Голосник

Скоропис 2019/1

Ой, неє то, неє, як вернути до старых звыків, жебы раз на тыжден дашто написати, жебы нон тыжден підсумувати. Завісили сме колиси выдаваня діґітального тыжденника ЛЕМ.фм+, в котрым «Скоропис» ся являл, але внутрішня потреба написати дашто дурне і бодай для редактора смішне – сильнійша.

Єст зато порталь, котрый фунґує і товды, коли даякы ґрайцары на нього дадут, і товды, коли не дают нич. А мат він вельох любителів. Окрем тых, што ся ім вшытко на портали подабат, сут і такы, што ся ім найбарже подабат товды, коли редаґуваный єст лем вольонтерами. Може лем дакус мерзит оных любителів, же загалом він єст – же сут такы дуракы, котрым ся хоче дашто писати. Тота же ґрупа любителів як лем почула, же на выдаваня порталю власти тепер дали, почеревеніла дочыста і закричала. Аж ім тризуб з телевізора впал. Зачали писати по інтернетах заявы, же заперают вшытко і не будут робити, а своіх меценасів просили тролювати так весело, жебы было чути аж на другє село. Вказало ся при тым, што русинськы редакторы то тепер уж не шпіоны Москвы, аґенты КҐБ, або інчых спецслужб. То уж не прихыльникы крайных правицьовых середовиск, лем як раз поплечникы власти – і зато достали. (Аж ся бою, хто іщы може за нами стояти, бо листа штораз коротша). Лем же коли любителі, рахуючы рік до рока, доставали од той самой власти о 50% більше грошів, якоси нихто не кричал, меценасы сідили тихо, а з тризуба на телевізорі ани порох не злетіл.

***

Першу едицию «Скоропису» в тым Новым Рочку задумал єм на підсумуваня Старого Рока, але – як то в «Скорописі» – іде ся за хронолоґійом думок, што до головы придут, а не часу. Часом лем, як уж розум о часі подумат, може быти інакше. А не горізнач. Конечно, бо зачало ся перше, грудньом/децембром цілый православный світ занятый был автокефалийом на Украіні. Єдны замірено заміняли порядок букв в тым грецкым слові, жебы тямили ся з фізийолоґічныма потребами чловека, інчы же стояли на майданах і кричали (а был то час Филипівкы – Филипового Посту, коли требало ся радше вытишыти), же вкінци мают свободу і не мусят уж ся молити за чужу армію, котра забиват люди, лем за свою, котра забиват люди. Но, але нич ґу тому пришло, найперше Вселеньскій Патріарха скликал обєднуючый собір, жебы основати четверту (ци там котру) церковну структуру на Украіні, котра за благословліньом Блаженнійшого Петра (Порошенка), президента такой цілой (бо актуально без Криму і східніх области) Украіны, привернула до канонічности дві дотепер неканонічны Церкви, а зробила неканонічном єдину дотепер канонічну. Звідувал єм Русинів з Підкарпатской Руси, як зареаґували на закликы Блаженнійшого Петра – «Нам треба автокефалию!». Згідно одрікали – «Вам – гей. Нам – ніт!».

***

Одсвяткували сме 100-літя республикы. І польской, котра по 123 роках вернула на мапу Европы, і чешско-словацко-русиньской, яка ся на ній товды вказала, і лемківской, котра была замірена на тото, кєд уж не повело ся Лемковині быти в чешско-словацко-русиньскій, жебы на долше загостити на буд-якій мапі. Як знаме – не вышло. Треба тіж дополнити, же і на східніх краях Лемковины 100 років тому явила ся якыса ефемерична тримісячна республика (назвийме єй Східньом), але ій было ближе іти іщы барже на схід, а кєд бы дішла, мала бы може днес автокефалию, а еґзархат – як мінімум. Очывидно, бо як бы інакше, одозвали ся в інтернетах меценасы нашых любителів з першого абзаца, котры прібували вмістити Лемківску Республику в антипольскій список, але – як все – ім не вышло. Може зато, же Східня одраз з Поляками ся стріляла, а Лемківска од Поляків, бодай в першым періоді єй фунґуваня, доставала оружа на триманя порядку. Може тіж зато, же лідеры Східньой втікали з Польщы, аж ся курило, а лідеры Лемківской з піднесеным челом поясняли перед судом, яка была іх ціль, аж вкінци были освободжены. Но і, наконец, факт (не выоначеный, як більшіст того, што чытате): в 1906 році, т.є. 8 років перед Талергофом, 12 років перед фльориньскым віче, такой 28 років перед основаньом Апостольской Адміністрациі Лемковины і 33 рокы перед выбухом ІІ світовой войны, на єдным корабли через половину долгости Середземного Моря, з Трієсту до берегів Святой Землі плынуло понад 500 осіб. Єдній з пятьох ґруп проводил о. Гавриіл Гнатишак (мученый в Талергофі, судженый в другым віденьскым процесі, замученый в австрисйкій тюрмі в 1916 р.), в котрій находили ся м.ін.: о. Др Василь Масцюх – (Талергофец, першый Апостольскій Адміністратор Лемковины, за деякыма джерелами отрутый в 1936 р.), Миколай Громосяк – поневоленый в Талергофі, пізнійшый міністер рільництва Руской Народной Республикы Лемків (судженый о здраду стану, але конец-кінцьом признаный невинным), 30-літній Йосиф Коциловскій, будучый перемышльскій єпископ (украінізатор лемківскых парохій, вмер в 1947 р. Замученый через НКВД за спілпрацу з гітлерівцями) і Пантелеймон Шпилька, пізнійшый парох Вислока Вышнього, основатель істнуючой нецілых три місяці на переломі 1918/1919 р. проукраіньской тзв. Команецкой Республикы. [Гев кінчыт ся част з фактом]. Мож быти разом? Мож! Будме єдно – придте ґу нам.

***

Фурт сме першы, зато і в минулым році не афішували сме за барз, же Руска Бурса мат уж 110 років, будучы найстаршом істнуючом русиньском орґанізацийом в Польщы. Хоц то округлый ювілей, то уж нам дакус омерзло быти все першыма. Вшыткы тото добрі знают, зато замірено оддали сме чест республиці, даючы єй на першый плян подій, а першенство і так вшыткым ясне. Порталь маме першый. Першым было радийо ЛЕМ.фм в інтернеті, тепер єдиным єст в традицийным ефірі. Но, кілько о тым трубіти! Але не так як першым – важне хто і з чым єст фурт другій… І хоц мам на тото пару першых (а і другых) думок – більше днів як «Скорописів». Зачати-м – зачал. До наступного скорописаня!

Шеруй.

О авторі

Демко Трохановскій

Актуальні ховат дві дівкы, а медже, по і попри тым - шефредактор інтернетового порталю lem.fm. Любитель языків. Вшыткых языків.

Коментарі