Вмер Ярослав Сисак. Вызначна особность русиньского театру і возродного руху

Як інформовав Театер Александра Духновіча, в пятніцю 27-го юна 2025-го року добило сердце Ярослава Сисака. Бывшый актор, директор театру, режісер і перекладатель пєс на русиньскый язык, але і возродный діятель вмер у віці 86 років.

Ярослав Сисак быв нелем вызначнов особностьов русиньского театру, але і нашого возродного руху по 1989-ім році. Належав ку основаючім членам Русиньской оброды на Словеньску, єден час быв і їй председом. Чітав текст выголошіня кодіфікації русиньского языка.

Реформатор нашого театру

Народив ся Ярослав Сисак 28-го мая 1939-го року в селі Пыхні, Сниньского окресу. По абсолвованю середньой освіты на Педаґоґічній школі в Пряшові наступив як вісемнадцятьрічный у 1957-ім році до драматічного колектіву втогдышнього Україньского націоналного театру в Пряшові, де быв актором аж до 1966-го року.

Сисак быв єдным із першых, котры ішли штудовати на Театралный інштітут Карпенка-Карого в Києві. Там пізніше выштудовала ціла ґенерація акторів, котры у 1980-ых роках перебрали в театрі штафету по своїх старшых колеґах.

Із штудій акторства переступив на режію, і кедь в році 1971-ім вернув до УНТ, профіловав ся уж головно як режісер. В роках 1978 аж 1982 быв умелецькым шефом драматічного колектіву УНТ, пак аж до 1998-го року быв на посаді директора театру.

Почас свойой акторьской і режійной карьєры зробив десяткы інсценацій. Окрім іншого стояв як сполутворця при премєрі Краля Ліра в УНТ, што было перше наштудованя того твору од Шейкспіра на театралных сценах на Словакії обще.

У 1985-ім році приходить до втогдышнього Україньского націоналного театру в Пряшові на посаду драматурґа Василь Турок-Гетеш. Турокови, якый мав підпору директора театру Ярослава Сисака, подарило ся таке мале чудо.

У фебруарі 1988-го року театер одпремєровав пєсу Сенс Нонсенс – експеріменталну інсценацію, за котров як драматурґ стоїть Турок, і режію робить Благо Углар, вызначный словацькый режісер і драматурґ, родак із Пряшова. Што є вынятковым на тій інсценації окрем того, же втогдышній україньскый театер зачінать робити експеріменталный театер? Турок з Угларом просадили, же в пєсі бісідує ся „на діалекті“, значіть так, як акторы бісідують меджі собов – по русиньскы.

В тім самім році, але в далшій театралній сезоні, у децембрі 1988-го року, на сцену театру приходить далша премєра роблена на русиньскім языку. Была то інсценація Оцет, котра є дефінована як експеріменталный творчій варштат, під котру ся знова підпише Турок, Углар і Мілош Карасек. А то быв властно початок русиньского театру.

Діятель русиньского руху

У 1989-ім році приходить у втогдышній Чехословакії ку політічным змінам, вдяка котрым почав і процес русиньского возроджіня. Ярослав Сисак тот рух од початку підтримовав.

Довтогды україньскый театер мінить назву і народностну орьєнтацію. Під веджіньом Сисака театер рішіньом міністра културы Словацькой републікы од 15-го октобра 1990-го року став русиньскым Театром Александра Духновіча. Наперед хоснує як русиньскый язык, так і україньскый, но пізніше переходить лем на русиньскый язык у своїх пєсах, послідня україньска премєра была в році 1994. Пак ся україньскы пєсы до театру вернули на приказ зряджователя – Пряшівского самосправного краю, аж у 2008-ім році. Театер під веджіньом Ярослава Сисака быв вынятковый нелем свойов властнов, шпеціфічнов поетіков, але і тым, же з театру стала інштітуція, котра помагала Русинам в їх еманціпачнім процесі.

Ярослав Сисак быв єдным із основаючіх членів Русиньской оброды. І в тій орґанізації мав важну роль. Быв то якраз він, котрый в театрі дав ку діспозіції єдну канцеларію з бутором і тіпоґрафічныма машынками про нововзникнуты редакції – часопис Русин і Народны новинкы.

Такой по Першім сеймі Русиньской оброды у 1990-ім році, став Сисак членом Коордіначного выбору за Пряшів, у функціях в орґанізації быв довшый час. Од юна 1995-го до юна 1996-го року быв председом Русиньской оброды на Словеньску.

„Русины на Словакії не могли довгы рокы офіціално ужывати свій материньскый язык, розвивати го і довести аж до такой подобы, жебы ся го могли учіти діти в школах, жебы на нім могли быти выдаваны новинкы, часописы і книжкы, жебы на нім мож было слухати высыланя з радія і телевізії, жебы на нім грав русиньскый театер ітд. Переважна часть Русинів не прияла адміністратівно нарядженый україньскый язык за свій материньскый.“

То часть Декларації із святочного выголошіня кодіфікації русиньского языка на Словакії, котра одбыла ся 27-го януара 1995-го року в Братіславі. Декларацію прочітав втогды якраз директор Театру Александра Духнновіча в Пряшові Ярослав Сисак.

Актівный до высокого віку

І кедь Ярослав Сисак у 1998-ім році скінчів на посаді директора театру, з театром не розлучів ся. І далше мож было видіти на сцені ТАД пєсы, під котры підписав ся як режісер ці драматурґ. Але што найголовніше, Ярослав Сисак быв автором десяток перекладів пєс на русиньскый язык.

У 2023-ім році вышла книжка під назвов Театер Александра Духновіча у перекладах Ярослава Сысака, котру редаґовали Валерій Падяк і Михал Павліч, і в котрій є выбер із богатой перекладательской творчости Сисака. Переклады до театру робив до высоко віку, донедавна. Послідній його переклад, котрый грає ся на сцені театру, є пєса Мерькуйте на Флорес із 2024-го року.

Смертьов Ярослава Сисака страчаме вызначну особность русиньского театру і нашого возродного руху. Вічная память!