Голосник

Русиньскы „cover“ верзії

0

Минулу суботу ся мі дістало такой почливости іти до Руськой Бурсы. Мав єм там выступати в рамках концерту, котрый быв презентаційов нового албуму Пісні і співанкы Петра Мурянкы 2. На тім албумі стіртило ся веце інтерпретів, котры собі взяли співанкы нашого писателя і композітора Петра Трохановського а зробили їх так… по своїм.

Пише ся, же термін „cover“ верзія быв наперед думаный як конкуренчна верзія іншой верзії співанкы. На зачатку 20-го столітя было в радіях цілком звычайне, же дакотры умелці собі в гітпарадах взаємно конкуровали властнов верзійов того самого гіту. Вєдно з тым термін і підкреслює, же лем єдна верзія запису є оріґіналнов і автентічнов, остатні суть лем таков меншов конкуренціов, алтернатівов або взданьом почливости без огляду на то, котра верзія наконець може быти найпопуларніша. Змінами ґенерацій музикантів, членів ґруп, музичных напрямив ся все мінить і погляд на автентічну співанку. Дакотры чують потребу то у своїй верзії выліпшовати, актуалізовати, ці штось з той оріґіналной верзії підкреслити. Але все є то лем „cover“, хоць як бы быв добрый. Але найвеце треба все оціньовати тых, котры принесли штось нове, нову співанку, новый музичный напрям. Без них бы не было што перерабляти. І таксамо тоты, котры ся хопили роботы над „cover“, бы мали розуміти поетіці оріґіналу, жебы з того не зробили фрашку, або лем тунє караоке, котре є добре до корчмы, кідь собі вшыткы выпили і вшыткы втогды в себе находять співацькый талент.

З тым вшыткым єм ся намагав іти до проєкту, в котрім сьме мали обробити Мурянкову співанку, і я. Зрозуміти поетіці, не підкресльовати тым себе, дати тов обробков почливость оріґіналу і його авторови, але зробити і штось, што не буде лем тунє караоке. Но коло того вшыткого думати і на то, же найвеце цінный є про каждого оріґінал, также треба дале робити і властны співанкы. Лем так ся можу рушати дале.

Даколи мі то прийде так, же за остатні рокы маєме в русиньскім русі лем самы „cover“ верзії, або, што є іщі гірше, лем тунє караоке. Повісти слова Духновіча „Я Русин был єсъм і буду…“, або слова іншых будителів є таке просте. Каждый ся нима оганять. Але ці хтось роздмує над „поетіков“ той тісяч раз співаной співанкы, ці єй знать і хоче актуалізовати, або єм то лем „cover“ верзія, котров собі хочеме здобыти якусь властну славу і не роздумуєме над тым, што до тых слов дав автор?

А што є іщі гірше, то є факт, же властной „творчости“, думок, візій о тім, што, як, коли і де бы мали Русины робити, жебы всокотили свій народ і дідовизну, є што раз менше. Тадь є легше повторяти стары гіты, за котры нам будуть люди аплавдовати. В многых припадах сьме ся докінце дістали до такой сітуації, же кідь хтось з новов „співанков“, котра має нову поетіку і нового духа, прийде, будь нас не інтересує, або, то є тот гіршый припад, є про нас властно неприятельный. Нашто бы сьме музиков рушали дале, кідь нам добрі вже 25 років сідіти, співати і слухати стары, добры гіты. Лемже они ся обограли а новых музикантів, котры знають сторгнути за собов народ, даяк не є.

Стары гіты суть досправды добры. Все ся їх добрі слухать. На многы маєме і даякы спомины, котры суть повязаны зо жывотныма сітуаціями. Але музикантьскы нас то не рушать ниґде допереду. Коли хочеме, жебы раз люди споминали на музику, котру сьме жыли мы, треба єй наперед вытворити. І тых, котры талент, знаня і способности на новы співанкы мають, не ганити, а оціньовати. Лем „умелці“, котры штось досправды про музику зроблять, і не успокоять ся з „cover“ верзіями, ці караоке, коло котрого ани не роздумуєме што співаме, можуть міджі Русинами наштартовати новый напрям, нову поетіку, актуалну, потрібну, нашу… Таку, за котров знова люди будуть хотіти іти, як ішли даколи. Тадь повіджме собі, хто бы за тоты співанкы, котры сьме дотеперь знали вытворити мы, знав дати пінязі, так як даколи, на памятник Духновіча…

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

 

Што каждий Лемко знати повинен про свій язык.
Слова – ключы з лемківско-русиньского языка.
почливост – уцтивіст, кєд собі ціниш дашто, ци дакого, маєш чест ци гонір, або хоц лем приємніст.

