самоідентіфікацію.

Окрім навченых флоскул о тім, же мы властно не маєме жадну русиньску історію, ідентічность, перешов вызначный славіста in media res. На основі того, же існують різны нормы русиньского языка, не існує сполочна норма, што є правда, дішов ку несподіваному заключіню, же єдиный язык, котрый може соєдинити Русинів – то україньскый язык. Жадна із норм ці кодіфікацій за його думками не є успішна і існує лем в проґрамах актівістів русиньского руху.

Жебы сьме холем мы были обєктівны, кедьже професор Мозер не мав таку потребу, є добре спомянути факты. Русиньскый рух не наповнює план Світового конґресу Русинів, жебы по норматівізації окремых варіантів языка зачало ся робити на койне. Підкарпатя властно ани ку єдній нормі не пришло, выдало їх уж веце. Сітуації не помагають ани різны писателі, котры намісто піднимамя уровни своїх творів роблять свої „нормы“. Підкарпатя є в тім унікатне жрідло безконечности „норм“, в котрых пишуть люди, якы, при вшыткій почливости, о лінґвістіці і языку знають часто тілько, як знали стары Римляне о електрифікації. Но кедь маєме быти обєктівны, потім треба спомянути нелем А, але і Б.

Професор Мозер правилно повів, же якбач найуспішнішов кодіфікаційов є кодіфікація русиньского языка бачваньской варіанты. Но не продовжовав у поясніню, чом тому так є. І то є барз важна справа. Кодіфікація той варіанты языка могла быти успішна зато, бо Русины на то мали обставины. Мали школы, де тот язык запровадили і так стала норма чімсь нормалным, о чім днесь нихто не буде похыбовати, бо цілы ґенерації дітей ся язык так просто учіли, в нім уж выховльовали свої діти, писали книжкы, выдавали пресу. Різніця з карпатьскыма варіантами языка є в тім, же ту обставины на тото не были. Не было то мож добрі зробити в рамках Австо-Угорьской монархії, не лем із причіны монархії, але і з причіны того, же не вшыткы будителі виділи потребу в кодіфікації языка на основі русиньского народного языка. Не нашла ся в тій темі єдность ани в меджівойновім періоді, а по войні сьме веце як 40 років не існовали. Днесь властно не існує реалне школство, на Україні ани не сьме вызнаны.

Ці суть то лем выгварькы, на то нам поможе одповісти далшый історічный факт. Кедь Мадярьско почас войны окуповало Підкапатя і часть Словакії, де так само были русиньскы села, Русины дістали можливость засновати Підкарпатьске общество наук. Єднов із головных задач общества было вытворіня ґраматікы русиньского языка, котра бы была обовязуюча. То ся і подарило, на школах ся зачало учіти в нормі, котру вытворив Іван Гарайда, на урядах ся зачало урядовати в тій нормі і скінчіли діскусії о языку. Кебы ся сітуація по войні скінчіла іншак, кебы Підкарпатя вєдно з Русинами дале творили Чехословакію як державотворный народ з властным школством і урядным языком, Гарайдова ґраматіка бы была може таков успішнов кодіфікаційов, як і тота, котру днесь як єдину успішну видить Мозер. Чом? Бо были на то обставины, котры днесь так цалком не маєме.

Днесь не маєме властну державу ці холем компактну теріторію, на котрій бы то быв урядный язык, на котрій бы ся в тім языку навчало і так далше. То вшытко бы могло овпливнити і Русинів мімо той теріторії, жебы дотримовати таку саму норму.

Сітуація є складна, но не безнадійна. Выдавають ся книжкы, преса, суть медії. Не много, но суть діти, котры ся язык вчать, маєме высокошкольскы штудії. Не думам, же треба чекати на ліпшы обставины, жебы з проблемом єдной нормы рушати допереду, може нам лем дакус бракує одступити компромісно каждому зо своїх твердых позіцій і найти силу доїднати ся. Може то зроблять як раз тоты діти, котры ся днесь язык вчать.

Но нич тото вшытко не мінить на тім, же мы не Австріяци, пане професоре! Мы себе ниґда не называли австрійскыма Німцями, ці німецькыма Австріяками. Маєме доста історічных документів, де ся самоідентіфікуєме. В часі, коли вами споминаны Галичане прияли україньску ідентічность, мы сьме вєдно із далшыма народами Австро-Угорьской імперії ясно задекларовали свою самобытность – самобытность Русинів. Мы не будеме як Австріяци, котрым стачіть на соєдиненя німецькый язык, бо україньскый язык, котрый нам пропонуєте на соєдиненя, нас історічно лем розділив і асіміловав з майорітныма народами. Зато перестаньте робити пропаґанду і вернийте ся ку науці. То буде ліпше про вас, і про Русинів.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар