«Коли вже не є землі, тяжко лишати ся Лемком, тяжко обстати ся Русином», – так повів карпаторусиньскый ученый Валерій Падяк.
Літературознатель недавно выдав книгу Лемковськый тріптіх «на выгнаню»: сочасна поезія русинів Польщі, де автор твердить, же днешня лемківска література «на выгнаню» – то реакція творчой інтеліґенції на факт ґеноціда, котрый вчінила польска держава у 1947-ім році.
Лемковськый тріптіх – то літературны портреты трьох репрезентантів поезії «на выгнаню» – Нестора Репелы, Петра Мурянкы і Володислава Грабана.







