Як інформовав Інштітут славістікы Російской академії наук, 6-го марца 2026-го року в Тарту у віці 84 років вмер вызначный славіста, філолоґ, піонір русиністікы із лінґвістічного боку – професор Александр Дуліченко.
Народив ся Александр Дуліченко 30-го октобра 1941-го року в селі Высокый, Краснодарьского краю, в Росії. Абсолвовав штудії на Туркменьскій універзіті в Ашхабаді, пак на Інштітуті славянознательства і балканістікы в Москві обгаїв тітул кандідата наук. Пізніше на Інштітуті языкознательства Білоруськой академії наук в Міньску обгаїв тітул доктора філолоґічных наук.
Учів на універзіті в Узбекістані, пак на Тартускій універзіті в Естонії, де здобыв і тітул професора, і де лишыв ся жыти.
Свою научну карьєру Александр Дуліченко почав баданьом поєдных языковых аспектів русиньского літературного языка бачваньскых Русинів. Было то в часах, коли в іншых комуністічных державах Русинів офіціално не было.
Дуліченко нераз вдяка своїй научній роботі несподівав научный світ новыма одкрытями в даякій сфері, котра ся уж виділа быти пробадана, в области языковой наукы, бо він все знав звернути увагу на даякы непознаты або необроблены аспекты.
В його доробку найдеме публікації о тяжкых вопросах общой теорії языка, лінґвосеміотікы, соціолінґвісткы, етнолінґвістікы, лінґвістічной компаратістікы, і далшых областей.
У 2008-ім році в Ужгороді Дуліченко выдав фундаменталну роботу, котра такой стала вызначнов книгов што до области карпаторусиністікы під назвов Письменность и литературные языки Карпатской Руси (XV-XX вв.).
В публікації мож найти многы тексты, котры ілуструють практічно вшытку богату і розмаїту історію писменности Карпатьской Руси із самого початку аж до років выданя книгы. Тов публікаційов Дуліченко – штудент лінґвісты Нікіты Ільїча Толстого, котрому книгу і присвятив, наповнив духовный тестамент свого учітеля, котрый му много раз пропоновав заняти ся літературно-языковыма вопросами Карпатьской Руси.
Дуліченко перешов із лекціями найзнамішы европскы універзіты, выступав на конференціях і семінарах практічно у вшыткых европскых научных центрах.
Быв добрі познатый каждому, хто інтересує ся карпаторусиністіков. Знали го і в ученых кругах на меджінародній уровни, быв членом многых загранічных научных академій, став лавреатом у тій сфері найвысшой научной Премії Фонду Александра Гумболдта у 2005-го року за вынятковы научны успіхы в области славістікы.
Почас свойой карьєры быв презідентом Меджінародного комітетут славістів, председа Естоньского націоналного комітету славістів, презідент Меджінародной асоціації по інтерлінґвістіці, член Выконного комітету Ню-Йорьской академії наук, і честный член Тартуского общества есперантістів.
Універзіта в німецькім Трір му уділила честный докторат, Естоньска републіка уділила Александрови Дуліченкови Орден Білой звізды 4-ой класы.
Його вклад до карпаторусиністікы навсе зістане записаный до русиньской історії. Вічная память!







