10. річниця смерти о. Михала Жука

Днес, 12. січня/януара т.р., минят точно 10 років од смерти о. митр. прот. Михала Жука – долголітнього пароха православной парафіі в Любіні. Лемко – вроджений іщы в рідным краю, котрого злочын Акциі «Вісла» примусил дальшу част жытя продолжати на чужыні.

О. Михал Жук народил ся 18. мая 1939 рока в русиньскым селі Перунка на західній Лемковині. Молодіст в рідным селі не трывала долго, бо уж в 1947 році, вєдно з родином і рештом селян, комуністычны власти насильні выгнали на тзв. землі одзысканы. Дальшы молоды рокы миняли в селі Вількоцін коло Пшемкова, де в 1954 році, по занкінчыню основной школы, задумал продолжувати науку. Успішні зарахувал іспыты до Гандльовой Школы в Зеленій Горі, але доля задумала інчий жытьовий пут для будучого священника. О приступліню до Православной Духовной Семінариі в Варшаві – як сам бесідувал –  рішыл маючы сон, в котрым виділ, же його покликаньом єст священниче жытя. Свою жену – імост Меланію Крайняк, познал в церкви в Пшемкові. Вінчали ся літом 1960 рока.

О. Жук был рукоположений осіню 1960 рока владиком Штефаном – архієпископом вроцлавско-щеціньской єпархіі. Його першом парафійом, котру обнял одраз по высвячыню, была православна парафія Успіня Пресвятой Богородиці в Зимній Воді коло Любіна. Трафил медже своіх – Русинів, выгнаных 15 років перше з рідной Лемковины. Біциґльом, а пак моторком доізджал до дочырньой – тымчасовой каплиці в Михалові, котра находила ся в хыжы єдного ґазды. Пару років по тым, в 1967 році, рішыньом владыкы Штефана, котрий был уж митрополитом варшавскым і цілой Польщы, был перенесений до села Кальників, близко Перемышля. Послуга на Перемышльчыні не была легка. Тамтышня парафія была фурт молиґана безпеком, а парох застрашаний. Окрем того, родина Жуків спочатку жыла в маленькій кімнатці, нанятій в жыжы єдного чловека. Вкінци, молодий парох рішыл зачати будову плебаніі, до котрой неодолга перенюс ся враз з родином. На кальниківскій парафіі о. Жук служыл до 1973 рока, коли рішыньом церковных власти вернул на Нижній Шлеск, але тым разом на більшу парафію в Любіні. Не было то добровільне перенесіня з той причыны, же Служба Безпекы старала ся як найскорше усунути невыгідного священника. З того періоду вартат припомнути сой цікавы спомины владыкы Адама, архієпископа перемышльско-новосандецкого.

Труд о. Михала на любіньскій парафіі є неоцінений. За 33 рокы свойой послугы прибыло близко двараз більше парафіян. На чужыні старал ся быти священником, котрий лучыт, а не ділит. Долгы рокы анґажувал ся в екуменічний рух, котрий приносил хосен не лем йому, але і цілій любіньскій громаді. Як споминают його парафіяне, котрисий раз заповіл, же в любіньскым костелі буде одправлена Св. Літургія для грекокатоликів. Люде не могли повірити словам свого пароха, тым більше, же част товдышньой православной громады становили грекокатоликы. До новосотвореной грекокатолицкой парафіі в Любіні одышло товды лем 5 родин. За період душпастырюваня в Любіні повело ся змодернізувати плебанію і церков. Задвякы незломности пароха, медже парафіянами зачало будувати ся почутя культурового одроджыня, гордости з походжыня і охоты до плеканя і розвиваня того, што уж мают. До днес велика більшіст любіньскых парафіян то Лемкы і іх потомны, котрым в часах комунізму барз была потрібна сила свого пароха.

Зачаткы поважной хвороты остали выкрыты в маю 2005 рока. Товды зачали ся проблемы з очами, а пак о пару місяців дохторы проповіли смертельну раковину. Доля справила, же в тым часі при парафіі нашол ся молодий семінариста, днешній парох – о. Богдан Репела. Хоц, як сам бесідувал, іх стріча не была принагідна. Медже ним, а о. Михалом завязала ся реляция ученик-учытель. Мучений хворотом парох з терпеливістю вводил молодого вікария в парафіяльны обовязкы.

На жаль, пришли хвилі немочы і терпіня. Остатню Службу Божу о. митр. прот. Михал Жук одслужыл в ден свого покровителя, 21. листопада/новембра 2005 рока. Неодолга нашол ся в любіньскым госпіциюм, де до кінця своіх днів жыл молитвом і віром, же іщы верне до своіх парафіян. Вмер 12. січня/януара 2006 рока. Чын похорону, котрий проходил 3 дни пізнійше, служыл владыка Єремія, архієпископ вроцлавско-щеціньскій, вєдно з чысленныма священниками. В остатнній дорозі о. Михала взяло участ близко три тисячів вірных, м. ін. президент Любіна, мійскы депутаты, культурально-соспільны діячы та парламентаристы любіньской землі.

10 років тому одышол єден з найвыдатніжшых отців духовных православной цервки в Польщы. До днес є приміром морального авторитету, твердой віры в Бога, міцного стояня при своім Народі, та просто одданю другому чловекови. Згідні з вольом покійного, його тільо остало зложене на цмонтери в Зимній Воді. Мож речы, же вернул ся медже своіх – Лемків, котрым служыл ціле своє жытя.

Вічна Йому Памят!

В неділю 10. січня/януара в церкви св. Тройці в Любіні была одслужена панихіда за душу о. митр. прот. Михала Жука. За тым мотузком можете пізрити на знимку з той подіі.