110 років од народжіня Штефана Кочішка – першого русиньского архієпіскопа і митрополіты

Перед пару днями припомянули сьме собі 110 років од народжіня вызначного ґрекокатолицького єрархы русиньского походжіня, першого русиньского архієпіскопа і митрополіты – Штефана Кочішка.

Хоць меджі Русинами в Европі його жывот не є аж так познатый, він ниґда не забыв на Русинів, на Церьков, котра вышла із Ужгородьской унії, і котрой наслідницю – Піттсбурзьску митрополітну церьков вів як першый aрхієпіскоп і митрополіта.

Сын русиньскых іміґрантів

Народив ся Штефан Кочішко, записаный в документах як Stephen John Kocisko русиньскым приселенцям 11-го юна 1915-го року в Міннеаполіс, штат Міннесота.  В Міннеаполіс ходив на Середню католицьку школу Де Ла Салле, пак продовжовав у штудіях на Малій семінарії Назарет в Сент Пол, в Міннесоті.

Дня 8-го мая 1924-го року быв Святішым Престолом зрядженый Піттсбурзькый апостольскый екзархат про Русинів. Папа римскый Пій XI. за першого екзарху про Русинів у Споєных штатах Америкы призначів Василя Такача. Якраз тот владыка молодого семінарісту Штефана Кочішка послав на штудії філозофії і теолоґії до Рима.

Жыв у Семінарії святого Йозафата, здобыв тітул ліценціату із теолоґії, і 30-го марца 1941-го року, перед тым, як вернув до США, быв рукоположеный в Римі на священика. Хіротонію прияв од владыкы Александра Єврейнова, котрый быв походжіньом із Росії, конвертовав на католицізм, і в Римі старав ся о ґрекокатоликів візантійского обряду.

Священик і єпіскоп

Кочішко вернув до Споєных штатів, і служыв на дакілько парохіях. Окрім того быв призначеный за члена Екзархатного манжельского трібуналу, а так само быв професором Ґрекокатолицькой семінарії святых Кіріла і Мефтодія в Піттсбурзі. Учів там патролоґію.

У 1956-ім році го єпіскоп Николай Елько, котрый став екзархом по смерти Василя Такача, призначів за канцеларя екзархату.

В тім часі Ґрекокатолицька церьков русиньской традіції в Споєных штатах росла. Звекшовала ся кількость парохій. Єпіскоп Елько з той причіны попросив Святішый Престол о помічного єпіскопа. Папа римскый Пій XII. выслухав тоту просьбу, і 23-го октобра 1956-го року быв Штефан Кочішко рукоположеный на єпіскопа. Повнив функцію помічного єпіскопа піттсбурзьского, але так само быв і ректором семінарії а протосінкелом екзархату.

Першый єпарха в Пассаік

6-го юла 1963-го року быв Апостольскый екзархат Споєных штатів про Русинів восточного обряду Ватіканом піднятый на єпархію. Декрет Папы римского Павла VI. розділив терітіроію США на дві окремы юрідікції – Єпархію Піттсбурґ і Єпархію Пассаік. Під Піттсбурґ належала і ціла решта Споєных штатів. Владыка Елько став єпархом піттсбурзьскым, і владыка Кочіш став першым єпархом в Пассаік.

Єпархію почав будовати од нулы, включно резіденції і адміністратівы. Основав новый тыжденник The Eastern Catholic Life про віруючіх єпархії, і брав участь на Другім Ватіканьскім соборі.

Но популарность єпіскопа Елька ся знижовала, вдяка його авторітатівному справованю ся, і так Ватікан його в році 1967 переложыв до Рима, де быв підвышеный на архієпіскопа, і став єпіскопом ґрекокатоликів візантійского обряду в Римі. 22-го децембра того самого року быв Кочішко призначеный за його наслідника, і 3-го марца 1968-го року быв інтронізованый за піттсбурзського єпарху.

