Голосник

Признавав Словяків, пережыв атентат. Минать 160 років од народжіня Євменія Сабова

1-го октобра минать точно 160 років од народжіня Євменія Сабова, вызначного русиньского діятеля. Русины за його думками мали творити окремый културный жывот, незалежно од Українців і Росіянів, признавав окремых Словяків.

Хто быв тот священик, на котрого україньскы націоналісты в часі 1-ой Чехословацькой републікы зробили атентат?

Священик із патріотічной родины

Євменій Сабов народив ся 1-го октобра 1859-го року у селі Вербляж на Підкарпатю, у втогдышнім Угорьскім кральовстві. Походив із родины, в котрій были вызначны русиньскы патріоты. Його стрыком быв педаґоґ Кіріл Сабов, хрестным отцьом му быв Іоанн Дулішковіч.

Сабов штудовав на ґімназії в Ужгороді, в Пряшові і в Левочі. Пак, у 1881-ім році закінчів Ужгородьску ґрекокатолицьку богословску семінарію. В році 1885 быв рукоположеный на ґрекокатолицького священика і короткый час служыв парохом у селі Арданово. Шість років быв професором Ужгородьской ґімназії, де учів русиньскый язык і літературу. Тоты предметы учіли ся на ґімназії факултатівно на просьбу мукачівского єпархы.

Од року 1898  аж до свойой смерти служыв пархом у Севлюші, днесь Виноградово. Быв  благочінным консіторіалным совітником, і од 1917-го року быв архідіяконом комітату Угоча.

Автор учебників

Євменій Сабов быв єдным із головных членів Общества св. Василія Великого і єдным із орґанізаторів выдавництва Уніо.

Написав дакілько учебників, котры были барз популарны, в тім чіслі і ґраматіку, котра у 1890-ім році вышла під назвов Русская грамматика и читанка къ изучению литературнаго языка угро-русскихъ, або хрестоматію під назвов Христоматія церковно-славянскихъ и угро-русскихъ народныхъ сказокъ на подлинныхъ нарѢчіяхъ, котра вышла о три рокы пізніше. Друга спомянута публікація была довгыма роками єдиным жрідлом навчаня карпаторуськой літературы.

Про змадярізоване ґрекокатолицьке духовнество выдав Сабов учебник церьковнославяньского языка по мадярьскы.

Словяци у Сабова

Інтересностьов спомянутой хрестоматії, котру у факсіміле перевыдав у 2009-ім році русиньскый писатель Іван Петровцій є, же Сабов до книжкы дав і приклады текстів в різных діалектах.

Найдеме там тексты, котры вказузуть НарѢчіе лишаковъ, лемаковъ, верховинцевъ, а Земплинцкихъ и Шаришскихъ русскихъ. На кінцю суть два тексты, з котрых єден є під наголовком НарѢчіе Бачванскихъ русскихъ, значіть нашых Русинів на нижній землі, другый є під наголовком НарѢчіе Земплинскихъ словяковъ.

Чом на то звертаме увагу? Лексіка обидвох текстів є майже єднака. Лемже Сабов не говорить о другім тексті як о тексті діалекту Словаків, а Словяків.

Словяци мали быти окремым народом, іншый як Словаци, котрый мав жыти на теріторії днешньой выходной Словакії. Словяцькый рух ся формовав якраз кінцьом 19-го столітя, коли Сабов писав хрестоматію, і з того видіти, же тот рух рефлектовав.

Рух выходив з іншой, в порівнаню зо Словаками, ідентічности выходных Словаків – Словяків і з діалектолоґічных різніць, котры ся намагав абсолутізовати і тым доказати, же Словяци суть окремым народом. Вызначным теоретіком того руху быв Віктор Дворчак, політік з проугорьской орьєнтаційов, котрый язык Словяків брав за так далекый ку словацькому, як є польскый од російского.

У 1918-ім році собі Словяци выголосили на выході днешньой Словакії Словяцьку народну републіку, коротко існуючу державу без реалной політічной силы, котра была орьєнтована на Мадярьско. Знова ся тот рух актівізовав по Мніховскім діктаті і 1-ім Віденьскім арбітражи, причім втогды уж мав лем служыти на підпору ревізіонізма.

Русины незалежны од Українців і Росіянів

Вернеме ся назад ку жывоту Євменія Сабова. Коло його мена треба спомянути, же быв єдным із першых русиньскых діятелів, котрый закликав до окремого културного розвитку Русинів, незалежного як од україньской, так і російской културы.

Тоту свою ідею обробив у праці під назвов Очеркъ литературной дѢятельности и образованія угро-русскихъ, котра вышла у 1893-ім році. Його погляд іщі веце проявив ся по выникнутю Чехословацькой републікы, котрой частьов стали і русиньскы теріторії. Сабов втогды выступав проти вжываня російского і україньского языка в рамках културного жывота Русинів і стояв за вжываньом „традічного карпаторуського языка“, котрый за його словами хосновали вшыткы писателі од Духновіча до Попрадова.

В тім Сабов не быв цалком правилный. Є правдов, же ґенерація Духновіча, під його впливом, просаджовала ідею, же на народнім языку ся бісідує дома, а література хоснує язык інтеліґенції – карпаторуськый. Но вже Павловіч, про котрого быв Духновіч великым взором, тото не дотримовав. Сам хосновав про свої стихы язык такый, якый хосновали і Русины на Маковіці. Кедь было хыбов ґенерації будителів, же не кодіфіковали у своїм часі русиньскый язык на основі говорового языка Русинів, о то векшов хыбов было стояти за тым поглядом в пізнішых роках. Сабов сам притім у своїй хрестоматії вказав богаство нашых діалектів, а тым і то, же маєме властный язык.

По выникнутю републікы

По выникнутю 1-ой Чехословацькой републікы Євменій Сабов в роках 1922 аж 1927 множество статей на русиньскы темы в містных ґазетах. Окрім іншого написав і общу історію русиньской літературы, котра у 1925-ім році вышла під назвов Очеркъ литературной дѢятельности и образованія карпатороссовъ.

В тім часі выникло і Общество імени Александра Духновіча. В нім быв Сабов дуже актівным членом і в роках 1923 ащ 1934, значіть до свойой смерти, мав тітул честного председы того общества. І в рамках той орґанізація просаджовав, же бы не мала быти місцьом ани про москофілство, ани про українство, і же їй сама назва представлює русинскость.

Атентат на Сабова

Зачатком року 1929 на Підкарпатьскій Руси выникла Орґанізація україньскых націоналістів (ОУН). Орґанізація вела політічну боротьбу, протирусиньскы і протидержавны акції, но і терорістічны операції. Іщі перед ОУН была основана Україньска воєньска орґанізація. Пізніше быв сформованый воєньскый союз – Україньска повстанецька армія, котра брала участь почас Другой світовой войны наприклад і на забиваню Поляків, Жыдів, ці на співпраці з націстами.

1-го юна 1930-го року ОУН зорґанізовала атентат на честного председу Обчества Александра Духновіча – Євменія Сабова. Атентат зробив штудент Ф. Тацинець почас святкованя Русского дня. Атентатник быв поїманый і арештованый. При выслухах вышло явным, же атентат быв орґанізованый членков ОУН і Україньской воєньской орґанізації Ц. Новаківсков.

Сабов мав щастя і атентат пережыв. Причіна атентату є юсна. Не пасовав україньскым націоналістам, бо мав ясны русиньскы позіції.

На конець

Євмєній Сабов быв вызначным діятельом, котрому ся подарило просвітити русиньскы літературны памяткы людям в достаточно популарній формі. Вказав, же Русины мають історію свойой літературы. Русиньскый язык быв подля нього нам, Русинам, наймилішый.

Просвітитель Русинів Євменій Сабов вмер в Севлюші 3-го новембра 1934 р. 1-го октобра 2009 року му была у Виноградові одкрыта памятна табла.

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі