«Слово» – 13-та неділя по Сошествії Святого Духа – неділя, 9.00 год.

Господь наш Ісус Хрістос нам в днешнім слові представлять образный приклад о єднім чоловікови господарьови, котрый высадив виноград, збудовав вежу, зробив преш. А як было вшытко готове, передав робітникам виноград і сам одышов.

Як надышов час плодів, выслав своїх рабів, жебы перевзяли частку із плодів. Но они то не хотіли, єдных рабів збили, далшых убили, далшых побили камінями. А тот господарь посылав далшых і далшых, і робили з нима тото саме.

Што нам говорить тото слово? Уж на початку днешнього слова є в ґр. тексті слово ікодеспотіс – домовладыка. То значіть не быв то звычайный чоловік, звычайный гоподарь, но быв владыка дому, тот, котрый мав владу, поставліня, котрый як на кінці чуєме мав і войско. Тым нам тото слово говорить: Хто є тот ікодеспотіс? Є то сам Господь.

Так нас тото слово запроваджать на початок св. Писма, де чуєме, як Бог высадив загороду Еден – насолоджіня. Дав выроснути вшыткым родам стромів з прекрасныма плодами, смачныма і привабливыма. А як было вшытко приготовлене, воваджать там чоловіка як царя. Давать йому владу, доволює назвати вшыткы звіры – тым указує на владу над нима.

Но давать і єдно обмеджіня – з єдного строму познаня добра і зла мав чоловік під грозьбов смерти наказано – не їсти. А кедь посмотриме на то, што было повіджено, яка прекрасна была тота загорода з тісячами плодів, тадъ як легонька была тота заповідь, стримати ся од єдного строма.

А дайме собі вопрос: Чом Бог дав тоту заповідь, чом не доволив їсти із того строму, чом собі выградив єден стром з тых тісячів про себе? Зато, жебы чоловік, котрый тото вшытко прияв до влады все памятав, же мать над собов Сотворителя, же тыж є лем Адам – взятый зо землі. Жебы го то усвідомліня красоты рая і влада над вшыткым не привели ку пышній думці, же він є тым паном вшыткого, же не потребує авторіты над собов.

А посмотьме в днешнім слові, што ся стало. Як робітникы якраз впали до той пыхы. Перестали мати усвідомліня почливости ку домовладыкови, погорджовали, зневажали, высмівали і убивали рабів. Но він не переставав посылати далшых і далшых. Они мали перевзяти частку плодів. Тото указує і на наш жывот, як Господь Бог не переставать посылати своїх высланців, котры пожадують тоты плоды.

А што суть тоты плоды – узнаня авторіты Бога, як свого сотворителя і плод любви ку Богу і ближньому. Но чоловік мать слободну волю. Може одверьговати тых высланців. Тыма высланцями можуть быти різны сітуації в нашім жывоті, може быти даяка книжка, даяка подія, може быти смерть близкой особы. Може быти выслуханя Божого слова в церькви, ці і через тото высыланя по радію. А чоловік може высмівати тото слова, убивати. А Бог не преставать нанаво і наново.

А іщі єден важный момент там є. В ґрецькім тексті є слово керос – пригодный час, коли пришли высланці по плоды. Не є там хронос. А керос означать будьякый час дня ці ночі. В молитві 3. часу ся молиме в псалмі – Выпробовав єсь моє сердце, навщівив в ночі, і не нашла ся в нім несправедливость.

В ночі значіть несподівано, коли чоловік не чекать. А то нас веде ку приготовлености, все оддавати плоды узнаня авторіти і плоды любви. А чоловік бунтує ся, узурпує сі право винограду. А Господарь посылать далшых і далшых. Но днешнє слово мать і напомянутя. Наконець прийде домовладыка, і злых поубивать.

Тото слово нам припоминать, же так не буде донеконечна. Раз прийде момент того розрахованя, момент суду, коли уж не буде мочі нихто повісти, я не узнавам нияку авторіту, не буду никого слухати. Покы чоловік жыє, Бог робить вшытко про спасіня чоловіка, посылать не єдного раба, не двох, але тісячі каждый день нашого жывота.

Прото не одверьгуйме тых высланців домовладыку, не высмівайме, не убивайме, але приймиме їх слово а оддавайме з плодів, покы є час. Бо наконець уж буде лем: добрі рабе вірный, або слова злых злі поубивать. Слава Ісусу Хрісту!

В неділю, 30. авґуста 2026 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 30. авґуста 2026 р. о 12.00 год. і 31. авґуста 2026 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.