Гора Явір – місце близкє вшыткым Лемкам

Гора Явір то особливе місце для Лемків. Не без причыны предками была названа як Свята Гора. Істория обявлінь Пресвятой Богородиці в тым місци сігат 1925 р. І то тіж причынок ґу тому, што тогорічны богослужыня в тым святым місци были вынятковы. Кєд же припомянуто 100. річницю обявлінь, якы подля передань были першыраз 21. вересня/септембра 1925 р.

Місце тото в лемківскій поколіньовій свідомости має іщы другє значыня. По выселінях, коли Лемковина осиротіла, в місцевій каплици заникли богослужбовы практикы. Доля справила, што коли першы лемківскы родины зачали вертати з выгнаня, постепенно вертала в тото місце молитва.

До істориі того святого місця іщы вернеме. Хоц істория (чого-небуд) творит ся поправді каждого дня, то в примірі Святой Горы Явір набрала она за послідні рокы вынятковой динамікы. Видно тото і по новобудуваній православній святыни, яка є результатом як раз доста складных дій, в тым припаді в істориі самых Лемків.

Явір – єдніст з Афоном

Так і в 100. річницю чудотворных обявлінь Пресвятой Богородиці, на праздник свв. Первоверховных Апостолів Петра і Павла, 12. липця/юлия 2025 р. была на Яворі служена архієрейска Божеска Літургія. Традицийно тіж, бо ден перед праздником, в ганчівскій цервки Покровы Пресвятой Богородиці была одправлена Всеночна. На порозі святыні, єрархів піднесено витал о. митр. Володислав Канюк. Тым разом ганчівскы богослужыня очеляли місцевый владыка Паісий, архієпископ перемышльско-ґорлицкой єпархіі та приіздный з Гайнівкы – єпископ Павел, при сослужыню єпархіяльных і приіздных священників.

Тогорічны святкуваня были вынятковы і за справом присутности представників Братства «Православны Поломникы Святой Горы Афон», якы в тот же ден внесли ікону Святых Старців-Святогорців – як благословліня Святой Горы Афон для православных Лемків. То як раз з нагоды 100. річниці обявлінь.

В Ганчові співал мужскій хор Клірос, якій наштоден діє при Осередку Православной Культуры «Ельпіс» в Ґорлицях під дириґентуром о. прот. Ярослава Ґрича. Уж в першый ден праздничных упамятнінь участ брали поломникы з ріжных части Польщы, в тым потомны выселеных з Лемковины, якы днес прожывают на обшыри вроцлавско-щеціньской єпархіі.

В тым місци конче треба спомнути іщы єден ювілей. Отже, того рока ішло ХХХV Православне Поломництво на Святу Гору Явір, якє путувало з Крениці.

Сонце – засвітило

В сам праздничный ден (так само згідно з вельорічном традицийом явірскых святкувань) перше в высівскій церкви были парохіяльном радом та настоятельом высівской обителі ігуменом Максимом витаны прибывшы архієреі: архієпископ люблиньско-холмской єпархіі владыка Авель, місцевый архієпископ перемышльско-ґорлицкій Паісий та присутный уж попереднього дня – єпископ гайнівскій Павел. Внет вірны враз з духовенством і членами Братства повандрували на высівскій верх Горы Явір, де зачала ся архієрейска Божеска Літургія.

Тогорічны упамятніня (в навязаню до початковых слів о творячій ся істориі) тіж были выняткова, бо і інчы як в попередніх роках. По перше зато, што богослужыня были правлены перед новобудуваном церквом, якой рівно рік тому іщы не было – товды же посвячено угольный камін. По другє, тогорічны богослужыня были в першій черзі памятком 100. річниці од першых обявлінь Богородиці, але так само церков, яка возникат на православній ділянці, є памятником двох дальшых ювілеів православной Церкви в Польщы: 100-літя Автокефалиі ПАПЦ (1924-2024) та 100. річниці повороту (конверсий) Лемків до православя (1926-2026).

Архієреям сослужыло 25 священників такой зо вшыткых єпархій ПАПЦ (окрем лодзіньско-познаньской). Для Лемків особливый был іщы єден факт полученый з літругічныма практиками на лемківскых парохіях. Отже, Апостола тримал Петро Трохановскій, якій чытаня выголосил по лемківскы (вюл тіж співаючый в тот ден креницкій хор). Пак же, по Євангелиі з повчальным словом до вірных звернул ся єпископ Павел, припоминаючы жытя свв. Апостолів Петра і Павла.

O істориі явірскых обявлінь і повязаных з нима традициями серед Лемків розповіл дакус ганчівскій парох – о. Канюк, звертаючы увагу на особливе місце Святой Горы Явір в свідомости каждого жытеля Лемковины, або і тых, якых рід одтале выходит.

Особливым гостьом тогорічных святкувань был владыка Павел, якій пришол на Лемковину як делеґат блаженнійшого Савы, митрополиты варшавского і цілой Польщы. Передал владыці Паісийови і чысленно прибывшым вірным благословліня і поздоровліня з тым «великым дньом в істориі нашой Церкви». З подібным, добрым словом звернул ся архієпископ Авель, перед роками несучый послугу серед вірных на Лемковині. Так само, дякуючы правлячому владыці за труд і жертвы повязаны з будовом церкви на Яворі, желал при тым Божого благословліня і опікы Богородиці для скорого завершыня діла.

