Голосник

Штось гниє, а не є то Данія

0
Я знам, же о мертых лем добрі. Нажаль, в припаді дакотрых особ ся то не дасть. Кідь в припаді такых особ іщі хтось напише гімнус, пак бы мав прийти зодповідный чоловік і подуркати му на чоло, ці іщі холем штось в голові принимать основны сіґналы і реаґує на них, або ніт.

Смерть самособов не жычіме ани неприятелям, но смерть не може быти дачім, што уможнить перевертати лож на правду і навспак. В припаді статі, котра вышла на сайті Рутенпресу, значіть аґентуры, котра бы мала служыти Русинам у Сербії, ся точно тото стало. І є то од автора єднако великый цінізм, як кібы ся хтось іншый з той смерти сміяв.

Бісіда є о статі, котров на Рутенпресі оголошало ся, же умер професор Любомір Белей. Посмотьме ся холем на пару дій зо жывота того професора за остатні рокы, жебы сьме ся знали вернути ку статі о його смерти.

Любомір Белей співпрацовав із словацькыма українізаторами тіпу Мірослав Сополиґа. Як раз тот у 2011-ім році, втогды іщі як директор Словацького народного музею – Музею україньской културы у Свіднику, выдав книжку, до котрой спередслово написав Белей. Сополиґа пришов свою книжку презентовати і до Ужгорода. На пресконференції повів, же жадных Русинів не є, не є русиньского руху, є нас лем пару комедіантів. На сайті Закарпаття онлайн в статі о тій пресконференції вже не находять ся слова о дакілько псіхічно хворых особах, но прінтскріны маєме, авдіозапис так само. Сидів там і Белей, не знам о тім, жебы протестовав проти тых слов.

У 2016-ім році проходила в україньскім музею у Свіднику, котрый іщі все рядив Сополиґа, конференція, на котрій ся прияли заключіня, в якых ся знова повторяло, же Русины, то лем стара назва Українців, але властно Русинів як народа не є, хто вызнавать Русинів є антінауковый, є то штось неприпустне, тоты, што бісідують, же суть Русины розбивають народ і державу ітд. Заключіня хотіли панове і дамы, котры то підписали дати до відома державным орґанам, жебы ся на Русинів мерьковало як на безпечностне різіко – нелем на Україні, а і в іншых державах. Єдным із сіґнатарів быв професор Белей.

Ку кінцю рока 2017 пришов професор Белей із свойов книжков Русинський сепаратизм: націєтворення in vitro. Думам, же не треба довго бісідовати о тім, жебы чоловік зрозумів, же тота публікація, якбач ціложывотный вклад професора до наукы, є єден протирусиньскый, ненавистный і антінауковый памфлет. В часі выданя споминаной книжкы засвітила звізда професора Белея так міцно, же ся часто появляло його мено в медіях. В єднім із розговорів по выданю книжкы высловив думку, же русинство бы мало быти законом заказане. А повів і далшы інтересны высловы.

Мож бы было іщі спомянути його старшый розговор про закарпатьске радіо Тиса, котрый быв знова лем дементованьом того, же даякы Русины як окремый народ існують і акцентованьом того, же русиньскый язык – то лем діалекты україньского.

То пару історій зо жывота професора, о котрого смерти інформовав Рутенпрес. Ани смерть, ани якась пословіця, же о мертвых лем добрі, не може оправдати до неба кликаючу лож, котра ся в статі Рутенпресу появила. Бо там ся дочітаме, же професор Любомір Белей быв „досправдовым амбасадором Русинів славяньского югу на Україні“.

Гало, дахто є там іщі коло розума? Котрый із спомянутых припадів в жывоті Белея є ґестом амбасадора? Пробовали сьте собі подуркати по голові, спробовати реакції свойой невролоґічной сістемы перед тым, як таке дашто было публіковане? І теперь не думам лем автора, але і одповідных за Рутенпрес.

Oстатні інформації о тім, же Україна фінанчно підтриме културны події серед Русинів у Сербії, то є вже лем бонус. Попрошу вказати, кілько русиньскых подій за ціле своє існованя на властній теріторії Україна фінанчно підтримала. Ага, забыв єм, там не сьме вызнаны і Україна підтриме културны події там, де мож українізовати – за граніцьов. Дома їм то непотрібне. Там є то вырішене.

Штось гниє, а не є то Данія, дорогы Русины Сербії. І є мі то жаль. Я знам, же є вас все абсолутна векшына, або холем маю надію, котры суть Русины і не мають нич із проукраїньскым рухом, но покля собі зохабите маніпуловати властны медії лжов, покля ся зохабите поступно вакціновати лжов, покля ся зохабите купити за пару евр на фестівал, зничіте вшытко, што стовкы років вашы предкове утримовали. На зачатку 90-ых років сьте нам, Русинам в іншых державах посткомуністічной Европы, были прикладом. Мали сьте то, о чім мы лем снили, і што ся Русинам в дакотрых державах не подарило доднесь. Но наперек тому сітуація ся якбач неґатівно мінить і є то шкода.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

Коментар