Голосник

Пращаме ся з Адамом Голодиньскым з Бонарівкы…

0

28. серпня/авґуста пополудни, на 94 році жытя одышол до небесной Лемковины найстарший мешканец села Бонарівка, Адам Голодиньскій.

На непростых дорогах жытя розтратил рідну бесіду, єднак зберіг навсе чысте лемківскє серце і лемківску душу. Был жывом енцикльопедийом свого села, написал спомины про Бонарівку.

Вшытко, што знал про Бонарівку, оповіл для лемківского радия… При його участи в проґрамі «70%» прозвучал великій (найбільшый наразі) цикль передач ― шырока панорама жытя на Короснянскій Руси. Можеме лем ся дивувати унікальной памяти пана Адама, якій по десятках років докладні потрафил оповісти навет о подіях до другой Світовой Войны, о праві вшыткых реалиях жытя, о каждій хыжы і каждым чловеку.

Адам вродил ся 27. квітня/апріля 1923 рока в родині Прокопа і Татяны Голодиньскых. В родині было девятеро діти. Адам вшыткым ся цікавил, тягнул ся до наукы, але і был барз міцно привязаний до рідной землі і не мриял о ничым інчым, лем жыти в рідным селі і занимати ся ґаздівком, цікавили го тіж новы способы і методы рільництва. Але выпала йому інча доля. Вчас фашыстовской окупациі мусіл іхати на примусову роботу до Німец. Коли щестливо в 1945 році вернул домів, мешканців Бонарівкы выселяли до Радянского Союза. Дуже родин, і родина Голодиньскых тіж, трафило до станиславівской (днеска ― івано-франківской) области, в село Глибока коломыйского району. Втікаючы од колхозного рабства і глядаючы буд-якой працы, Адам пішол зо села до Станиславова і нашол роботу в локомотиво-ремонтовій фірмі (а мал уж велику практику, бо выконувал подібну роботу в Німцях). Ту честно проробил ціле жытя, ту, в Івано-Франківску заложыл родину. Але ниґда не забывал рідне село, рідну землю, все підтримувал звязок з мешканцями Бонарівкы, якы жыют в Украіні.

Адам Голодиньскый был направду добрым, щырым і побожным чловеком. Каждий ден зрана мусіл выслухати з радия Службу Божу, а в неділі і свята ходил до лемківской церкви свв. Кірила і Методия. Вчера, на Першу Матку Біжу, тіж звыкло поспішыл до свойой церковці, а коли ся вернувл домів, почул ся недобрі ― і неодолга одышол од нас. Очывидно, была то Ласка Божа, же власні на Успенія Пресвятой Богородиці Всевышній покликал пана Адама до себе. Преці гейбы час-пора, гейбы і дожыл до поважного віку і дуже зробил уж в тым жытю, выховал діти, внукы. Але вшыткым, хто го знал і любил, было страшні жаль, же уж ниґда не увидят пана Адама, не почуют його приязного слова, они не набыли ся, не набесідували ся іщы з тым чловеком і віст про смерт болячо іх діткнула.

Вшыткы, хто знал і любил покійного, пришли з ним попращати ся і до мешканя, і пак до церкви в Івано-Франківску, і до церкви Покровы Богородиці в селі Глибока, яку сой поставили Лемкы з Бонарівкы. Власні на цмонтері в селі Глибока коломыйского району, медже чысленныма могылами своіх єдноселян, родаків і товаришів з Бонарівкы, коло жены Стефаніі спочыл днеска і Адам Голодиньскій. Помольте ся за його душу ― най Бог змилосердит ся і як найскорше простит новопреставленому Адамови і найменьшы провины, а святий Петро як найшырше отворит браму раю!

Шеруй.

О авторі

Вродила ся в 1970 році во Львові. І уж неодолга писала, малювала, но і витинала преріжны річы з паперя. І робит тото доднес, але тепер уж в Івано-Франківску. До Лем.ФМ трафила припадково. До того часу робила з дітми, вчыла іх журналистыкы і малюваня. Барз любит люди, якых презентує слухачам в проґрамі «70%». Грызе ся, же єдного дня правдивы Лемкы можут ся скінчыти. Зато, жебы зімати диктафоном вшыткых, глядат когоси доброго і щырого до помочы… Як хочете дашто повісти, то пиште: anna_kyrpan@bigmir.net

Коментар

Пращаме ся з Адамом Голодиньскым з Бонарівкы…

0

28. серпня/авґуста пополудни, на 94 році жытя одышол до небесной Лемковины найстарший мешканец села Бонарівка, Адам Голодиньскій.

