Голосник

Орест Турковскій для Карпаторуской годины по радийо.

«Вокруг каждого культурного осередка, объединятся каждый, кто живый и талантливый. Таке явление показалося на примірі нашой Карпаторусской Радио Программы в Нью Норку. Постоянны слушатели нашой программы по радио зауважили послідными часами богатый наплыв свіжых музыкальных и півчых сил, котрых до сего часу, здавалося, уже больше не было в нашом народі на емиграции. Новы, талантливы и школуваны музыкальны и півчы силы пробудилися под звукы нашой программы, почали совокуплятися вокруг ней, украсили и змінили совершенно ей музыкальный облик, чым притягли велику увагу давных и новых слушателей».

Од 1943 до 1947 р. в Ню Йорку і в прилігаючых штатах мож было слухати систематичні высыланы авдициі пн. Карпаторуска Година в Радию. Реалізувал іх Миколай Цисляк, товдышній член выконавчой рады Лемко-Союза, редактор ґазеты «Карпатска Русь» і кєрівник печатні Лемко-Союза. Для потреб радийовых авдиций і до комерцийной продажы, почал реалізувати награня, котры не были бы простым записом народной аматорской музыкы, лем давали бы доказ можливости перетворіня єй в модерні оброблены композициі, выконуваны школеныма музыками.

Ґрунтом для розвиваня молодых талантів служыло богате наслідство русиньскых предків, оставлене в народных русиньскых піснях і мельодиях, перенесене еміґрантами з Карпатской Руси до Америкы. Єдныма з найвызначнійшых артистів, зъєднаных Миколайом Цисляком для реалізуваня плянів вознесіня лемківской музыкы до професийного рівня, были: професор Орест Турковскій, співачка Діонісия Ляш, композитор і поета Андрий Куриплах і народны співакы Осиф Ондиш, Мария Андрейчак, Гелена Іван, Гелена Чеселька і Гелена Біттнер. Першыма музычныма оркєстрациями, зреалізуваныма проф. Орестом Турковскым, были: «Горіла сосна» і «В глубокой долині на Лемковині», высыланы через радийо 6. квітня/апріля 1947 р., в ден американьскых Великодніх Свят.

В листах до радийовой редакциі зачудуваны слухачы писали – «коли мы наставили радийо на нашу програму і учули оркестру нашого карпаторуского лемківского композитора, мы так урадовалися з той чудесной музыкы… Передайте тому лемківскому композитору от обоіх нас сердечну конґратуляцию, най он трудится дальше на полю нашой народной музыкальной культуры».

Poprad_312A

 

Орест Турковскій вродил ся 18. квітня/апріля 1896 року в Вороблику Королівскым, селі окруженым польскыма селами, в коросняньскым повіті на Лемковині. Старший його брат – Іван, заохотил го до гры на гушлях. На сім років з другыма хлопчысками ходил по селі грати і колядувати. Коли мал десят років, спілосновал дітячу весільну оркєстру, сопоставлену з ровесників. В ній же на першых гушлях грал сам Орест Турковскій, на секунді — Штефан Тупяк, на клярнеті — Орест Верхоляк, на трубці — Василь Пельц, а на басах — Тимко Буряк. Довєдна ходили грати по весілях не лем в Вороблику, але і сусідніх селах: Боску, Одреховій, Синяві, Рыманові. Грали і в дальшых місточках Яслисках, Івоничу і Дукли. Орест здобыл собі шыроку славу тым, же заспівану му перший раз мельодию одраз перераблял і знал заграти на гушлях.

Першу музычну освіту і практику отримал в музычній школі в Рыманові, де вчыл ся штырі рокы. І товды, в оркєстрах Ґранатовского і Зволіньского, грал першы гушлі. В 1913 р. Орест Турковскій выіхал до Америкы, до свого шваґра Івана Копчака. Там шваґєр послал го до американьской музычной школы. Найперше вчыл ся в проф. Гефрена, директора Опера-Гаузу в Френклин (штат Пенсильванія). Шіст років студиювал в нього основы гармонізациі і композициі. В 1919 році выіхал до Ню Йорку і зачал студиі в Institut of Musical Art, під дириґентуром проф. Віктора Кузру.

Орест Турковскій отримал тым способом найвысшу клясичну освіту як професийний гушляр і в 1921 р. здал мастерскій еґзамін перед світовой славы професором Леопольдом Ауром, котрий дал му рекомендацию до оркєстры в «Паляс Театрі» в Ню Норку. Оселил ся найперше в Нюарку, а потім в Сингак (сштат Н. Дж.). Основал і 25 років вюл свою власну школу музыкы. Давал чысленны концерты в ріжных американьскых містах. Орест Турковскій был шыроко знаний в русиньскых, польскых і украінскых кругах. Дуже концертувал і школил молодых музыків.

З початком ІІ Світовой Войниы, Орест перестал концертувати. Навязал контакт з Лемко-Союзом і захотіл свій музычний талант і знаня присвятити для русиньской соспільности. Остал постійным слухачом карпаторуского радия і придумал, жебы «граны в ним глубоко трогательны і веселы народны пісні і прекрасна музыка, ісполнена непрофесийональні, на слух, людми от тяжкого труда, украсити і дати ім характер днешнього часу, жебы мы могли быти гордыма перед світом за красоту і богатство нашого музыкального наслідства, оставленого нам нашыма дорогыма предками, жытелями лемківскых Карпат». При радию, музычні обробил, або на основі інспіраций народном музыком скомпонувал більше як сто творів.

Першы награня для «Карпаторусской Годины по Радийо» – «Срібне Весіля» і три присвячены його рідному селу: «В Вороблику до шлюбу выберат», «Лемко з Вороблика» і «Вороблицка Коломыйка» были награны на гушлях з супроводом ґітары. Вісем творів награла його сімособова оркєстра. Были то марш – «Пращай, дорога Лемковина», вальц «Майовий цвіт», полька «От Криниці», лемко-вальц «Горіла сосна», «Родинний марш», «Любовный вальс», полька «Для молодых» і полька «Сивый няньо».

Окрем награнь для радия, Орест Турковскій записал свою музыку на платнях, котры реалізувало Издательство Лемковскых Рекордов Попрад/Poprad. Платні выдавництва Попрад были нагрываны на шеляковых десятцальовых кружках і обертали ся 78 разів на минуту. Мож было си іх купувати за дуляра. Выдавництво Попрад было основане членами Лемко-Союза, гонорувало ся зазначеным на наголовковым кружку ідеовым означыньом жанру музыкы – Lemko/Carpatho Russian. Орест Турковскій зо совйом оркєстром награл для выдавництва Poprad Records шіст платен. Окрем того, заховали ся штырі платні, на котрых акомпаніює співачці Діонісиі Ляш. Награли они медже інчыма лемківску клясичну пісню – «Ой верше мій верше».

Професор Орест Турковскій вмер 28. лютого/фебруара 1973 р. в Ню Йорку. Його молодшым братом был Григорій Турковскій – дириґент, композитор і професор музыкы.

ориґінальне награня оркєстры Ореста Турковского завдякы публикациі Богдана Горбаля і Владка Максимовича – Лемківска Народна Музыка на восковых циліндрах (1901-1913) і американьскых рекордах (1920 – 1930).

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментарі