Другє жытя стародруків. Захоронены черговы церковны книгы

Стары книгы рідко голосно промавляют. Частійше молчат – заперты в маґазинах, нерушаны – жебы ся не розлетіли. Нехоснуваны лежат на поличках, хоц сама іх присутніст – мимо вшытко – тішыт бібліофілів. В Ґорлицях стары, вартістны книгы достали гейбы нове жытя. В посліднім часі закінчыла ся консерваторска робота над колекцийом штырьох церковных стародруків з колекциі Єпархіяльного Осередка Православной Культуры «Ельпіс».

Проєкт, реализуваный при підпорі Міністерства Культуры і Нацийональной Спадковины, мал наголовок «Консервация колекциі церковных стародруків – закінчыня». Така задача то не выключні ратунок для паперя, окладинок, тінты, але штоси о вельо важнійше – то захованя памяти.

«Вшыткы обєкты одзначают ся высокыма артистичныма приметами і сут тым ціннійшы, же то рідко стрічаны в польскых колекциях примірникы, тішат ся великым заінтересуваньом серед бадачів» – подає о. митр. Роман Дубец, директор Єпархіяльного Осередка Православной Культуры «Ельпіс».

Книгы aж з XVII ст. з Білянкы, Ріпок і інчых

«Окрем того походят з цінненых сакральных обєктів. Роботы дозволили захоронити примірникы перед цілковитом деструкцийом, привернути ім як найвеце елементів первістного стану і в тот спосіб заховати для потомных незвыклі цінны історичны і культурны обєкты. Роботы над колекцийом кіриличных книг плянуваны сут тіж на будучый рік» – продолжат о. митр. Роман Дубец.

Під опіку консерваторів трафили штырі книгы выдрукуваны в часі І Польской Респибликы та в ХІХ ст. Найстаршом з книг была Євaнгелия з 1665 рока, выдрукувана во Львові в друкарни Михала Сльозкы, походжыня книгы – Чернілова (яворівскій повіт). Другом книгом был Октоіх з 1671 рока, так само выдрукуваный во Львові, книга походит з Білянкы. Дальше, консервациі піддано Tріод Квітна – Пятдесятниця з 1688 рока (незнане походжыня) та Ірмолоґійон з 1858 рока, з Ріпок, выдрукуваный через друкарню знаного львівского Ставропіґійского Інституту.

«Сут то книгы, в котрых поміщено тексты євангельскых перикоп, обряды тыжньового циклю і періоду Пятдесятниці та нутовы записы молитв з богослужынь в церквах» – чытаме в інформациі Осередка. Вартіст книг не ограничат ся до реліґійного змісту. Каждый з примірників єст свідоцтвом давных друкарскых технік, інтроліґаторской роботы і артистичной культуры книжкы.

В давній Польщы друкувати могли лем выбраны – тоты, котры мали королівскы привілегіі. Єдным з XVII-вічных типоґрафів был спомненый горі – Михал Сльозка, якій был єдиным друкарьом в давній Польщы з єпископском привілегійом – достал єй од католицкого митрополиты львівского Станіслава Ґроховского. Єдного часу міг друкувати не лем польскы, але і рускы книгы, на едицию котрых отримал специяльну королівску привілегію. З олгяду на міцный спротив зо страны братской типоґрафіі (друкарня Львівского Братства, основана в 1592 році, мала монополь на выдаваня кіриличных книг), Сльозка мусіл зрезиґнувати.

Найшыршы выдавничы управніня мал ставропіґійскій заклад (наступця братской друкарні). Правну охорону мал не лем од владарів Польщы, але тіж глав Православной Церкви. Ставропіґійскій Інститут мал монополь на друк книг в рускым языку і стерюг того через веце як двіста років. Вельократні входил в судовы розправы з тыма, котры хотіли порушыти сес монополь.

Охоронна політика і популяризация

З фотоґрафічной документациі вказує ся образ мурянчаной, презицийной роботы – треба было здемонтувати окладинкы, обчыстити карты, усунути восковы плямы, затягнены місця. Книгы треба было одквасити, дополнити бракы, структуральні зміцнити папір. А перед вшыткыма процедурами – перше треба было помістити книгы в фуміґацийній коморі – є то специяльне, герметичне ґратя, котре хоснує ся до ґазовой дезинфекциі книг, документів, акт, в котрым специяльны хімічны субстанциі нищат грибы, плісн, бактериі і інчы шкідникы.

Єпархіяльный Осередок Православной Культуры «Ельпіс» консеквентні реализує долготермінову стратеґію охороны церковного писменництва. Дотепер зроблено консервацию 47 стародруків, в тым м.ін. Октоіхы, Мінеі, Апостолы і Часословы з XVII i XVIII ст. Черговых 18 примірників з XVII-XVIII ст. жде на консервацию. Книгы походят з почаівскых, львівскых, кыівскых, перемышльскых і інчых друкарен.

«Залежыт нам, жебы ціліст робіт реализувана была на высокым рівни, згідні з консерваторском штуком, зато тіж до проєкту заанґажували сме выдатных знавців темы».

Закінчыня тогорічного етапу робіт не єст фіналом, а черговым етапом стараня о материяльну спадковину Східньой Церкви. Што веце, ратуваня книг не кінчыт ся на іх забезпечыню в маґазині. Вельо з них єст діґітализуваных і удоступняных онляйн, а тіж выбраны примірникы сут выпожычаны на выставы.

Фот. www.okp-elpis.pl