«Слово» – Неділя самаріянкы – неділя, 9.00 год.

Далшов недільов Пасхалного часу, котрый пережываме, є Неділя самаріянкы. На першый погляд, яке одношіня мать ку празднику Пасхы. Но спустьме сіті нашого уму на глубину Божого слова.

Ісус іде через Самарію. Пришов ку місту Сіхар, де была студня із часів Якова. Ісус затримав ся там. А ученикы одышли до міста. Чом Ісус не ішов із нима. Бо хотів зробити велике чудесне діло воскресіня. То, што на першый погляд выглядало, же Ісус лем так заставив ся коло студні, но Він нич не робив лем так.

Святый Василій говорить: Коли чуєш Його слово або діло, не слухай недбало або поверьхово, але ідь на глибину. Кажде Його слово або діло є про нас законом благочестности.

Тогды пришла єдна жена, котра хотіла набрати воды. Быв шестый час, то є обідняйшый. Сонце найвеце палило. Тота жена в тім часі приходить. А Ісус просить од ной воды. Она зачудована, же як ты Жыд просиш од мене самаріяньской жены воды? Но Ісус їй повів: Кебы ты познала дар Божый, кебы ты знала, якого дару ся тобі достало днешній день, хто тобі тото говорить, ты бы сама просила а дав бы ті жыву воду.

Она роздумує приземно. Не розумить тым словам. А якбы посмішно реаґує: Тадь не маш ведерко, студня є глубока. Та кедь маш воду, нашто просиш од мене, од жены, котра належыть ку самаріянам, котры ся не сходять зо Жыдами. Але Ісус їй повів: Каждого, хто пє тоту воду, буде знова тлоїти. Але хто буде пити воду, котру дам я, того ниґда не буде тлоїти. Она знова роздумує як земна, дай мі той воды. Жебы я ту не мусила приходити а черьпати. Кедь маш таку воду, же лем раз ся напю а уж ниґда не буду затліта. Та хоцьде маш таку воду, дай мі ся напити той воды. А Ісус помаленько, педаґоґчічно веде тоту жену горі ку істочникам спасенія.

Одкрывать їй, што ся находить в совісти. Кедь їй повів, жебы закликала свого мужа, а она гварить, не мам мужа, хоче затаїти ся. А Ісус: Правду єсь повіла, бо єсь мала пять, а теперь тот не є твоїм мужом. Ісус одкрывать тій жені, же она потребує іншу воду, бо є страшно затліта на душі. Гріх і страсти, нестриманость а нечітота высушовала жывот із ньой. А Она ся не образила, коли Ісус одкрывать минулость. Но говорить, виджу, же ты пророк. Признавать ся, гей маш правду, так єм жыла, так жыю. Іщі все в гріху а роскошах тілесных. А Ісус по очіщіню душі выводить ку познаню себе як Спасителя світа.

А она, коли ся напила той жывой воды, утікать до міста а звістує народу а кличе увидіти Ісуса. Видиме, чом Ісус ся заставив. Залежыть Йому і на єдной душі. Але тов самаріянков сьме і мы. Ісус і нас кличе: Кебы ты познала дар Божый, ты бы Його просила. І нам хоче подати жыву воду свойой науку, свойого слова, свойого одпущіня.

Самаріянка прияла, напила ся той воды. І стала ся в ній жрідлом, коли іде а звістує місту сміло, же Хрістос одкрыв гріх в їй жывоті, познать таємности сердця. А народ іде а просить Ісуса, жебы пребыв у них. А Ісус так як в паляві дня чекать, жебы міг подати воскресіня тій єдній душі – жені самаріянці, так іде і до міста, і проповідать і воскрешать далшы душі ку вірі.

Хрістос воскрешать самаріянку духовным воскресіньом. Він є тот самый, хоче то робити і з нами. Будьме і мы тов женов самаріянков, приймиме а напийме ся! Хрістос воскрес!

В неділю, 18. мая 2025 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 18. мая 2025 р. о 12.00 год. і 19. мая 2025 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.