Домашня задача пані Кос

Высловы еврокомісарькы про розшырьованя Марты Кос в Ужгороді о тім, же Україна сповнила свою домашню задачу в одношіню ку народностным меншынам, є так далеко од реалности як Брусел од Києва. І єдночасно то потверджує, же в припаді Україны не іде аж так о повніня пожадавок, бо урядници в Бруселі уж вырішыли, як то має скінчіти.

Навщіва еврокомісарькы в Ужгороді має дві лінії. Тов першов є приговор, котрый мала перед представителями народностных меншын. В приговорі на єднім боці выраховала, што Україна зробила односно проблематікы народностных меншын, на другім боці вказала і на то, же тото (мало), што Київ зробив, буде треба наповняти, і в практіці провірити.

Друга лінія є бріфінґ, де уж Марта Кос виділа сповнену домашню задачу, і высловила надію, же штохвіля буде мож почати переговоры о першім кластері, в рамках процесу вступу Україны до Европской унії.

Проблемов є, же ани приговор, котрый мала на засіданю із представителями народностных меншын, не быв цалком обєктівный. Бріфінґ уж быв лем твердый сарказм.

Знаме, же Закон о народностных меншынах (комунітах) Верхьовна рада Україны прияла в децембрі 2022-го року. Тот закон втогды не быв крітікованый лем Мадярьском, неспокійность выловила і Румунія, але што є найосновіше, крітіковала го і Венеційска комісія. По році, в децембрі 2023-го року, україньскый парламент прияв новелізацію того закона. В Будапешті зареаґовали такой, же і новелізація є далеко од того, якы права мали меншыны до року 2015.

Марта Кос веце раз акцентовала, же охрана меншын – то фундамент Европской унії. Як може еврокомісарька акцентовати тот факт, а на другім боці не повісти нич односно того, же платный закон не дає єднакы права вшыткым меншынам. Наприклад, російскый язык є забороненый, бо то язык державы-аґресора.

Kедь выхабиме выключіня російского языка iз тых прав, в припаді наприклад Ромів, Білорусів або Молдаванів так само неможливым є реалізовати, подля того закона, дакотры языковы права, наприклад навчаня в тім языку на середніх школах, бо їх языкы не суть языками Европской унії. На высокых школах языковы права односять ся лем на пріватны школы. То, же меншына має в єднакім чіслі, як вышла в їй языку, выдати свою літературу і по україньскы, ани не треба коментовати. А могли бы сьме продовжовати.

Меншыновый закон на Україні є злый. То село Потьомкіна. Під гейбы шумнов фасадов є знова лем націоналізм, котрый меншыны посылать до катеґорії гражданів другой або третьой класы. Кебы ішло о обєктівну оцінку з боку еврокомісарькы, мала бы што крітіковати, лемже она о тім не повіла ани слово. Домашня задача сповнена.

Кебы сьме вєдно із Мартов Кос заперли обидві очі, і представили собі, же тот закон є добрый, пак подьме одповісти на конкретны вопросы із практікы. Што мають наприклад такы Ромове на Україні окрем того, же суть вызнаны? Што їм Україна забезпечує? Мають холем єдну школу? Мають даякы інштітуції? Мають штось професіоналне, што бы їм помогло утримовати свій язык, културу, ідентіту?

Запераня оч над неповніньом того, што іщі все в Унії означуєме за фундамент, ся шкорше або пізніше выпомстить.

Значіть, закон є папірь, а реалность у многых народностных меншын є така, же лем суть, і то є вшытко. Ці так вызерають меншыновы права в Европі? То знать і Марта Кос, же не вызерають. Навеце, кедь Україна є і сіґнатарьом меджінародных договорів, Европской харты реґіоналных або меншыновых языків або Рамкового договору Рады Европы о охрані народностных меншын.

То, же еврокомісарька не стрітила ся із Русинами, і же на марґо прав Русинів на Україні не повіла ани слово, уж не мож назвати іншак як шкандал.

Покля ся серьйозно приготовльовала на тоту навщіву, в рамках котрой мала рішыти якраз меншынову проблематіку, пак не могла не трафити на комунікацію Світового конґресу Русинів із Венеційсков комісійов, Орґанізаційов про безпечность і співпрацу в Европі, а головно з Европсков комісійов і Европсков радов.

Кедь Рада Европы, котра теперь робить моніторінґ імплементації Рамкового договору Рады Европы о охрані народностных меншын в окремых державах, знала запросити і Русинів на стрічу, дочула ся о них, як могла Русинів не видіти Марта Кос, яка іде на Україну рішыти народностны права? Одповіді суть дві. Перша, менше правдоподобна, еврокомісарька ся на тоту проблематіку не приготовила. Друга, за думками автора реална, Марта Кос просто Русинів і їх права одіґноровала.

Кедь собі хтось сповнив домашню задачу, пак є то Марта Кос. Стала далшов у шорі тых европскых представителів, котры нас ідуть пресвідчіти, же з Українов є вшытко в порядку. І кедь не є. Але кого бы то інтересовало, гейже? Марта Кос лем як далша за порядком пришла на Україну потвердити політічне рішіня Бруселу, же Україну в Унії хотять за кажду ціну. І же не мусить повнити пожадавкы, бо мы сьме уж вырішыли, же єй хочеме. І зато знаме заперти очі.

Покля має на таке політічне рішіня Европска комісія мандат од Европского парламенту, в порядку. Лем най собі усвідомлять два факты. По перше, не треба пак грати тот ціркус о повніню пожадавок, і по друге, запераня оч над неповніньом того, што іщі все в Унії означуєме за фундамент, ся шкорше або пізніше выпомстить. Не Україні, Унії.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Pixabay.com.