Голосник

Рукоділа, концерт, мураль – пятниця в Рускій Бурсі в Ґорлицях

0

Рукоділа, концерт, мураль – так в великым скорочыню мож описати тото, што діяло ся в минулу пятницю (26. червця 2015 р.) в Рускій Бурсі в Ґорлицях. Головным ядром імпрезы была, шыроко заповідана на нашым портали, «Выстава Вышываня».

То подія започаткувана през Галину Адамяк, завдякы котрой уж од 5 років можеме каждий рік подивляти, як красний єст ефект вельогодинной, мож бы і речы – мурянчаной, роботы ниткы з іглом. І могли сме ся переконати, же можут то быти і вельковыміровы вышываны образы на стіны (зміст образів ограничала лем неограничена фантазия рукодільників) і тоты кус меньшы образкы. Окрем того, ручникы, заголовкы, обрусы, серветы, серветкы ци інчы прикраскы до хыжы – вышываны, обшываны, коронковы, гачыковы. Подивляти могли сме тіж приміры штоденного або святочного облечыня. Присутных на выставі найбарже гласкали серце маленькы вышываны лашкы, в котрых не так давно несено мале Лемчатко до тайнства крещыня. Тоты лашкы удоступнила Олена Дуць. Великє Боже заплат іщы для Марґариты Барщ, Галины Ґамбаль, Івоны Криґовской, Болеслава Нікєля, Боґуславы Оґродовчык, Анны Тылявской і Мариянны Ярой за вказаня і запрезентуваня шыршій публиці своіх рукодільных творів.

Коли уж вшыткы пришли на місце, розставили вышывкы, розгостили ся, пришол час на прелекцию про карпатскє вышываня. Тайомства крестикового гафту выявила Мариянна Яра – выкладовця та інструктор гафту на Університеті Народного Артистычного Рукоділа в Воли Санковій. Пак выступил ансамбль Руской Бурсы Терочка, хоц думам, же певно ліпше было бы называти го уж як Терка… З малых діточок выросли нам члены ансамблю на красну, дозрілу і свідому молодіж.

По Терочці голос забрал монах Артур Деска – директор одділу Карітасу (харитатывной інстисуциі Католицкого Костела) самбірско-дрогобыцкой єпархіі Украіньской Грекокатолицкой Церкви. Бесідувал він про социяльну ситуацию мешканців околиц Дрогобыча, серед котрых жыют тіж тоты, котри през войну мусіли втікати зо своіх хыж на східній Украіні і зачати жытя наново в інчым місци. Апелювал о поміч для них. А поміч тоту мож нести на вельо способів. Єдным з них єст напримір запрошыня до ся, хоц лем на пару дни, на свята, ничому невинуваты діти і в тот спосіб дати ім можливіст пережыти вынятковы свята і одорвати іх, хоц на хвилю, од тяжкой штоденности, в якій пришло ім жыти. Про більше дрібниц і контакт дале пиште до нас на адрес radio@lem.fm. Най поміч несе ся дале.

Наступным пунктом вечера был концерт ансамблю Відимо, якым доводит выміняна уж скорше – Мариянна Яра. Ансамбль Відимо, то ґрупа, в більшости непрофесийных, любительок карпатскых співанок і мельодий, яка енерґійом і харизмом своіх выступів все очаровує публику. Так было і тым разом. Відимо выступило в складі: Моніка Воляньска, Катрена Ґлінянович, Ксеня Длуґош, Мария Антонович, Наталія Малецка, Мариянна Яра і гостинні Сусанна Яра-Малецка (бывша вельолітня членка ансамблю).

В часі, коли старшы розсмакуували ся в бурсяній каві, молодіж скоро зорґанізувала сой огниско, жебы тіж як найскорше мочы продолжати діло, котре зачало ся о два дни скорше, в середу. Товды то, ліцеалісты, ученыкы лемківского языка, святкували закінчыня шкільного рока. А святкували не хоц-як, бо при роботі, додаючы до того, же был то праві початок вакаций – розмалювали на прибурсяным мурі близко двометрового Івана Русенка – в тот спосіб угонорували нашого Учытеля Лемковины і започаткували модерний муральовий пантеном Карпатской Руси.  А в пятницю, як сусіда для Русенка, до пантеону молоды домалювали Будителя з Пряшівской Руси – Александра Духновича. При нагоді каждий собі припоминал, што о тых двох Русинах знат. І так зышло до ночы…

Шеруй.

