Вышла нова Історія Підкарпатьской Руси. А не зла

В половині марца на чеськый і словацькый книжковый рынок дістала ся нова чеськоязычна публікація чеського історіка Яна Ріхліка під назвов Історія Підкарпатьской Руси (оріґ. Jan Rychlík: Dějiny Podkarpatské Rusi).

Ріхлік не інтересує ся темов Підкарпатьской Руси першый раз, но в новій книжці слідує тоту теріторію од протоісторії – найстаршых часів і першых населінь, аж по найновішу історію, включно такых дій як Евромайдан 2014-го року.

Підкарпатя притігать нашу увагу

Як пише ся в анотації новой книгы, „Підкарпатьска Русь, так само Закарпатьска Україна ці скоріше Угорьска Русь, належыть ку реґіонам, котры притігають нашу увагу. Головно зато, же двадцятьлітя Першой Чехословацькой републікы была частьов сполочной державы із чеськыма землями і Словакійов.“

Історік Ян Ріхлік, котрый є фаховцьом на переміны чехословацькых односин і чеську історію 19-го і 20-го столітя, тов книжков дає чітательови перегляд історії теріторії Підкарпатьской Руси од ранього середньовіку аж по сучасность.

Ріхлік вказує на звязы Підкарпатьской Руси із угорьсков історійов, із куртым, „але вызначным періодом в рамках Чехословакії“, період по анексії Совітьскым союзом, і послідні декады в рамках незалежной Україны. Занимать ся в книжці політічнов і економічнов сітуаційов, транспортом, школством, реліґійныма вопросами, „але так само передовшыткым Русинами, котрых нелегкый процес народного усвідомліня книга слідує“.

Ян Ріхлік уж на тему Підкарпатя выдав у 2016-ім році книгу Підкарпатьска Русь в історії Чехословакії 1918 – 1946 (оріґ. Podkarpatská Rus  v dějinách Československa 1918 – 1946),  але є і співавтором книгы Історія Україны (оріґ. Dějiny Ukrajiny) із 2015-го року, на котрій робив із Павлом Робертом Маґочійом.

Комплетный перегляд, но не так цалком

Нова 360-сторінкова публікація Яна Ріхліка на першый погляд дає чітателям комплетный перегляд історії теріторії, котру называме Підкарпатьска Русь.

Чітатель може познакомити ся із Підкарпатьом за влады Арпадовых, дочітать ся о повстаню Ракоція, періоді русиньского возроджіня, чехословацькій історії того краю, о совітьскім періоді ітд. Так само мож повісти, же чеськый історік приступать ку темі серьйозно, обєктівно, хоснує много джерел, історічны матеріалы, выходить, меджі іншыма, із такых в русиньскім середовиску познатых авторів як Антоній Годинка, Павел Роберт Маґочій ці Іван Поп.

Но предсі лем є дакус на шкоду книгы, же період по 1989-ім році, значіть по політічных змінах, розпаді Совітьского союзу і выголошіню незалежной Україны, дістав у новій публікації простор лем на коло двадцять сторінок.

Кедь собі усвідомиме, же меджівойнова Чехословакія тырвала 20 років, і в публікації дістала простор на майже 60 сторінок, є дакус на шкоду, же період, котрый тырвать уж 35 років, кедь рахуєме лем незалежну Україну, а дакус веце, кедь рахуєме початок політічных змін, дістав простору омного менше.

Притім то період такзваного третього возроджіня Русинів, котрый, передовшыткым на Підкарпатю, є доднесь і боротьбов за обновліня своїх народностых прав. Знова ся так потверджує, же історіци період по 1989-ім році беруть іщі все як штось нове, притім то уж реалный історічный період, котрый бы собі заслужыв омного веце баданя і публікованого тексту.

Русиньскый рух в шыршім контексті

Кедь сьме дакус крітічны односно того, же періоду по 1989-ім році є даного в публікації за нашыма думками мало простору, треба повісти і то, же наперек тому Ян Ріхлік тот період описує доста обєктівно, а іде по темі і в шыршім контексті.

Книга занимать ся невыповненым референдумом із 1991-го року о автономії краю, правилно вказує на резултаты того референдума, і пояснює, же то была воля абсолутной векшыны вшыткых жытелів, без огладу на їх націоналность, не даякый „сепаратізм“ Русинів.

А нелем то. В книзі Яна Ріхліка дочітаме ся нелем о возроднім русиньскім русі на Підкарпатю на початку 1990-ых років, о його проблемах і факті невызнаня Русинів на Україні до днешнього дня, што автор акцентує. Ріхлік русиньскый возродный рух рішыть в шыршім контексті, вказує на його успіхы в іншых державах – наприклад на Словакії а в Польщі, а споминать і меджінародне діяня, наприклад в рамках Світового конґресу Русинів.

При темі русинства суть в тексті Ріхліка детайлы, вдяка котрым бы сьме ся знали пустити із автором до острой полемікы, наприклад кедь твердить, же „будучность Русинів як евентуално дотвореного самобытного народа є днесь іщі неясна,“ і кедь за його словами нє неможлива. Но кедьже є то написав уж лем в рамках резюме, де собі як історік може веце дозволити робити субєктівны оцінкы, мож то акцептовати, і при незгоді з тыма думками.

На другім боці треба ясно підкреслити і факт, же книга справды намагать ся маповати долю Русинів, і то без жадных ідеолоґічных і націоналістічных присмаків, і з почливостьов ку тым, котры творять русиньскый народ.

Книга Історія Підкарпатьской Руси Яна Ріхліка є певно добрым вкладом до баданя історії того краю, але і історії карпатьскых Русинів, про котрых турбулентный період 20-го столітя головно на Підкарпатьскій Руси позначів ціле наше бытя, і його дослідкы несуть Русины доднесь.