Голосник

Сто років тому… – Гойсакы з Высовы (2. част) – 70 процент – неділя, 18.00 год.

0
Сто років тому быти Лемком то была дост проста і самозрозуміла справа: жыти так, як жыли вітцьове і дідове, орати тото саме поле, молити ся в тій самій церкви, тримати ся тых самых неписаных законів і правил, свойой віры і бесіды, глядати сой жену ци мужа медже своіма.
Сто років тому, хоц люде тяжко робили, тото утримуваня свого, лемківского, не было трудным.
Тепер же, коли жытя Лемків на загал легше, а нераз дост выгідне і комфортове, утримуваня лемківскости не такє просте і легкє як перше.
Тото, што было природным для дідів і прадідів, для внуків єст праві неможливым.
Нераз чловек, котрый знат повісти даякых десят слів по лемківскы ци заспівати три співанкы, уж ма себе за великого «Лемка»… 
Так то далеко зашла асиміляция.
Фактычні наше оповіданя о родині Гойсаків з Высовы то о тым, што то быти Лемком колиси і што тепер.

І о тым, в якых формах днеска пребыват тота лемківскіст.

Шеруй.

О авторі

Вродила ся в 1970 році во Львові. І уж неодолга писала, малювала, но і витинала преріжны річы з паперя. І робит тото доднес, але тепер уж в Івано-Франківску. До Лем.ФМ трафила припадково. До того часу робила з дітми, вчыла іх журналистыкы і малюваня. Барз любит люди, якых презентує слухачам в проґрамі «70%». Грызе ся, же єдного дня правдивы Лемкы можут ся скінчыти. Зато, жебы зімати диктафоном вшыткых, глядат когоси доброго і щырого до помочы… Як хочете дашто повісти, то пиште: anna_kyrpan@bigmir.net

Коментар