Деґрадація властной історії

Тот рік по довгых роках 17-ый новембер не быв дньом робочого покоя. Хоць тот день зістав державным святом – Дньом боя за слободу і демокрацію, словацька влада, в рамках консолідації, зрушыла на тот день робочій покій.

Повіджме собі одкрыто, мати державне свято без робочого покоя є така еквілібрістіка, жебы то не вызерало аж так плано, як кебы свято цалком зрушыли.

Лемже о тім, же при тім святі не іде сучасній словацькій владі лем о консолідацію публічных грошей, свідчіть і то, же кедь дакотры іншы свята будуть теперь без дня робочого покоя дочасно, припомінка Баршановой револуції має быти по новому навсе, холем при тій владі, без робочого покоя.

А не мусиме далеко ходити по далшый інтересный факт. Словацькый премєр Роберт Фіцо тот рік уж о 17-ім новембрі 1989-го року бісідує як о „комуністічнім пучі“. А найде ся цалком чісленна ґрупа людей, котра буде бісідовати, же премєр має правду.

Є то так дакус чудне. Без політічных змін, котры наштартовали ся Баршановов револуційов, бы може доднесь не была незалежна Словацька републіка. То якраз тоты політічны зміны пізніше Словакам дали історічну можливость створити властну державу, їх давный сон. Спохыбньованьом 17-го новембра ся так непрямо дістанеме і ку спохыбньованю далшых політічных процесів по нім. І ку спохыбніню выголошіня сувереніты Словакії. Чом так хтось хоче деґрадовати властну історію?

Немале значіня має 17-ый новембер 1989-го року і про Русинів у втогдышній Чехословакії. Кедь сьме як гражданы Чехословакії по політічных змінах знова здобыли свої гражданьскы і людьскы права, про Русинів револуція была і початком процесу, вдяка котрому сьме здобыли нашы народностны права.

Не зохабме ся одуріти, же ціла наша дотеперь успішна путь была лем резултатом „комуністічного пучу“.

А нелем то. Припомяньме, же днесь найстарша по 1989-ім році русиньска орґанізація на Словакії – Русиньска оброда, выникла на фундаментах гражданьскых політічных ініціатів. В Меджілабірцях такой в першых днях револуції Русины основали Občanské fórum, пізніше Verejnosť proti násiliu, што была словацька алтернатіва ку чеському форуму, і в марці 1990-го року із тых ініціатів, рухів, выникла Русиньска оброда, котра хотіла веце занимати ся народностныма правами Русинів.

А была то якраз перша річніця револуції, 17-ый новембер 1990-го року, коли Русиньска оброда мала свій першый сейм, і коли зволила собі своє перше офіціалне веджіня. Русины і тым сімболічно приголосили ся із своїма пожадавками, котры на днешній день суть у векшыні пунктів выповнены, ку одказу Баршановой револуції.

Історія того вшыткого, што сьме за 36 років як Русины на Словакії в рамках своїх народностных прав здобыли, почінать ся якраз 17-го новембра 1989-го року. Вшытко, што наслідовало, было можливе якраз вдяка тому, же быв у Чехословакії мірнов путьов, силным гражданьскым одпором, закінченый період комуністічных властей, котры хотіли навсе зліквідовати нас, зліквідовати і нашу Ґрекокатолицьку церьков.

Спохыбньованя 17-го новембра з уст словацького премєра є і спохыбньованя демократічного ходу історії, котрым Словаци здобыли тото найцінніше – властну державу. Є то деґрадація властной історії. Покля то хтось із Словаків хоче, най ся любить.

Но народностны права суть все крегке діло. Не зохабме ся одуріти, же ціла наша дотеперь успішна путь была лем резултатом „комуністічного пучу“. Треба мерьковати, жебы сьме не здеґрадовали властну історію.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Wikipedia.