О авторі

Наталія Малецка-Новак

Хоц по школі інжынєр, то не тыкат ся роботы по тзв. фаху ;) Зато уж од вельо років доносит о вшыткым, што ся діє на Лемковині. І не лем. Контакт: natalia@lem.fm

Коментар

Рукоділа, концерт, мураль – пятниця в Рускій Бурсі в Ґорлицях

0

Рукоділа, концерт, мураль – так в великым скорочыню мож описати тото, што діяло ся в минулу пятницю (26. червця 2015 р.) в Рускій Бурсі в Ґорлицях. Головным ядром імпрезы была, шыроко заповідана на нашым портали, «Выстава Вышываня».

То подія започаткувана през Галину Адамяк, завдякы котрой уж од 5 років можеме каждий рік подивляти, як красний єст ефект вельогодинной, мож бы і речы – мурянчаной, роботы ниткы з іглом. І могли сме ся переконати, же можут то быти і вельковыміровы вышываны образы на стіны (зміст образів ограничала лем неограничена фантазия рукодільників) і тоты кус меньшы образкы. Окрем того, ручникы, заголовкы, обрусы, серветы, серветкы ци інчы прикраскы до хыжы – вышываны, обшываны, коронковы, гачыковы. Подивляти могли сме тіж приміры штоденного або святочного облечыня. Присутных на выставі найбарже гласкали серце маленькы вышываны лашкы, в котрых не так давно несено мале Лемчатко до тайнства крещыня. Тоты лашкы удоступнила Олена Дуць. Великє Боже заплат іщы для Марґариты Барщ, Галины Ґамбаль, Івоны Криґовской, Болеслава Нікєля, Боґуславы Оґродовчык, Анны Тылявской і Мариянны Ярой за вказаня і запрезентуваня шыршій публиці своіх рукодільных творів.

Коли уж вшыткы пришли на місце, розставили вышывкы, розгостили ся, пришол час на прелекцию про карпатскє вышываня. Тайомства крестикового гафту выявила Мариянна Яра – выкладовця та інструктор гафту на Університеті Народного Артистычного Рукоділа в Воли Санковій. Пак выступил ансамбль Руской Бурсы Терочка, хоц думам, же певно ліпше было бы называти го уж як Терка… З малых діточок выросли нам члены ансамблю на красну, дозрілу і свідому молодіж.

По Терочці голос забрал монах Артур Деска – директор одділу Карітасу (харитатывной інстисуциі Католицкого Костела) самбірско-дрогобыцкой єпархіі Украіньской Грекокатолицкой Церкви. Бесідувал він про социяльну ситуацию мешканців околиц Дрогобыча, серед котрых жыют тіж тоты, котри през войну мусіли втікати зо своіх хыж на східній Украіні і зачати жытя наново в інчым місци. Апелювал о поміч для них. А поміч тоту мож нести на вельо способів. Єдным з них єст напримір запрошыня до ся, хоц лем на пару дни, на свята, ничому невинуваты діти і в тот спосіб дати ім можливіст пережыти вынятковы свята і одорвати іх, хоц на хвилю, од тяжкой штоденности, в якій пришло ім жыти. Про більше дрібниц і контакт дале пиште до нас на адрес radio@lem.fm. Най поміч несе ся дале.

Наступным пунктом вечера был концерт ансамблю Відимо, якым доводит выміняна уж скорше – Мариянна Яра. Ансамбль Відимо, то ґрупа, в більшости непрофесийных, любительок карпатскых співанок і мельодий, яка енерґійом і харизмом своіх выступів все очаровує публику. Так было і тым разом. Відимо выступило в складі: Моніка Воляньска, Катрена Ґлінянович, Ксеня Длуґош, Мария Антонович, Наталія Малецка, Мариянна Яра і гостинні Сусанна Яра-Малецка (бывша вельолітня членка ансамблю).

В часі, коли старшы розсмакуували ся в бурсяній каві, молодіж скоро зорґанізувала сой огниско, жебы тіж як найскорше мочы продолжати діло, котре зачало ся о два дни скорше, в середу. Товды то, ліцеалісты, ученыкы лемківского языка, святкували закінчыня шкільного рока. А святкували не хоц-як, бо при роботі, додаючы до того, же был то праві початок вакаций – розмалювали на прибурсяным мурі близко двометрового Івана Русенка – в тот спосіб угонорували нашого Учытеля Лемковины і започаткували модерний муральовий пантеном Карпатской Руси.  А в пятницю, як сусіда для Русенка, до пантеону молоды домалювали Будителя з Пряшівской Руси – Александра Духновича. При нагоді каждий собі припоминал, што о тых двох Русинах знат. І так зышло до ночы…

Шеруй.

О авторі

Наталія Малецка-Новак

Хоц по школі інжынєр, то не тыкат ся роботы по тзв. фаху ;) Зато уж од вельо років доносит о вшыткым, што ся діє на Лемковині. І не лем. Контакт: natalia@lem.fm

Коментар