«Слово» – 14-та неділя по Сошествії Святого Духа – неділя, 9.00 год.

Ісус Хрістос часто хосновав образны приклады, жебы подати якусь науку, якусь важну правду. Минувшу неділю сьме чули слово, такый образный приклад, о робітниках у винограді. Де домовладыка посылав своїх рабів, жебы перевзяли частку із плодів винограда.

Днесь нам Ісус Хрістос говорить іншый образный приклад о царьови, котрый мав робити свадьбу про свого сына. Покликав на тоту велику і радостну подію многых. Як настав час свадьбы, выслав своїх рабів, жебы ішли і повілы запрошеным: подьте уж є час свадьбы. Подьте, мої дорогы, берьте участь у моїй радости. Но реакція тых людей была інша, як очековав тот царь, они не хотіли прийти, та послав далшых рабів. Повів собі, та може мої рабы то плано подали, може покликаны то плано зрозумили. І говорить їм: ідьте, повіджте запрошеным, уж є приготовлене справды вшытко, є час прийти на свадьбу.

Но они ани теперь собі тото не цінили, ішли по своїх ділах. Єден на своє поле, другый на свій торг, далшы поїмали тых рабів, зневажыли, дакотрых убили. Царь, як тото дочув ся, розъїв ся, послав войско і выгубив тых невдячных, і міста їх дав выпалити.

Ту можеме видіти, же подобно як домовладыка послав войско на непіддайных робітників у винограді, і ту царь посылать войско на невдячных покликаных. Тото покликаня значіло про тых людей велику почливость з боку царя. Была то велика і радостна подія. Коли ся мали вшыткы радовати, єдночасно то было признаня авторіты царя і узнаня царьского сына як наслідника і будучого царя. Тото одречіня, і зневажіня рабів, было великым зневажіньом як тых рабів, як царьскых высланців, так самого царя і його сына. Зато наслідує така тверда реакція з боку царя.

Што значіть іти на поле і на торг? Ту нам Ісус говорить барз важны слова. Поле – значіть пожадливость жалудка і піджалудка, є образом роскошів, котры наповняють чоловіка, і затемнюють погляд ку правдивім потіхам, котры Господь нам приготовив. А торг є образ жадоности того світьского, земного матеріалного. Тото так само сперать чоловіка, і не доволює задумати ся над правдивыма богатствами. Тым якбы чоловік повів: я мам свої роскошы, я не потребую твоє царьство ани твою гостину. А другый: я мам свої богаства і свої цінности, я не потребую, ани не мам час думати на небесны богаства.

Но тото слово нам говорить іщі дашто інше. Тогды царь послав рабів, жебы ішли всягды і закликали вшыткых, котрых найдуть. Так понаходили многых добрых і планых і дім ся наповнив. Царь пришов посмотрити на гостів. А єден із них не мав свадьбляне облечіня. Царь йому повів: приятелю, як ты ту пришов так неуправений, без належытого облечіня? А тот быв тихо. І дав наказ звязати йому рукы і ногы і шмарити вон до вонкашньой тмы, де буде плач і скреготаня зубами.

Што нам хоче повісти тото слово? Чом так твердо поступив тот царь із тым чоловіком? Тадь може быв бідный, не мог собі доволити даякы красны шаты на свадьбу. Но ту не є выгварькы. Бо царь і о тото ся постарав, каждому закликаному послав і свадьбляне облечіня. Но тот чоловік зневажыв царя тым, же погордив, може стратив, може продав тото облечіня, а пришов на гостину без того облечіня.

Ту є напомянутя, не старчіть лем прияти запрошіня на тоту свадьбляну гостину Божого царьства, не наслідовати тых, котры выбрали роскошы ці богаство або котры ся неприятельскы поставили проти царя. Але тыж треба сохранити і тото облечіня, котре є потрібне на тоту гостину.

Не лем прияти віру, але і жывот подля той віры. Не лем прияти Боже слово, як бы тых рабів царя, але тыж і жыти подля слова, жебы потім не чути і нам слова: Приятелю, та як ты так ту пришов… і слова звяжте му рукы і ногы і шмарьте вон до тмы… Слава Ісусу Хрісту!

В неділю, 6. септембра 2026 р., о 9.00 год. проґрам «Слово», котрый реалізує єромонах Маркіян, ЧСВВ. Повторіня 6. септембра 2026 р. о 12.00 год. і 7. септембра 2026 р. о 2.00 год. за русиньскым часом.