Голосник

Вшыткы мают правo істнувати – бесіда з Оксаном Терефенко про СТУК СТУК…

0

Од 2. лютого/фебруара 2018 р. збераны сут грошы на довершыня особливой акциі. Здавало бы ся – згідні зо стереотипом фунґуючым од вельох, вельох років – такой, котра не може ся повести. Бо як зобрати до тзв. купы, жебы ся одраз «не пожерли», Лемків (ароґанцко называных некотрыма лем-Лемками), Украінців, Лемків, котры чуют, же сут Лемками, што приналежат до украіньской нациі, та Поляків. На тым не конец. Не дост, же зобрати іх вшыткых, то довкола єдной справы і зробити штоси разом. Про тото є Стук, стук…

Стук, стук… там фурт биют дзвоны то загальнопольскій проєкт зосереджаючий артистичны середовиска выже выміненых, цілю котрого єст награти відеокліп до авторской пісні Стук, стук. Співанка бесідує про тугу, сумліня і одповідальніст за памят о нашых коренях. Вшытко зачало ся іщы влони, 70 років по ганебній акциі «Вісла». Плянувано в тот спосіб упамятнити річницю выселіня, котре на все змінило історию нашых предків, а через тото і нас самых. Розогнати люди по цілій Польщы дало ся протягом пару місяців. Зобрати іх назад уж такым легкым не єст, зато проєкт дакус розтягнул ся в часі.

Оксана Терефенко – акторка, вокалистка та режысерка з Ґданьска, але наштоден звязана з Вроцлавьом, підняла ся реалізациі цілого проєкту. Хоц роботы іщы вельо, то незрахуваны годины працы уж за ньом. Як признала в інтервю, найбільше часу заняли бесіды з каждым з ансамблів, окремыма солистами (а тых повело ся до проєкту втягнути парудесят) про тото, же каждий буде міг быти собом, без огляду на свою достоменніст, же нихто никому не буде ничого доказувал, ничого намітувал ци переконувал до свого думаня про тото, кым має ся чути. Найважнійшом є ціль – а тым явит ся памят про нашых предків, кым-небуд бы ся они не чули.

Оксана заанґажувала ся в тоту, быти може і шалену, справу цілым серцьом. Лем артисты мают уж тото до себе, же сігают там, де решта аж і боіт ся посмотрити.

Стук, стук… для ня є вельозначне. Як звук потягу ідучого по торах, як биючий на вітри дзвін. Ци так мож тото інтерпретувати?

Думам, же Стук, стук… може быти символом сумліня, котре нам не дає забыти хто сме. То звук, котрий через ціле жытя стукат нам в голові. Стукат як тото спомнене сумліня, котре мотивує до того, жебы памятати одкале сме, жебы плекати нашу культуру, розвивати єй і просто жебы про ню не забывати. Думам, же стук, стук може быти тіж стуканьом самого дзвона ци стуканьом потягу, котрий іхат по торах. Для каждого тот стук, стук буде в голові стукал в іншым темпі, буде мал інчу силу та інче значыня.

Минулого рока прошло вельо упамятнінь акциі «Вісла» орґанізуваных ріжныма стоваришынями, товариствами ітп. Тото здає ся быти іншым.

Проєкт є вынятковым зато, же орґанізуєме го і робиме разом, понад поділами. Стараме ся, жебы каждий, хто має потребу брати в ним участ, чул ся добрі. Не звідуєме, хто ся кым чує, бо то єст, думам, барз індивідуальна справа. А хтіли сме тото зробити разом, як артисты, котры промуют свою культуру, ци то лемківску, ци украіньску, але найважнійше, же свою. Хочеме, жебы каждий, хто ся даяк артистичні реалізує, ци то через спів, танец, граня на інструменті, творіня новых співанок, аранжаций, і має потребу взяти участ в тій подіі, был пошануваным і жебы тот проєкт допоміг людям зрозуміти інчых. Жебы сме ся познали і разом, РАЗОМ, разом од початку до кінця го зреалізували.

