Скушеность з ТҐМ

1

Як раз днесь минать 80 років од смерти першого чехословацького презідента, основателя державы Томаша Ґаріка Масаріка. На теріторіях, котры належали до 1-ой Чехословацькой републікы, звыкне ся называти „tatíček Masaryk“. Ці быв першый презідент „татком“ і про Русинів? І за што му дяковати?

Самособов, часом находиме в історії, але головно ся на то іншак смотриме, много пунктів, котры бы было в справованю першой републікы односно Русинів мож крітіковати. Од самого початку быв проблем за проблемом. Наперед неприєднаня Лемковины до складу державы, пак розділіня Пряшівской і Підкарпатьской Руси граніцьов, што не было згодне з договорами, аж по вічно крітіковане невытворіня автономії, котра была обіцяна, ани окремій Підкарпатьскій Руси, кідь ся уж Пряшівска Русь нашла в граніцях Словакії. За вшытко тото є крітікованый першорядо Масарік, пізніше і Бенеш. Держава як кібы была лем о тых двох ключовых особах, котры єй представльовали.

Но на другім боці ся треба посмотрити і до властного гнізда. Покля чеськый і словацькый екзілы робили почас Першой світовой войны вшытко, жебы по войні вытворити державу, з тым было повязане і вытворіня Чехословацькый леґій, Русины ся якось до тых намагань не залучають. Русины іщі на кінцю войны не знають, што властно хотять. Не знають ся доїднати ани Руськы народны рады, і не быти той америцькой, подля анекдоты, же кідь ся стрітнуть двоми Русины, засновають три політічны партії, якбач бы сьме ту дома невырішыли до судного дня, же де хочеме належати.

По приєднаню сітуація не была ліпша. Русины не мали жадну політічну скушеность і то было видіти і на їх рішанях. Нелем же не знали, як діпломатічно тискати в Празі на свої пожадавкы, а іщі і міджі собов ся такой зачали ділити, так як тому было і перед републіков. Поділены были окрім приналежности ку політічным партіям і на прорусиньскых, русофілів, мадяронів, а і українофілів. Дякуючі тому ани не знали вырішыти языковый вопрос – як писати, як учіти, як говорити. То не были справы, котры бы нам Прага, днесь стілеснена Масаріком, діктовала. То были справы того, же сьме могли рішыти, но не знали сьме вырішыти. І в такій сітуації є ясно зрозуміти, же страхы Прагы із даня автономії політічній репрезентації, котра не знать вырішыти основны справы, могли быти обґрунтованы, хоць в нашых очах несправедливы.

Но коло тых неґатівно сприниманых справ не дасть ся державі Масаріка взяти много позітівного, што ся Русинам вдяка ній дістало. Ці ся посмотриме на розвиток русиньского школства за першой републікы, ці на піднятя културного жывота, інвестіцій в русиньскых реґіонах, розвитку будованя, што принесло на Підкарпатю доднесь обдивованы архітектонічны дорогоцінности, аж по досправдову можливость мати свою політічну репрезентацію і брати участь на справованю державы. І, што є найважніше, быти не меншынов, а державотворным народом.

Но не в тім є скрыта таємніця того, ці Масарік быв або не быв „татком“ і про Русинів. Тота таємніця є скрыта в його концепції державы, в тім, яку собі представльовав, же бы мала быти політіка, яка бы мала быти держава, што ся і намагав перенести до практікы. І мож повісти, же успішно.

На першім місці у нього была моралка. Уж лем гесло у великім ербі Чехословакії: Правда перемагать, ці його славне гесло: Не бояти ся і не красти, давать нам образ о тім, же Масарік видів моралку як нерозділну часть політікы, без котрой добра політка не може быти. Навеце, Масарік говорив о тім, же жадна демокрація ани жадна держава не може функціоновати без анґажованости людей. Не політіків, а людей. Без анґажованости людей говорить Масарік о мертвій демокрації, мертвій державі. І як раз тото, напрік вшыткому неґатівному, ся Масарікови подарило. Може і дакюючі свому „татковскому“ віку споєному з высокыма моралныма варстосями і пожадавками і прінціпом, же вшыткы сьме собі рівны, што ся Масарік в державі намагав запровадити до практікы, были різны проблемы як автономія лем проблемами політіків, но не простых людей.

Навспак, і напрік теріторіалным і політічным кривдам, котры чула політічна репрезентація, просты люди могли мати чутя, же они не жыють в державі, а они суть державов. Масарікова держава їм першый, многым і остатній раз, дала тото чутя, же не жыють в, але суть державов. Што выкликало точно тот момент, котрый Масарік хотів – анґажованость. Анґажованость і патріотізм, гордость, же маєме державу. Тото ся наповно проявило по Мніхові, коли люди не знали одпустити Бенешови, же не могли, хоць лем як Давід з Ґоліяшом, іти і боронити свою державу, тото ся пак проявило і в рамках загранічных чехословацькый леґій, в котрых войовали тісячі Чехів, Словаків і Русинів.

І так ся вернийме ку вопросу, ці быв Масарік „татком“ і про Русинів. Покля береме татка за того, котрый нас учіть першы крокы, котрый нам одмаленька скіпать морланы вартости до сердця, котрый нас учіть быти гордыма на своє, і навеце ся намагать старати о наше матеріалне добро, пак можеме сміло повісти, же гей, быв. Масарік Русинам дав можливость робити політічны крокы, быти державотворным народом, учів, же держава мусить стояти і на моралных цінностях, же є добра, кідь є анґажована – кідь в ній нелем жыєме, але ньов і сьме, і намагав ся і матеріално підняти русиньскый реґіон, в рамках інфраштруктуры, будованя.

Коло вітця діти наберають і скушености. Мы, дякуючі Масарікови маєме скушеность мати державу. І то є на незаплачіня. Точно так, як то, што дістанеме од свого вітця.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Share.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси в Пряшові. Локалпатріот. Кавярньовый валюх. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі „Вступне до контроли“ о 20.00 год. Контакт: petro@lem.fm

1 Comment

Коментар

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji.
© Copyright by лем.fm. 2017. Вшыткы права застережены.