Номеры: 3.607 і 45.140 / Аушвіц

0

Юрий Дембскій – кустош  Державного Музею Аушвіц-Біркенау, позберал біоґрамы юристів, котры повязаны были професийні з польскыма правничыма інстутуциями, судами ци приватныма канцеляриями і представил іх в выданій в 2016 р. освєнцімскым музейом роботі пн. Польскы адвокаты в концентрацийным лаґрі Аушвіц в роках 1940–1945.

Окрем основных інформаций на тему роли, яку одограли польскы правникы в формуваню ся ІІ Польской Республикы, та короткым омовліню окупацийного систему гітлерівскых власти і окупацийных подій на польскых землях вчас ІІ Світовой Войны, автор публикациі переходит до аналізуваня социйо-історичных концепций признаваня XX столітя як феномену зъявліня ся назизму і нероздільні повязаного з ним систему гітлерівскых (і інчых) концентрацийных лаґрів як проявів архетипу зла. Дослідник споминат за Медалийонами Софіі Налковской, што тоту долю люде людям приправили, лем серед жертв тоталітаризму нашли ся люде ріжных народів, етнічных ґруп і рас, нацийом панів были лем выбраны.

В принципах творців систему німецкых лаґрів ішло о фізичну екстермінацию поневоленых, в припадку правників тіж о іх диференцияцию з огляду на скоршу професийну діляьніст. За рокы 1940-1945 до К-Л Аушвіц депортувано 384-ох польскых правників. Спосеред них 339-ох записаных было як Полякы, 35-ох польскыма Жыдами, 8-ох Украінцями, а двох Лемками. Коли бы тоту ґрупу точнійше характеризувати то 204-ох (53%) з них было адвокатами (в тым єден Лемко), 30-ох судцями, 7-ох прокураторами і 8-ох нотариями (в тым єден Лемко). Остатніх 135-ох вязнів было представителями інчых професий – державныма, самоурядовыма і банковыма урядниками, учытелями і інспекторами. Єден, окрем правничой професиі, был записаний як православний теолоґ.

В третій части публикациі автор выокремлят спосеред поневоленых юристів тых, котры записаны были як члены інчых непольскых наций. Памятати треба, што в ІІ Польскій Республиці жыло 30% нацийональных меншын.

Перед ІІ Світовом Войном в Польщы было такой 10% жыдівского населіня. В Аушвіц поневоленых было 34-ох адвокатів і єден судця жыдівского походжыня. 30-ох з них было привезеных в польскых транспортах, а 5-ох в рамках Endlösung der Judenfrage. На 35-ох лем єден пережыл Аушвіц.

8-ох украіньскых правників вязненых в КЛ Аушвіц было діячами ОУН, знаныма з антипольской діяльности. Од 1939 р. коляборували они з гітлерівскыма окупантами в краківскых прогітлерівскых орґанізациях і установах. По зміні політичного курсу взглядом Украінців, тоты правникы были заперты найперше в краківскым арешті на Монтелюпіх, пак, медже липцьом/юлийом а листопадом/ новембром 1942 р. были перевезены до Аушвіц. Там были приділены до ліпшых команд, мали забезпечене ліпше трактуваня як другы вязні, легшу роботу (під стріхом), што давало більшы шансы на пережытя. Пояснят тото статистику зроблену автором, де 6-ох з вязненых пережыло лаґєр.

Як пише Юрий Дембскій, нацийональна приналежніст то часто свідомий акт признаня до окрисліня свойой достоменности. Двох правників того доказало, бо записаны остали в гітлерівскых списах як члены лемківской нацийональной меншыны. Были то Орест і Александер Гнатишакы, бывшы вязні концентрацийного лаґру в Талергофі.

Молодший з них, юриста і судовий коморник – Александер Гнатишак, вродил ся в селі Чорне (не в селі Чырна, при Крениці, як подає автор) 26. липця/юлия 1890 р. Вязнений в Талергофі. Был при функциі судового коморника при суді в Мушыні. Як подає родина, был арештуваний гітлерівцями в уличній облаві і найперше вязнений в Новым Санчы, потім в Тарнові. Єдным з першых транспортів 30. серпня/ авґуста 1940 р. был перевезений до КЛ Аушвіц де дістал номер 3.607. Пару разів находит запис в реґістрі хворых про Александра Гнатишака. Был він переношений з головного лаґру до філияльного Аушвіц ІІІ – Моновіц. Згынул по 10. жолтня/ октобра 1943 р. В родииных переказах повідат ся, што были на ним роблены псевдомедичны експерименты.

Орест Гнатишак был о три рокы старший од свого брата. Народил ся 17. листопада/новембра 1887 р. в Чорным, повіт Ясло. Правничы стидиі робил наперед на віденьскым університеті, а дале на лвівівскым університеті ім. Франтишка І, де в 1914 р. достал дипльом доктора подвійного права. Од 1914 р. вязнений в Талергофі. По великій войні был рисиньскым нацийональным діячом і вюл адукатску канцелярию в Перемышли. Найперше повязати го треба з Руском Народном Орґанізацийом – політичном антибольшевицком партийом, од 1923 р. был членом єй совіту (заряду). Дале, як представитель Лемковины, діял в Рускій Селяньскій Орґанізациі, котра ґрупувала середовиско Старорусинів.  В 1933 р. был спілосновательом і предсідательом Лемко-Союза, русиньской орґанізациі Лемків. В тридцетых роках переіхал до Крениці і дальше вюл практику юристы. Як пише автор біоґрафіі – Орест Гнатишак был человым представником лемківского населіня.

Вчас гітлерівской окупациі был арештуваний функцийонерами – KdS (Kommandeur der Sicherheitspolizei und des Sicherheitsdienstens) на краківскій дистрикт в наслідстві донесіня украіньскых нацийоналистів тісно спілпрацуючых з Німцями. Сідил найперше в сандецкій тюрмі, пак в Тарнові. 7.  липця/ юлия 1942  р. был привезений до КЛ Аушвіц транспортом з Тарнова. Назначений был номером 45.140. 13. серпня/ авґуста 1942  р. згынул в Аушвіц.

Як пояснят директор музею в Аушвіц, Петро Цивіньскій, векшына правників была увязнена в роках 1940–1942 в першій фазі функцийонуваня. Засвідчат тото про надзвычайну ролю, яку концлаґєр одгрывал в тым часі, служыл до тотального знищыня польскых інтелектуальных і політичных елит. В тым і лемківской елиты.

Share.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментар

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji.
© Copyright by лем.fm. 2017. Вшыткы права застережены.