«70%» – Ванівка, част 2 – неділя, 18.00 год.

На знимці пані Катерина Ґоджык з дівком Галином (днес приходиме до них уж другій раз), а тіж документ зо села Ванівка з іх родинного архіву. То родинно-метрикальный запис, інформация о родині Івана Свірщка, выписана 9. лютого/фебруара. Начальник ванівской громады Ігнатий Шуфлят засвідчує, же до 10. лютого/фебруара 1940 рока Іван зо женом Марийом з Ланяків і дівками Іванном, Катерином і Ольгом стало мешкали ту, в Ванівці. Записано тіж, же вшыткы они руской нацийональности і грекокатолицкого обряду.

По што было выдавати тот родинно-метрикальний запис як раз 9. лютого/фебруара? Бо на другій ден Свірщкы і іщы кількоро ванівскых родин выберали ся в далеку дорогу – до Росиі. Знали о Росиі лем тото, што повіли аґітаторе: же там буде ім добрі, о много ліпше як дома, бо то прекрасный край і там жыют іх братя.

Дорога до далекой прекрасной і богатой Росиі была для родины Свірщків не така уж далека: лем до тернопільской области, до Настасова. І одраз трафили до колгоспу… А коли выселяли іх з Ванівкы в 1945 році, товды завезли доправды далеко – аж до луганьской (тогды сталіньской) области. Втікали одтамаль зас до тернопільской области, а коли Свірщкы затримали ся коло Бучача, в Підзамочку, доля над нима кус пожартувала: вписали іх до колгоспу, котрый звал ся «Росия». Ото, мате свою Росию, якой так сте хтіли… Не вірите? То вартат подати інформацию з радяньскых часів…

ПІДЗАМОЧОК — село, центр сільської Ради, розташоване на берегах річки Стрипи, за 3 км від районного центру і за 5 км від залізничної станції Пишківці [то як раз там Лемкы зышли з потягів, як іх выселили з рідной землі – озн. редактора]. Через село проходить автошлях Тернопіль–Івано-Франківськ. Дворів – 300. Населення – 1111 чоловік [переважаюча част то Лемкы – озн. редактора].

На території Підзамочка міститься центральна садиба колгоспу «Росія». Виробничий напрям господарства — рільництво з розвинутими овочівництвом і м’ясо-молочним тваринництвом. У 1971 році в колгоспі одержано пересічно по 28 цнт зернових з га, в т. ч. 32 цнт озимої пшениці, зібрано по 455 цнт цукрових буряків і 153 цнт картоплі з га. З допоміжних підприємств є кар’єр і млин. За успіхи в розвитку сільського господарства 65 чоловік нагороджено орденами й медалями Союзу РСР. За вирощення високих урожаїв цукрових буряків ордена Леніна удостоєно ланкових колгоспу О. К. Яскілку, М. С. Козар, ордена Трудового Червоного Прапора – голову колгоспу М. П. Качана, доярку Ю. А. Пиж, механізаторів М. В. Дутчака, С. Т. Стрілецького і ланкову П. П. Мокрецьку, 2 чоловіка нагороджено орденом «Знак Пошани».

…Побесідуєме днеска і о тых гіркых цукровых бураках, і колгоспных тракторах, якы заєдно ся псули, аж і о тых нагородах, якы давали переважні комуністам, і о доярці Ю. А. Пыж (бо то о ній, очывидні, оповідат пані Катерина, хоц не называт імена). І о тым, як в ріжных жытьовых обставинах такой лишыти ся чловеком.