Проєкт зосереджат головні молодых люди. Ци думаш, же памят серед третьой і дальшых ґенераций по акциі «Вісла» є старчаюча? За мало знаме?

Рік тому задзвонила до мене Кася Комар-Мациньска, котра вымрияла сой, жебы зробити відеокліп до співанкы, яку напишеме самы. Через два місяці думала єм, як тото зробити, з кым і де. Мало быти на 70. річницю акциі «Вісла», але долго єм про тото думала, глядала найліпшого способу реалізациі проєкту, же сме вкінци не встигнули. Так по правді то уж буде рік або більше, як працуєме над тым проєктом, бо так ся він розвиват. Выдумала єм, же вартало бы зробити тот проєкт зо вшыткыма, не лем з Украінцями з акциі «Вісла», або не лем з Лемками з акциі «Вісла», але жебы зорґанізувати го зо вшыткыма, для котрых тото чысло, тота дата сут важны. Зробити штоси, што буде на рокы, же кєд примірово хтоси за 100 років трафит на тот кліп, то ся задумат, што то была акция «Вісла», і почытат дакус більше. Подумала єм, же такій кліп має потенциял, же може нас, ріжных од себе, получыти, хоцкі на тот єден раз, а дай Боже і на іншы іщы проєкты.

Подумала-м, жебы запросити ансамблі і солистів, котры зачали выступувати, творити, были основаны уж по выселінях. Як другє, третє поколіня. Зачала єм дзвонити по вшыткых ансамблях, якы бы потенцияльні могли вязти участ. Дзвонила єм по цілій Польщы, жебы никого не поминути. Одозва тых люди была абсолютні выняткова. Вказало ся, же такы річы сут барз потрібны. Вказало ся, што тоты ансамблі стрічают ся на розмаітых подіях, выступуют на них, але николи зо собом не бесідуют, бо все миняют ся деси за сценом. Рішыла єм, же то буде такій проєкт, де будут мочы ся стірити і познати. Як єм дзвонила і бесідувала, же нашла-м 40 ансамблів і солистів, котры сут з цілой Польщы, співают нашы співанкы і для них 70. річниця єст вынятковом, то нихто не міг мі повірити. Не знам, ци через тых 70 років зробили сме дашто разом, ци лем ся ділиме і ґадаме про тото, же нихто нас не шанує, ци ся лем свариме, бо сме ріжны. Головным заложыньом проєкту є взаімне зрозумліня і пошануваня, же каждий може ся чути тым, кым хоче.

До чого потрібна єст памят про тото, што зле, про тото, што болит, што єст тяжкє?

Памят про тото, што болістне і зле, не може ся затратити, жебы правдиві оповісти про тото, што было 70 років тому і кілько коштувало нашых дідів, жебы сме днес могли бесідувати по свому, робити тото, што робиме. Оповісти тото так, жебы люде знали вытягнути внескы з істориі і не повторювали блудів. Хочеме тіж оповісти тото так, жебы дати примір тым, котры не мают одвагы признати ся кым сут, жебы ся не бояли, жебы были тым горды. Хочеме вказати світу, што сме і будеме, же сме кольоровы, ріжнорідны, але маме потребу быти разом. В проєкті не могло бракнути нашых польскых приятелів, котры разом з нами, без контестациі, з великом охотом і творчым заанґажуваньом рішыли підняти ся той неповторной задачы.

Што уж повело ся зреалізувати, а што іщы треба зробити?

Дотепер зреалізували сме такы пункты: перше – Кася Комар-Мациньска написала текст. Пізнійше верш перетлумачыла на лемківскій язык Оксана Ґрабан, пак Патрик Вальчак написал музыку, але вказало ся, же музыка і текст не лучат ся за добрі, не до кінце сут разом. Треба было кус поміняти текст, зато сме разом з Адамом Горощаком, Оксаном Ґрабан і Касьом раз іщы го обдумували. Дашто сме дописали, змінили, так жебы вшытко добрі звучало, і коли сут лемківскы части, і коли украіньскы, та жебы вшытко тото сідило в музыці. Прото написали сме, же авторами сут вшыткы по кус, але вшытко на основі тексту Касі. Пак подумали сме, што певно не даме рады того зробити без пінязи. Пришла мі на думку соспільна акция збераня грошы [через сайт zrzutka.pl – прип. ред.], жебы каждий, хто буде чул таку потребу, міг ся доложыти. Не хотіли сме на тото писати ниякого ґранту, жебы нихто ся до того нам не втручал. Хотіли сме по свойому оповісти о взаімній пошані і толеранциі. Думам си, же через zrzutka.pl барз вельо люди дознало ся, што сут такы артисты і такы люде в Польщы, котры думают так, як мож тото почытати в описі до колекты.