На непростых дорогах жытя розтратил рідну бесіду, єднак зберіг навсе чысте лемківскє серце і лемківску душу. Был жывом енцикльопедийом свого села, написал спомины про Бонарівку.

Вшытко, што знал про Бонарівку, оповіл для лемківского радия… При його участи в проґрамі «70%» прозвучал великій (найбільшый наразі) цикль передач ― шырока панорама жытя на Короснянскій Руси. Можеме лем ся дивувати унікальной памяти пана Адама, якій по десятках років докладні потрафил оповісти навет о подіях до другой Світовой Войны, о праві вшыткых реалиях жытя, о каждій хыжы і каждым чловеку.

Адам вродил ся 27. квітня/апріля 1923 рока в родині Прокопа і Татяны Голодиньскых. В родині было девятеро діти. Адам вшыткым ся цікавил, тягнул ся до наукы, але і был барз міцно привязаний до рідной землі і не мриял о ничым інчым, лем жыти в рідным селі і занимати ся ґаздівком, цікавили го тіж новы способы і методы рільництва. Але выпала йому інча доля. Вчас фашыстовской окупациі мусіл іхати на примусову роботу до Німец. Коли щестливо в 1945 році вернул домів, мешканців Бонарівкы выселяли до Радянского Союза. Дуже родин, і родина Голодиньскых тіж, трафило до станиславівской (днеска ― івано-франківской) области, в село Глибока коломыйского району. Втікаючы од колхозного рабства і глядаючы буд-якой працы, Адам пішол зо села до Станиславова і нашол роботу в локомотиво-ремонтовій фірмі (а мал уж велику практику, бо выконувал подібну роботу в Німцях). Ту честно проробил ціле жытя, ту, в Івано-Франківску заложыл родину. Але ниґда не забывал рідне село, рідну землю, все підтримувал звязок з мешканцями Бонарівкы, якы жыют в Украіні.

Адам Голодиньскый был направду добрым, щырым і побожным чловеком. Каждий ден зрана мусіл выслухати з радия Службу Божу, а в неділі і свята ходил до лемківской церкви свв. Кірила і Методия. Вчера, на Першу Матку Біжу, тіж звыкло поспішыл до свойой церковці, а коли ся вернувл домів, почул ся недобрі ― і неодолга одышол од нас. Очывидно, была то Ласка Божа, же власні на Успенія Пресвятой Богородиці Всевышній покликал пана Адама до себе. Преці гейбы час-пора, гейбы і дожыл до поважного віку і дуже зробил уж в тым жытю, выховал діти, внукы. Але вшыткым, хто го знал і любил, было страшні жаль, же уж ниґда не увидят пана Адама, не почуют його приязного слова, они не набыли ся, не набесідували ся іщы з тым чловеком і віст про смерт болячо іх діткнула.

Вшыткы, хто знал і любил покійного, пришли з ним попращати ся і до мешканя, і пак до церкви в Івано-Франківску, і до церкви Покровы Богородиці в селі Глибока, яку сой поставили Лемкы з Бонарівкы. Власні на цмонтері в селі Глибока коломыйского району, медже чысленныма могылами своіх єдноселян, родаків і товаришів з Бонарівкы, коло жены Стефаніі спочыл днеска і Адам Голодиньскій. Помольте ся за його душу ― най Бог змилосердит ся і як найскорше простит новопреставленому Адамови і найменьшы провины, а святий Петро як найшырше отворит браму раю!

Шеруй.

О авторі

Вродила ся в 1970 році во Львові. І уж неодолга писала, малювала, но і витинала преріжны річы з паперя. І робит тото доднес, але тепер уж в Івано-Франківску. До Лем.ФМ трафила припадково. До того часу робила з дітми, вчыла іх журналистыкы і малюваня. Барз любит люди, якых презентує слухачам в проґрамі «70%». Грызе ся, же єдного дня правдивы Лемкы можут ся скінчыти. Зато, жебы зімати диктафоном вшыткых, глядат когоси доброго і щырого до помочы… Як хочете дашто повісти, то пиште: anna_kyrpan@bigmir.net

Коментар