Голосник

Недоучены?

Україньска редакція Радіа Патрія принесла в рамках проґраму Клуб особностей розговор із директором Словацького народного музею – Музею україньской културы у Свіднику Мирославом Сополиґом з нагоды його жывотного юбілею – 70-тых народенин. Дізнав єм ся, же не знам історію. Вєдно зо мнов і далшы десятьтісячі людей на Словакії.

Розговор, котрый быв головно заміряный на жывот і роботу Мирослава Сополиґы, не заобыйшов ся без „пікантерій“. Вопросів редакторкы Людмилы Ґаряньской односно різных змін назвы музею, запричіненых боторьбов Русинів по 1989-ім році за здобытя того музею, кідьже музей має збірковый фонд позбераный на русиньскых селах, котрый належыть до духовной і културной дідовизны Русинів. Но холем то принесло і даяке позітівум, а про мене і новы факты.

Доктор історічных наук бісідовав (як все) о тім, же Русины і Українці, то єден народ. Же властно треба знати історію. Кібы сьме єй знали, втогды бы сьме знали і то, же Русинами ся ту колись называли вшыткы – од Карпат аж по Київ. Значіть, сьме єден народ. Доктор історічных наук вже  даяк із історії не спомянув, же колись ся мінімално дакотры славяньскы племя звали і „словены“, но напрік тому пришло в даякім часі народне усвідомліня і одокремліня тых народів, і днесь знаме і Словаків, і Словінців і далшы народы.

Так само уж даяк із історії доктор історічных наук не спомянув, же таке саме народне усвідомліня, народне і політічне одокремліня, пережыли і Русины. В тім самім часі, як наприклад Словаци, із котрыма бок по боці войовали в Угорьску за свої права. Положыв бы єм вопрос: Де втогды были Українці, у кого войовали за свої права, і што то має з Карпатами?

Як позітівум беру, же уж не єм псіхічно хворый. У тім розговорі вже директор свідницького музею не бісідовав так, як перед пару роками на пресконференції в Ужгороді, же русиньскый рух то лем пару псіхічно хворых людей. Ку тому собі може заґратуловати і далшых веце як 34 тісяч людей, котры ся приголосили ку русиньскій народности, ці веце як 56 тісяч людей, котры ся приголосили ку русиньскому материньскому языку. Днесь уж не сьме хворы, сьме здравы. Днесь уж лем не знаме свою історію. Або, ліпше повіджено, не хочеме єй інтерпретовати так, як директор музею. Не хочеме замовчовати факты, котры до ідеї великого україньского народа не пасують. Але і так – велике позітівум, же уж не сьме хворы. Лем нас може треба дати на урокы із україньской історії, жебы сьме ся доучіли.

Новостьов про мене є, яке є наше нове діліня. Нас, розумій Русинів, єдного народа із Українцями. Уж не сьме лем Українці, або Русины-Українці. Наука іде далше. Мирослав Сополиґа нас вже розділив на Русинів-Українців, котры жыють на Словакії, Русинів-Лемків, котры жыють в Польщі і Закарпатьскых Українців, котры жыють, як уж подля назвы видіти, на теріторії Закарпатьской области. Вопросом є, же чом не лем Русины, кідь тото слово є платне про людей, котры жыють од Києва аж якбачу по Прагу? Оно бы мі то і цалком так пасовало. Втогды бы сьме могли обернути оптіку приниманя нас україньскым народом, і зачати бісідовати тото саме, што Українці о нас, лем навспак: Вшыткы сьте Русины. Якый окремый україньскый народ? Якый язык? Ваш язык є лем діалектом нашого. Научте ся літературный язык – русиньскый.

Лемже, нащастя, не є потребы тото робити. Русины ниґда не потребовали атаковати якыйсь народ, жебы підняли своє властне еґо. Ниґда не потребовали говорити о іншім народі, же не є народом, і же є то лем субетнос Русинів. Хоць офіціално в комуністічнім режімі не існовали, пережыли. Без того, жебы крали ідентічность іншым. Резултаты видиме по 1989-ім році, одколи ся нас на Словакії все веце голосить ку свому походжіню. Резултаты все зменшуючой ся кількости Українців на Словакії так само о дачім свідчать, і не є то в проспіх того, што бісідує пан директор.

Може сьме в дакого очах недоучены, но холем уж сьме псіхічно здравы. І быти недоученым, в очах історіка, котрый выхаблять і приспособлює свому пересвідчіню історію, є лем честьов.

На фотоґрафії: Себастіан Мунстер – Европа як кральовна (р. 1570). Жрідло: wikimedia.org

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі