Голосник

Псевдотолерантность є найвешкым огрожіньом

Як інформують україньскы медії, тот тыждень у Львові одбыла ся презентація книжкы під назвов Закарпатські медіа крізь призму етнотолерантності. На моноґрафії робили люди, котры вчать на Ужгородьскій націоналній універзіті. Вышла під покровительством Фонду розвитку масмедій Амбасады Споєных штатів Амеиркы на Україні.

Єдна із авторок моноґрафії, Ярослава Шебестян, на презентації окрім іншого повіла, же Українці на Закарпатю суть векшынов і суть повинны підтримовати меншыну, забезпечовати їй права. „Будьякый представитель народностной меншыны днесь може успокоїти свої културны, інформачны потребы,“ повіла Шебестян, котру цітують інформачны порталы. Так само говорила о тім, же треба поважати єден другого, не може быти так, же „мы вшыткых поважаме, а нас даколи зневажують.“

В порядку. Но треба повісти, же толеранція будь є, або не є. Так, як не годна быти єдносторонна, не годна быти ани екслузівна – лем про дакотрых. Но як раз етнотолеранція, о котрій декламовали ославны стихы у Львові, є псевдотолеранційов, высміяньом досправдовой толеранції і далшым інштрументом на боротьбу проти тых, котрых означіли за непрятеля.

Як собі іншак можеме пояснити, же Медіацентр УжНУ, жрідло статі, котру пак публіковали різны сайты, напише, же „нажаль“ в Закарпатьскій области продовжують выдавати русиньску пресу і в телевізії іде по русиньскы проґрам Русинська родина. Де скінчіла етнотолеранція науковців універзіты в Ужгороді, же їх медіалный центер означує актівности єдной із меншын за діло, котре ту існує „нажаль“? А де пришли в медіалнім центрі на тото, же пропаґованя окремого русиньского языка і народности Русин огрожує цілость Україны, як ся в тій самій статі пише? Де суть представителі русиньской меншыны, котры бы могли успокоїти свої права?

Єдным із авторів моноґрафії є і Юрій Бідзіля, в котрого статі під назвов Сучасний інформаційний простір Закарпаття крізь призму етнотолерантності ся мож дочітати і таке, же стан меджіетнічных односин не є ідеалный і бісіды політіків і науковців, же конфліктів на Закарпатю ніт, не суть точны.

Жрідлом конфлікту суть наприклад „ідеї окремости і політічного русинства, котры ся пропаґують на сторінках ґазет ‚Християнська родина‘, ‚Подкарпатський русин‘,“ думать Бідзіля. Іщі в попереднім абзаці є в порядку, же Ромове выдавають свою ґазету, но толеранція автора страчать ся в рядках тексту такой як прийде бісіда на Русинів, а потім і на Мадярів. Чудна толеранція.

Покля суть за думками авторів новой публікації так небезпечны русиньскы выданя, най пак вкажуть і зрахують, кілько раз дупустили ся ґвалту в уліцях русиньскы орґанізації, русиньскы актівісты на Україні. Буде ся глядати складно, бо одповідь є нула. Чісте зеро. Най вкажуть статі в споминаных періодіках, або репортаж в споминанім телевізнім проґрамі, в котрых бы ся кликало по розбитю Україны. Не найдуть. Бо такого не є. Істо не в тых медіах, котры споминають.

На другім боці є доста прикладів, кедь україньскы націоналісты выкликали ґвалт в уліцях, і проти Русинів. Маєме і приклад, кедь націоналісты палили русиньскый флаґ, што бы собі жадны русиньскы орґанізації не дозволили зробити нелем з україньскым флаґом, але ани зо жадным іншым. А далшых, прикладів, з того другого боку, бы сьме могли раховати до рана.

Толеранція, о котрій пишуть ужгородьскы науковці, не є жаднов толеранційов. Толеранція ку меншынам будь є, або не є. Не мож повісти, же толеруєме меншыны, але тоту єдну ніт. Бо то псевдотолеранція.

А кедь ся бісідує о огрожованю державы, державу все найвеце огрожовала нетолерантность односно людей, котры мають іншу народность, реліґію, політічный погляд ітд.

То вы, честованы науковці, зо своїма нетолерантныма поглядами односно Русинів, припадно Мадярів, шовіністічныма поглядами, котры пошырюєте меджі людей, сьте огрожіньом свойой державы. Є найвекшым „жальом“ не то, кедь Русины выдавають свою пресу, а то, кедь є наука інштрументом пропаґанды.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі