Голосник

Общество, проти котрого ся поставив єпіскоп

0

1-го октобра мнинать 150 років од зачатку діялности русиньской културно-освітньой орґанізації русофілской орьєнтації під назвов Общество святого Василія Великого, яка діяла на теріторії Підкарпатьской Руси. Першым председом общества быв Адолф Добряньскый, першый посланець в Угорьскім сеймі за Вышнє Угорьско, котрый в сеймі обгайовав права угорьскых Русинів і Словаків.

Історія общества є повязана із 1864-ым роком, коли было засноване Теолоґічне общество (Hittani Társulat) при Ужгородьскій богословскій семінарії, котре іщі того самого року звернуло ся до габсбурзьскых властей із просьбов о схваліня штатуту новой орґанізації під назвов Літературне общество підкарпатьскых сынів Восточной ґрекокатолицькой церькви. Власти дали схваліня про нове общество, но в часі, коли орґанізація зачала свою діялность, у 1866-ім році, єдным із їй ведучіх став ся Адолф Добряньскый, котрый єй переменовав на Общество святого Василія Великого. Добряньскый, котрый мав контакты із словацькыма будителями, орґанізацію зачав будовати за моделом словацькой орґанізації – Матиця словеньска (Matica slovenská), з котров мав тісне повязаня і быв єй співосновательом. Із Добряньского приходом до общества кількость членів підросла на 350. В році 1870 мало Общество святого Василія Великого вже 700 членів.

Ведучі орґаны орґанізації были в Ужгороді. Общество дало собі мету приготовліня русиньскых і мадярьскых учебників про школы Мукачівской і Пряшівской ґрекокатолицькых єпархій, публікованя книг з реліґійным обсягом і выдаваня ґазеты.

В році 1867 общество  выдало перше чісло ґазеты присвяченой Русинам, котра друковала ся на теріторії Карпатьской Руси під назвов „Свѣтъ“. Тот самый рік зачав ся выдавати шторічный календарь „Мѣсяцословъ“ (рр. 1867 – 1889).  В році 1870 промадярьскы орьєнтованый мукачівскый єпіскоп Штефан Панковіч обвинив ґазету „Свѣтъ“ із „небеспечных тенденцій“. Слідуючій рік ґазета перестала выходити і была замінена новов під назвов „Новый Свѣтъ“. Тота ґазета так само виділа ся єпіскопови Панковічови барз русофілскы орьєнтованов і в році 1872 была замінена ґазетов „Карпатъ“, котра выходила в рр. 1783 – 1886.

Натіганя ся з ґазетов общества было першов етапов кампані епіскопа Штефана Пакновіча проти русофілів, в резултаті чого в 1871-ім році быв з посады головы орґанізації одкликаный А. Добряньскый і його заступник Іван Раковскый. Были вымінены за священиків, котры были вірныма ідеї угорьской державы. Резултатом было, же в році 1872 быв головов общества „выбраный“ за господаря Шандор Негребецькый і незначучій містный діятель Ґеорґій Маркуш, котры ани не знали говорити по русиньскы. Єпіскоп зліквідовав фонд общества, котрый мав служыти на збудованя Народного дому (в році 1871 было в касі 5500 ґулденів), дочасный будинок, котрый придбало общество, быв проданый і горшы были вернуты до касы орґанізації. На зборах общества у 1873-ім році было запропоновано змінити назву орґанізації і выдавати веце книжок по мадярьскы. Но тото ся не стало, а Общество святого Василія Великого продовжовало упадати і в наступных двох десятьлітюх стало ся практічно бездіялным.

В році 1895 новый мукачівксый єпіскоп Юлій Фірцак ініціовав обновліня діялности общества. Нове поколіня прорусиньскы напряменых актівістів як Євменій Сабов, Василь Гаджеґа, ці Авґустін Волошин, стало ся новов силов орґанізації. В тім самім році общество придбало друкарню в Ужгороді і обновило выдаваня шторічного календаря. Два рокы пізніше зачала ся выдавати нова русиньска тыжденна ґазета під назвов „Наука“ і в році 1898 быв публікованый першый популарный букварь Михайла Врабеля.  В условіях новых політічных реалій Угорьска і політікы мадярізації, котра ся уміцньовала, общество публіковало про Мукачівску ґрекокатолицьку єпархію молитвенникы по мадярьскы і по році 1899 выдавало ґазету „Ґереґ-католікуш семле“.

Хоць общество перешло із русофілской до прорусиньской орьєнтації, угорьскы власти все із підозріньом смотрили ся на його діялность. Кірілічны публікації ся брали за потенціоналне жрідло панславістічной пропаґанды із Російской імперії. На основі такых реалій выконный комітет орґанізації у 1902-ім році вырішыв розпустити общество і передати його актівы, головно друкарню, новозаснованому выдавництву „Уніо“.

Оброблено за: П. Р. Маґочій і кол. – Енцикопедія історії та культури карпатських русинів, Ужгород, 2010.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар