Голосник

Варголь в Ватикані

0

Тридцет девят років тому Енді Варголь приіхал до Риму стрітити ся з папом Яном Павлом ІІ. Тепер король поп-арту вертат до того місця. Як подає сайт Art Newspaper, Ватиканьскы Музеі завершают бесіды з Музейом Енді Варголя в Пітсбурґу про выпожычыня творів артисты на велику выставу в Апостольскій Столици в будучым році.

Выставу з реліґійныма роботами буде мож видіти і в самым пітсбуржскым музею, в 25. річницю його основаня. Находити будут ся на ній творы Варголя з 1986 рока з сериі інспіруваной міланьскым фреском «Тайна Вечеря» Леонадра да Вінчі та ванітативны серіґрафікы з черепами, фільмы і інчы архівальны материялы. Выстава в Римі презентувана буде в Брачіо ді Карльо Маньо, котре єст частю Ватиканьского Музею.

Барз сме заінтересуваны одкрываньом духовой страны артисты – бесідує директор музею, Барбара Ята. То барз важне для нас, жебы навязувати діалоґ з сучасным мистецтвом – продолжат. Жыєме в образковым світі і Костел мусит быти частю той бесіды.

Енді Варголь был реліґійным чловеком, ходил до церкви, костела, помагал в притулисках для бездомных, фінансувал вчыня братанка в духовній семінариі. А вшытко тото в тым самым часі, коли был частю контроверсийной нюйоркской богемы. Іщы жыючы в Пітсбурґу, што неділя малий Енді з цілом родином ходил піше по пару кільометрів на богослужыня до грекокатолицкой церкви.

В бесіді для маґазину «Interview» з 1975 рока на звіданя, ци был того дня в костелі, одрюк, же так. Признал, же час до часу принимат причастя – (…) николи не чую, же роблю штоси злого. Дале, зо щырістю дітины, доповіл: Думам, же то гарді ходити до костела. Костел, до котрого ходжу, єст гардий (Варголь ходил до костела св. Вінсента Ферера на Мангатані).

По смерти Варголя (1987 р.) історик мистецтва і біоґраф Пікассо, Джон Річардсон, звернул увагу вельох на тото, што Варголь мал і удуховлену страну свойой особовости, котру ховал перед більшістю, але не перед найблизшыма. Тоты, котры асоциюют го лем з декадентскым жытьом, якє єст антитезом духовости, можут быти зачудуваны, же така страна істнує. Але она єст і єст ключом до психікы артисты – скоментувал Річардсон. Знаня про тоту секретну побожніст доцяп змінят наше постеріганя Варголя, якій оциґанил світ, вмавляючы му, што його єдиныма обсесиями сут грошы, слава і ґламур…

Неодолга перед тым, як Річардсон поділил ся зо світом своіма передуманями, заперта была послідня выстава орґанізувана за жытя Варголя. Вказувана была в Мілані, а презентувала серию репродукций «Тайной Вечері», оддзеркаляючых захопліня артисты консумпцийонізмом. Серіґрафікы мали приводити на думку масову продукцию дуплікатів, радше як мастерскє ренесансове діло. Фреск Леонадра да Вінчі мал тіж великє особисте значыня для Варголя. Мама артисты, Юлия, котра фурт находила ся в центрі жытя артисты, тримала образок з фреском в своій біблиі, а його репродукция вісіла на стіні в кухни в родинній хыжы в Пітсбурґу.

Так елементы представліня «Тайной Вечері», як і інчы реліґійны та загорозливы мотивы вынятково часто являли ся в роботах Варголя з остатніх років його жытя. В початках 80. років зробил Варголь повторюючы ся образы на основі скромного деревяного креста. Некотры полотна мали такій розмір, же могли бы помістити чловече тіло. Одбераны были як видимы образы смертельности, обзераючий міг уявити си самого себе розпятого на кресті. Творы з крестом артиста вказал на выставі в 1982 році в Мадриті разом з образами пістолетів і ножы.

Аж і характерна для Варголя примета його творчости – потворюваня, може быти принимана за повязану з віром. Згідні зо спостережыньом писменниці Джанет Вінтерсон: Повторюваня має в собі тіж реліґійний характер. Варголь был віруючым католиком, хоц тіж ексцентриком. Рожанец єст повторіньом, богослужыня ним єст, ціла іконоґрафія Костела основана єст на повторіню.

Фот. за: theartnewspaper.com 

Шеруй.

О авторі

Наталія Малецка-Новак

Хоц по школі інжынєр, то не тыкат ся роботы по тзв. фаху ;) Зато уж од вельо років доносит о вшыткым, што ся діє на Лемковині. І не лем. Контакт: natalia@lem.fm

Коментар