Піттсбурзьскый архієпіскоп і митрополіта

В тім часі іщі нихто не міг знати, же по куртім часі прийде ку далшій реорґанізації русиньской церькви в США.

21-го фебруара 1969-го року Вселеньскый Архієрей Павел VI. выдав декрет Quandoquidem Christus, котрым підвышыв америцьку русиньску церьков на митрополітну. Піттсбурґ став архієпархійов, Пассаік став єпархійов, і з теріторії Піттсбурзьской єпархії выникла нова єпархія в Пармі. 29-го фебруара быв владыка Штефан Кочішко призначеный за першого митрополіту і архієпіскопа русиньской церькви в історії обще.

Кочішко быв інтронізованый як першый архієпіскоп і митрополіта в історії русиньского народа 11-го юна 1969-го року. Нова адміністратіва єпіскопа акцентовала восточну теолоґічну традіцію. Основав Уряд про реліґійну освіту ці Канторьскый інштітут.

Як архієпскоп і митрпополіта поміг основати цінну бібліотеку карпаторусиньскых книг, ґазет і журналів, котры стали фундаментом ним зрядженого Архієпархіалного музея в Піттсбурзі, котрый основаный быв у 1971-ім році. Жебы заховати ґазеты і журналы, вєдно з далшыма ґрекокатолицькыма єпіскопами в США орґанізовав проєкт мікрофілмованя русиньско-америцькой періодікы. Поміг выданю книг присвяченых Русинам і їх културі, якы выдав Карпаторусиньскый дослідній центер в США.

Підтримовав історічне усвідомліня віруючіх. Выдав много публікацій о історії русиньской Ґрекокатолицькой церькви в Европі, головно о єпіскопах і священиках Мукачовской і Пряшівской єпархії, котры терпіли переслідованьом і мучеництвом під комуністічным режімом.

Почав беатіфікації русиньскых єпіскопів

Дня 6-го децембра 1971-го року вєдно з єпіскопами митрополії – Дудиком і Мигаликом, выдав пастрырьскый лист при нагоді 325-ой річніці Ужгородьской унії і 200-ой річніці основаня Мукачовской єпархії. В листі остро крітіковав Сінод єпіскопів Руськой православной церькви, котрый 1-го юна 1971-го року выголосив Ужгородьску унію за „зрушену“.

Кочішко назвав Підкарпатьску Русь „нашов окупованов отцюзнинов“ і „нашым родным домом“.

У 1986-ім році вєдно із остатніма єпіскопами митрополії почав процесы беатіфікації трьох єпіскопів – мукачовского єпіскопа Теодора Ромжы, пряшівского єпархы Павла Петра Ґойдіча, і його помічного єпіскопа Василя Гопка. Курто по тім придали і Александра Хіру, тайного мукачовского єпіскопа. Процесы были 17-го децембра 1994-го року офіціално отворены в домовскых єпархіях. Окрім Хіры суть днесь уж споминаны єпіскопи выголошены за блаженыx Католицьков церьквов.

Пришов до Старого краю

У фебруарі 1990-го року, по паді комунізма, архієпіскоп Кочішко вів делеґацію америцькых русиньскых єпіскопів на навщіві Пряшівской і Мукачовской єпархії на знак солідарности по 40-ох роках одлучіня і переслідованя. Єпіскопи были участны на єпіскопскій хіротонії пряшівского єпархы Йоана Гіркы.

Занедовго по навщівы Старого краю, 11-го юна 1990-го року, в день своїх 75-ых народенин, в згоді із нарюджінями Другого Ватіканьского собору, Высокопреосвященый загнав Папови Йоанови Павлови ІІ. зречіня ся уряду митрополітного архієпіскопа. Так закінчіло ся 50 років його службы про Церьков – як священика і єпіскопа.

Його здоровля ся поступно згіршовало. Вмер 7-го марца 1995-го року, похованый є на цінтері Монастыря святой Макрины – сестер василіянок, в Юніонтауні, штат Пенсілванія. Його тіло поховали до єпіскопской части цінтеря.