В вікенд 17.-18. лютого/фебруара 2018 р. мали сме можливіст реалізувати найтяжший пункт проєкту, значыт нагрывали сме образ до теледиску. На пляні діяли ся просто чуда. Більшіст ся не знала, а єднак вшыткы хотіли спілпрацувати. Перед нами награня співанкы в студию. Пак будеме складати образ зо звуком. Коли продукт буде готовий, то стрітиме ся на предпремєровым показі, над котрым уж тепер думаме. Премєра буде на осін в Варшаві. Хочу, жебы была получена з концертом ансамблів, котры взяли участ в награнях, так што уж тепер щыро запрашам. Позерайте на фанпейдж проєкту на ґамбокнижці, жебы видіти, як нам іде. Про вшытко будеме інформувати.

Ци співанка буде выконувана партиями, через каждий з беручых участ в проєкті ансамблів? Ци даяк інакше є тото подумане?

Патрик Вальчак, котрий написал музыку, працує тепер над аранжацийом для вшыткых ансамблів. Знат, з якыма інструментами, з якыма вокалями, хорами працує. Партиі будут поділены на вшыткы ансамблі, примірово як буде фраґмент на ґітару, то заграт го ґітариста Надіі, як будут потрібны барабаны, то награт іх ансамбль The Ukrainian Folk, a як буде нам потрібний вынятковий низкій вокаль, то тоту част заспіват Мирек Дзюбина. І так будеме ділити, мішати, жебы для каждого ансамблю і солисты найти місце. Як уж будеме мати тото поділене, то хочеме поробити в каждій части Польщы свого рода базу – студийо, до котрого будут ся мочы зъізджати і нагрывати. Пак єдна особа вшытко тото збере разом, зробит мікс, мастерінґ і товды буде готове, товды буде мож монтувати образ.

Ци был зрыхтуваний сценарий до відеокліпу, ци поставили сте на спонтанніст? І чом як місце выбрали сте Князi?

Сценарий відеокліпу был готовий в моій голові деси од рока, як лем Кася повіла, же має думку зробити такій теледиск. Окрем того барз вельо сме разом з Касьом бесідували про тото, як бы то мало выглядати. Як почула, же я піл світа хочу заанґажувати, то ся кус зострашыла, але і так ня міцно підтримувала. Помалы зачала єм і списувати моі думкы, а на конец, як уж стіртила єм ся з хлопцями з фільмовой екіпы (moonphasestudio.com), то побесідували сме про цілу концепцию, як представити історию, котру хочу оповісти. Згідні зо списаным сценарийом, знимкы прошли 17. і 18. лютого/фебруара в Князях. А чом як раз гын? Долго глядали сме місця, дзвонили сме по вшыткых. Хтіла єм, жебы то были руіны церкви, то было для ня основне і такого місця глядала-м. Звідувала єм ся Юрка Стариньского, Северияна Косовского, Оксаны Ґрабан, Касі Комар-Мациньской, Мирка Дзюбины, Наталиі Ґоч… Барз вельо осіб мі помагало і высылало пропозициі. Церков в Князях была єдном з першых, котру єм виділа, і одраз подумала єм, што єй руіны докладні вказуют траґедию акциі «Вісла» і тых 70. років, котры минули. Бо церков цілий час нищіє, а мы забываме про такы місця. Залежало мі тіж, жебы вказати порожній простір, же єст церков і веце нич довкола неє. Хотіла єм вказати, же сме кус як і тоты руіны – оставлены самы собі, же стараме ся перетырвати.

