Стоваришыня Лемків передало Нагороды ім. Никыфора

При нагоді 33. Лемківской Творчой Осени, што прошла в днях 11.-12. жолтня/октобра, Капітула Стоваришыня Лемків передала дві статуі – Нагороды ім. Никыфора – Епіфана Дровняка. Премія єст признавана «за труд жытя одданый для лемкіской культуры».

Мож речы, што было то «залегле», кєд же оголошыня тогорічных лавреатів было вчас серпньовой Лемківской Ватры на Чужыні в Михалові. Лавреатами стали три особы. Окрем Федора Лабика, якій особисто был присутный в Михалові, нагороду отримали тіж Володислав Грабан і Петро Басалыґа.

Поза шором – першый раз в істориі признаваня оцініня, было оно в тым році вручене ґрупі люди – ЛАПіТ «Ластівочка», якій того рока святкує 25-літя діяльности.

Петро Басалыґа

Першый ден Осени того рока завитал до Вапенного, місця народжыня поеты Івана Желема (1925-1989). Як раз при тій нагоді статую одобрал єден з тогорічных лавреатів Нагороды ім. Никыфора – Петро Басалыґа. Премію вручыл Андрий Копча, Ведучый Головного Заряду Стоваришыня Лемків при присутности дальшых членів.

Петро Басалыґа то лемківскій фотоґрафік. Серед його цінных робіт сут тоты, якы документуют давну, неістнуючу уж красу Лемковины. Записал неоцінены першы Лемківскы Ватры (1983-1989). Доднес звязаный єст з редакцийом часопису Стоваришыня Лемків «Бесіда» і вшыткыма інчыма активностями той орґанізциі. Спілпрацує так само з редакцийом «Лемківского Річника».

Своі знимкы вказувал вельо разів на ріжных подіях. Остатня выстава была як раз при нагоді спомненой 33. Лемківской Творчой Осени.

Анґажує ся в волонтерску (нелегку, бо фізичну) працу при ратуваню давных крестів на лемківскых цмонтерях і капличок (акциі одбывают ся в рамках ґрупы «Каменяре Кычеры»).

Володислав Грабан

На другій ден Нагороду ім. Никыфора одобрал Володислав Грабан. Статую вручыла делеґация Стоваришыня Лемків, на челі з Ведучым Андрийом Копчом. Стріча одбыла ся в Волівци, 12. жолтня/октобра 2025 р.

Володислав Грабан отримал нагороду при присутности своіх найблизшых – жены, діти і внуків. Вчас стрічы поспоминано давны часы і спілдіяня.

Період одданя Володислава Грабана лемківскым справам зачал ся, коли оселил ся в Креници (конец 70. років ХХ ст.). Там заaнґажувал ся в культурну, громадску і реліґійну діяльніст. Был орґанізатором першых по выгнаню лемківскых маланок в Креници. Плянувал основати стоваришыня – Товариство Любителів Лемківской Культуры, тото ся єднак не повело.

То ініциятор першых Лемківскых Ватр – Пленеровых Варшатів Ансамблю Пісні і Танця «Лемковина», котры спілорґанізувал головні з Петром і Ярославом Трохановскыма. Великій вклад внюс тіж в діяльніст Музею Лемківской Культуры в Зындрановій, анґажуючы ся в орґанізацию свят «Од Русаль до Яна».

Отримал званя «Лемка Року 1986» (почестне званя признаване вчас першых Лемківскых Ватр). Было му надане званя почестного члена АПіТ «Лемковина».

Як раз Володислав Грабан, як поета, заініциювал першы Лемківскы Творчы Осени (днес орґанізуваны Стоваришыньом Лемків). Основал і вюл часопис зындранівского музею – «Загорода», а в рамках свого выдавництва «Наша Загорода» публикувал творы сучасных лемківскых авторів, м.ін. Теодора Кузяка «Давно то были часы», «Догасаюча ватра», Семана Мадзеляна «Смак Долі», вершы Івана Фуджака «Туга».

Як поета Володислав Грабан явил ся перше в польскым літературным середовиску. Кінцьом 70. років ХХ столітя зачал спілпрацу з тыжденником «Наше Слово», де на «Лемківскій Сторінці» публикувал своі вершы, але тіж фотоґрафіі і дописы. Дотля выдал штырі авторскы збіркы поезиі. Переводит на лемківскій творы інчых авторів.