Владыка Паісий дякувал митрополиті Саві за вітцівску любов і благословліня. «З той святыні днес выносит ся благодарна молитва за незалежніст нашой Церкви, яку потвердила своім обявліньом Богородиця, што нашым предкам вказала дорогу повороту до Святого Православя» – бесідувал.

Будучый рік – рік дальшого ювілею

Присутного владыку Павла, з нагоды його імянин, владыка Паісий нагородил єпархіяльным мадальом Святого Максима Ґорлицкого. Владыка звернул ся тіж зо словом до самого Петра Трохановского, желаючы кріпости на дальшы рокы жытя. «60 років минуло на Великден того рока, як єм першый раз жакувал в церкви. Товдышній о. Алексанер Дубец, пізнійшый владыка Адам, закликал мя до семінариі, жебы-м співал, жакувал в Страстным Великым Тыжни і на Великден. Минуло од того часу 60 років. Гнеска зас єм співал. Дякую Ти, Боже, же дал єс мі тоты рокы. Дякую за тоты рокы. Дякую» – розповіл на Яворі, щыро зворушеный, Петро Трохановскій.

Медалями Святого Максима Ґорлицкого были так само нагороджены члены Братства Святогорців. В слові направленым до них владыка зазначыл, што сама Богородиця пришла на Явір в тым році як раз в принесеных іконах. Іконы в ювілейным 2025 р. были внесены не лем до ганчівской церкви і на Святу Гору Явір, але о ден до церкви св. Йоана Крестителя в Ґладышові.

Будова, як діло, іде етапами. Влони был положеный угольный камін, того рока – при вознесеных мурах явірской церкви – была правлена архієрейска Літургія. А о рік? Надіючы ся, за словами владыкы Паісия, мала бы гейбы быти явірска святыня уж освячена. А єй вид, хоц на днес може не захоплювати, подля розповіди о. Канюка має быти доказом привязаня вірных той землі до лемківской архітектуры. Присутный же в тот ден был і головный архітектор – Петро Криницкій.

Будучый 2026 р. може быти не лем нагодом до припомніня 100. річниці поворотів Лемків до православя, але так само вынятковым роком в найновшій істориі православной Церкви – з причыны посвячыня святыні на Горі Явір.

Гора Явір – місце вшыткых Лемків

Істория святого місця на Горі Явір є доста складна – смотрячы на діі остатніх років. По судовым процесі давна каплиця (поб. в 1929 р.) была переказана на власніст грекокатолицкій Церкви в Польщы.

Істория обявліня на Горі Явір сігат 21. вересня/септембра 1925 р. Товды же три молоды Лемкыні вертали піше через гору з Пряшівской Руси, де выбрали ся на кєрмеш до села Ґабольтів. Подля переказів, коли переходили гору, увиділи ясне світло, котре било іх в очы, а пак почали ся горячо молити. О ден, зацікавлены чудесом, вернули до місця, де ясный блеск – хоц нереґулярный – зачал повтряти ся. Неодолга, єдній з жен – Фіриі Демянчык, будучій свідком тых подій, разом з блистячым світлом обявила ся Божа Матір, што довело до поставліня в тым чудесным місци каплиці.

Початково, товдшыні грекокатолицкы церковны власти не стояли за побудуваньом храму, але вєдно з міцным натиском вірных, осіню 1929 р. на вершку Явора станула каплиця, посвячена Божій Матери, а попри ній в короткым часі зачало бити джерельце. Tоржественне посвячыня каплиці одбыло ся в свято Покровы Пресвятой Бородиці 14. жолтня/октобра 1931 р., а богослужыня в тот ден очелил перемышльскій грекокатолицкій владыка Йосафат Коциловскій. Посеред Русинів, як побожного народу, ціла істория барз скоро ся рознесла, што довело до того, же Гору Явір за місце церковного культу мали не лем Русины з лемківского боку Карпат, але зачали ся тіж поломництва з полудньового схылу, одкале приходили жытелі сел Пряшівской Руси.

По тернистым 1947 р. каплицю переняли Войска Охороны Погранича (WOP), якы внутрі зорґанізували стражницю, а бодай ціле выпосажыня пропало, або было спалене.

Стараня о верніня храму зачали ся вєдно з першыма поворотами Лемків з выгнаня – кінцьом 50. років ХХ ст. Ратунок Святій Горі Явір пришол в 1969 році, коли то храм і поблизкій терен передано в хоснуваня Польскій Автокефальній Православній Церкви. Товды тіж стараньом тых, што вернули, а і при помочы краянів з Америкы, подарило ся покус одремонтувати святе місце. Каплиця Покровы Пресвятой Богородиці на Горі Явір была влучена до православной парафіі св. Михала в Высовій. Товды тіж в каплици зас зачынают ся молитвы і богослужыня, а св. Гора Явір по такой 30 роках вернула на мапу поломницкых пути.

Є безсумнівным фактом, што стара каплиця была оновлена за справом православной Церкви і єй вірных. Остаточно, в 2017 р. каплиця была судовым рішыньом передана грекокатолицкій Церкви. Од тамтой поры православны Лемкы молили ся на побічній ділянці. Вкінци же – пришол час, коли православны отримали дозволіня на побудуваня свойой святыні.

Гора Явір то місце близкє вшыткым Лемкам. То не лем місце молитвы, але і самособом символ традициі і культуры. То тіж доказ тернистой істориі руского народу, якій перешол выгнаня, повороты і своє воскресіня.

фот. Петро Клинковскій, Матфій Заброцкій, lem.fm