З якым принятьом зо страны потенцияльных адресатів – слухачів стрітили сте ся до той поры?

Розмаітым. Тото, котре чудує ня найбарже, то такє, же провокуєме. Лем не знам, до чого мали бы сме провокувати таком кольоровом ґрупом Украінців, Лемків, Поляків? Не знам. Як хтоси нам повіст, же мы ділиме люди, то для ня є то барз смішне, бо на што бы люде приізджали тых 500 км? Жебы што? Тот проєкт як раз выключат тото діліня. Сме ріжны, але ся не ділиме, а то єст ріжниця. Думам, же то і так іщы початок коментарів, уваг, цілого того гейту. Але то ся поведе вшытко, бо так вельо люди взяло в тым участ, і так вельо вынятковых люди, і ріжных, котры сут абсолютно шалены, же то просто мусит ся повести. То уж ся повело, уж сме ся стрітили, поспівали разом. Каждий был свідомий того, же сме ріжны. Вшыткы старали ся, жебы каждий ся добрі чул, а што важнійше – чул ся шануваний.

Ци дашто хотіла бы-с іщы на конец додати?

Тот проєкт єст такым апельом. То єст така просьба до вшыткых – перестанме ся сварити, просто перестанме тото робити. Што можеме, робме разом, то што окремо – робме окремо, але помагайме собі, жебы робити файны, вартістны, якістны річы. Така є моя мрия. Любме ся, шануйме. Лем тілько. А за 70 років зробиме Стук, стук… 2.


Оксані ся повело. Повело ся єй довести до стрічы, котра, подля єй слів, має прирыхтувати до дискусиі. Нам, значыт Стоваришыню «Руска Бурса» в Ґорлицях, коли перед парома роками орґанізували сме Дебату Молодых, то є форум для вшыткых тзв. опций, ся не повело – товды потребы стрічы з бесідом не было. Ци зъєднаня ограничыт ся лем до спільного співаня, ци справды доведе до дачого більшого?


В реалізацию проєкту заанґажуваны сут:

  • Оксана Терефенко – ідея проєкту / текст співанкы / сценарий / координаторка проєкту
  • Кася Комар-Мациньска – думкодавчыня / текст співанкы
  • Адам Горощак – текст співанкы
  • Оксана Ґрабан – текст співанкы, тлумачыня текстів на лемківскій язык
  • Ева Фатула – тлумачыня текстів на анґлицкій язык
  • Катерена Бродовска – тлумачыня текстів на украіньскій язык
  • Андрий Попович – ґрафіка
  • Патрик Вальчак – музыка / аранжация
  • Шымон Кубка – оператор камеры / режысер
  • Мацєй Лысяк – кєрівник продукциі / другій режысер
  • Александра Смятек – кєрівник пляну
  • Кжыштоф Ґернанд – обслуга пляну
  • Войцєх Депта – обслуга пляну
  • Матеуш Бжезняк – фотоґраф / making of
  • Лариса Вуйцік – поміч при маркетінґу і промоциі
  • Катажына Лещыньска – поміч при маркетінґу і промоциі
  • Александра Ревак – поміч при колекті фундушів
  • Йоанна Спяк – поміч при колекті фундушів
  • та парудесят ансамблів i солистів, м.ін.: Демай, Надія, Дуляровы Братя, Горпина, РЕ-Карпаты, Кычера, Кульбаба, 7 кропка, Доброто, Лемко Тавер, Відимо, Припадок, Серенча, Крайка, Хор Журавлі, Крамбабуля і інчы.

Часу до кіцня акциі збераня горшы уж невельо, бо лем нецілы два тыжні. Хто хоче доложыти свою цеголку, може зробити то через гевсий мотузок.

Фот. Матеуш Бжезняк

Шеруй.

О авторі

Наталія Малецка-Новак

Хоц по школі інжынєр, то не тыкат ся роботы по тзв. фаху ;) Зато уж од вельо років доносит о вшыткым, што ся діє на Лемковині. І не лем. Контакт: natalia@lem.fm

Коментар