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар

Русиньскы „cover“ верзії

0

Минулу суботу ся мі дістало такой почливости іти до Руськой Бурсы. Мав єм там выступати в рамках концерту, котрый быв презентаційов нового албуму Пісні і співанкы Петра Мурянкы 2. На тім албумі стіртило ся веце інтерпретів, котры собі взяли співанкы нашого писателя і композітора Петра Трохановського а зробили їх так… по своїм.

Пише ся, же термін „cover“ верзія быв наперед думаный як конкуренчна верзія іншой верзії співанкы. На зачатку 20-го столітя было в радіях цілком звычайне, же дакотры умелці собі в гітпарадах взаємно конкуровали властнов верзійов того самого гіту. Вєдно з тым термін і підкреслює, же лем єдна верзія запису є оріґіналнов і автентічнов, остатні суть лем таков меншов конкуренціов, алтернатівов або взданьом почливости без огляду на то, котра верзія наконець може быти найпопуларніша. Змінами ґенерацій музикантів, членів ґруп, музичных напрямив ся все мінить і погляд на автентічну співанку. Дакотры чують потребу то у своїй верзії выліпшовати, актуалізовати, ці штось з той оріґіналной верзії підкреслити. Але все є то лем „cover“, хоць як бы быв добрый. Але найвеце треба все оціньовати тых, котры принесли штось нове, нову співанку, новый музичный напрям. Без них бы не было што перерабляти. І таксамо тоты, котры ся хопили роботы над „cover“, бы мали розуміти поетіці оріґіналу, жебы з того не зробили фрашку, або лем тунє караоке, котре є добре до корчмы, кідь собі вшыткы выпили і вшыткы втогды в себе находять співацькый талент.

З тым вшыткым єм ся намагав іти до проєкту, в котрім сьме мали обробити Мурянкову співанку, і я. Зрозуміти поетіці, не підкресльовати тым себе, дати тов обробков почливость оріґіналу і його авторови, але зробити і штось, што не буде лем тунє караоке. Но коло того вшыткого думати і на то, же найвеце цінный є про каждого оріґінал, также треба дале робити і властны співанкы. Лем так ся можу рушати дале.

Даколи мі то прийде так, же за остатні рокы маєме в русиньскім русі лем самы „cover“ верзії, або, што є іщі гірше, лем тунє караоке. Повісти слова Духновіча „Я Русин был єсъм і буду…“, або слова іншых будителів є таке просте. Каждый ся нима оганять. Але ці хтось роздмує над „поетіков“ той тісяч раз співаной співанкы, ці єй знать і хоче актуалізовати, або єм то лем „cover“ верзія, котров собі хочеме здобыти якусь властну славу і не роздумуєме над тым, што до тых слов дав автор?

А што є іщі гірше, то є факт, же властной „творчости“, думок, візій о тім, што, як, коли і де бы мали Русины робити, жебы всокотили свій народ і дідовизну, є што раз менше. Тадь є легше повторяти стары гіты, за котры нам будуть люди аплавдовати. В многых припадах сьме ся докінце дістали до такой сітуації, же кідь хтось з новов „співанков“, котра має нову поетіку і нового духа, прийде, будь нас не інтересує, або, то є тот гіршый припад, є про нас властно неприятельный. Нашто бы сьме музиков рушали дале, кідь нам добрі вже 25 років сідіти, співати і слухати стары, добры гіты. Лемже они ся обограли а новых музикантів, котры знають сторгнути за собов народ, даяк не є.

Стары гіты суть досправды добры. Все ся їх добрі слухать. На многы маєме і даякы спомины, котры суть повязаны зо жывотныма сітуаціями. Але музикантьскы нас то не рушать ниґде допереду. Коли хочеме, жебы раз люди споминали на музику, котру сьме жыли мы, треба єй наперед вытворити. І тых, котры талент, знаня і способности на новы співанкы мають, не ганити, а оціньовати. Лем „умелці“, котры штось досправды про музику зроблять, і не успокоять ся з „cover“ верзіями, ці караоке, коло котрого ани не роздумуєме што співаме, можуть міджі Русинами наштартовати новый напрям, нову поетіку, актуалну, потрібну, нашу… Таку, за котров знова люди будуть хотіти іти, як ішли даколи. Тадь повіджме собі, хто бы за тоты співанкы, котры сьме дотеперь знали вытворити мы, знав дати пінязі, так як даколи, на памятник Духновіча…

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

 

Што каждий Лемко знати повинен про свій язык.
Слова – ключы з лемківско-русиньского языка.
почливост – уцтивіст, кєд собі ціниш дашто, ци дакого, маєш чест ци гонір, або хоц лем приємніст.

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар