Голосник

Сорок років тому вмерла Мелянія Собин

0
Рівно 40 років тому одышла до ліпшого світа Мелянія Собин – лемківска поетеса, яка вписала ся в пантеон повыселенчой лемківской літературы. Писала про красу Лемковины сперед выгнаня, про нелегкій поворот на рідну землю та про обставины, в якых пришло ій жыти уж зас на своім.

Народила ся Мелянія Собин 30. серпня/авґуста 1920 р. в Бортным на середній Лемковині, в родині Томы Неця, вязня талергофского лаґру. Од вітця і матери молода Мелянія Нецьо (знана літературі і під дівочым назвиском) зачеркнула любов до свого села, народу і краю, за котрыма тужыла м.ін. в своіх вершах. Своі творы дедукувала і родичам. Од молодых років брала участ в громадскым жытю селян. Діяла при чытальни ім. Качковского в Бортным, де любила зазерати і познавати історию, літературу, драму (грала в сельскым театрі) і минуле лемківского народу.

Ґімназияльну освіту отримала в Рыманові, де на науку післали єй родиче. Вчас ІІ світовой войны вышла за парібка з сусідства – Александра Собина, з якым вела ґаздівку аж до выселіня в 1947 р. Родина Собинів была выгнана вєдно з нечысленныма інчыма родинами Бортян на пілнічну територию Польщы, в околиці Бранєва. Туга за рідном земльом спричынила, же по парунадцетьох роках вернили з мужом до рідного Бортного і зачали наново плекати лемківскіст на порожній земли. Тот період з жытя дост часто вертат в творчости поетесы. В вершы «Поворот» писала м.ін., што: Уж скінчыло ся чеканя / Безнадійне, / Уж вертаме ся до Тебе / Земле рідна. / (…) Вшыткы сили ти оддаме, / Як матери, / Отвориме нашыроко / Тяжкы двері. / (…) Іщы двигнеш ся, заквитнеш / Зелен майом, / В полях птахы ти весело / Заспівают. 

Літературный доробок Меляніі Собин то, на жаль, в векшости творы долгы рокы триманы в рукописах, котры часто, як вказало ся уж по смерти поетесы, ждали недокінчены. Вельо вершів має по пару версий, што свідчыти може о рефлексиі над нима. В 70. роках ХХ ст. пару творів было печатаных в украіньскым тыжденнику «Наше Слово». Од 80. років творчіст Собин вказувана была в незалежных лемківскых періодиках «Голос Ватры» (ґазета выдавана з нагоды Лемківской Ватры до 1989 р.), а пак в часописі Стоваришыня Лемків – «Бесіда». Стишкы Меляніі Собин находят ся тіж в антолоґіях «Мамко куп мі книжку», «Łemkowie piszą» і «Ци то лем туга, ци надія». В 2015 р. стараньом єй брата Максима вышла обшырна книжка «Під бортяньскым небом», будуча полным представліньом творчости поетесы.

Меланія Собин вмерла в рідным селі – Бортным,  5. лютого/фебруара 1979 р. Спочала на тамтышнім цмонтери.

«Собинівка», Станіслав Гюбнер

Приняло ся в народній свідомости называти хыжу Меляніі Собин «Собинівком». В єй порогы заходили роками поколіня выселенців, а головно молоды ґенерациі, якы одвиджали тымчасово рідну землю. На жаль, посліднім часом опущена хыжа, будучы без фактичной опікы наступців, завалила ся.

Шеруй.

О авторі

Севериян Косовскiй

Народженый на чужыні. Родове гніздо: Ізбы, Ждыня, Ясюнка та Реґєтів і Ріпкы. В 2014 році писал матуру з лемківского языка. Студиює на юридичній факульті Вроцлавского Університету. Окрем того што гев, час-до-часу дописує до часопису «Бесіда». Любитель давной Лемковины. Годен годинами слуxати про втрачене лемківскє щестя. Актуальні веде веселий, дискотековий проґрам Чірч Ґрамофон (віторок і четвер по 21.00 год.). Контакт: seweryjan@lem.fm

Коментар