Голосник

Русиньсков особностьов 2018-го року є Іван Поп. Медову бабу передали на балі

0
В суботу 16-го фебруара 2019-го року одбыв ся в Пряшові в просторах готелу Dukla 1-ый Репрезентачный бал Русинів. Головным орґанізатором події была орґанізація молоды.Русины в співпраці із Русиньсков обродов на Словеньску, Здружіньом інтеліґенції Русинів Словеньска і Округлым столом Русинів Словеньска.

На події, над котров покровительство перевзяв председа Пряшівского самосправного краю Мілан Маєрьскый, брали участь окрім представителів русиньскых орґанізацій, представителів Русинів у Выборі про народностны меншыны і етнічны ґрупы і цінны гості – преосвященый владыка Мілан (Хаутур), кошыцькый ґрекокатолицькый єпарха в супроводі свого секретаря отця Мартіна Мраза, і підпредседа Пряшівского самосправного краю Мартін Якубов із свойов женов, котрый заступав пряшівского жупана, якый ся оправдав з неучасти із робочіх причін.

Іван Поп здобыв Медову бабу

На подію пришов і Ян Липиньскый, котрый є председом Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, а єдночасно і председом Округлого стола Русинів Словеньска. Тот на балі святочно передав Медову бабу, котра была за 2018-ый рік уділена Іванови Попови.

Медову бабу, котра є повязана із удільованьом тітулу Русиньска особность рока, уділює Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска, і тот рік тому так было вже по шестый раз. О тім, же особностьов рока буде Іван Поп, вырішыла оцінююча комісія, котра была в складі Александер Дулеба, Владимір Лихварь, Михал Штеньо і Ян Липиньскый. Комісія рішыла оцінити русиньского професора, котрый моментално жыє в місті Хеб, в Чеській републіці, за його ціложывотный і тырвалый вклад до розвитку історійоґрафії Русинів.

Професор Поп так став шестым оціненым. Перед ним тітул Русиньска особность рока дістали співачка Марька Мачошкова, режісер Марко Шкоп, ортопед Михал Штеньо, карікатуріста Федор Віцо і музичный композітор Штефан Ладижіньскый. Нагороджены діставають зменшену пластіку скулптуры Медова баба од скулптора Марека Жітняна, котрой деревяный оріґінал находить ся над селом Новоселиця, окресі Снина, і має сімболізовати робітность русиньского народа.

Оціненый ся із здравотных причін оправдав за неучасть в Пряшові, і так оцініня перевзяв сыновець Івана Попа, сын його брата Димитрія – Димитрій Поп молодшый, котрый пришов із Ужгорода. Перед заповненов салов прочітав дяковны слова оціненого. Ян Липиньскый, котрый мав перед переданьом оцініня короткый приговор, закінчів святочный акт словами: „Пане професоре, дякуєме за світло, котре сьте внесли і вносите до забытой історії Русинів!“

Іван Поп

Історік Іван Поп народив ся 26-го мая 1938-го року в Старобичові на Підкарпатьскій Руси. Штудовав на Історічній факулті Ужгородьской універзіты. В повязаню із выконштруованым процесом быв у 1960-ім році вышмареный із універзіты, означеный за несполегливого і посланый на перевыхову ку робочій класі. Доштудовав у Москві на Академії наук СССР. Од 1967-го року быв науковым робітником Інштітуту славянознательства і балканістікы Академії наук СССР. В періоді меджі роками 1989 аж 1992 робив шефредактора славістічного журналу Славяноведение.

По роспаді союзу надіяв ся, же роспаде ся і ялтьска сістема, котрой жертвов стала Підкарпатьска Русь. Надіяв ся на навернутя родного краю до середньой Европы, на зрушіня статей Чехословацько-совітьского договору із 1945-го року. Но слідовав неінтерес о тоту проблему, як з боку політічной репрезентації Росії, так з боку Чехословакії, но і соєдиненой Европы.

У 1992-ім році професор Поп вернув на універзіту до Ужгороду, быв выменованый за директора Інштітуту карпатолоґії і вєдно із далшыма зачав намагати ся о вызнаня самобытности Русинів, о автономію Підкарпатьской Руси. Тото стрітило ся із твердым централізмом і унітарізмом Україны і ідеолоґійов україньского націоналізма. І так быв у 1994-ім році примушеный із свойов родинов одыйти, переселив ся до Хебу, де жыє доднесь.

Професор Іван Поп є автором книжок о чехословацькій діпломації 1930-ых і 1940-ых років, о історії чеського художницьтва, є співавтором Короткой історії Чехсоловакії, книжок о памятках на Підкарпатьскій Руси. Выдав Енціклопедію Підкарпатьской Руси (писана по російскы), вєдно із професором Павлом Робертом Маґочійом є співавтором Енціклопедії історії і културы карпатьскых Русинів (вышла по анґліцькы і по україньслы). По чеськы му вышли книжкы Підкарптьска Русь, Історія Підкарпатьской Руси в датах, Підкарпатьска Русь – історія їй особностей, наукы і културы. На Словакії была выдана його книжка Мала історія Русинів. Як автор сценаря брав участь на выробі документарных філмів із продукції Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска – Душы Карпат, В хападлах великодержав і Підкарпатьска малярьска школа.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар