Душпастырь свого народа. До округлого юбілея отця Франтішка Крайняка

4-го януара одсвятковав свій округлый юбілей ґрекокатолицькый священик – отець Франтішек Крайняк. Жывот отця Франтішка – то нелем жывот священика. То жывот душпастыря, котрый істинно служыть свому народу.

Труд, котрый почав перед веце як 40-ма роками, зробив із нього правдивого наслідника такых душпастырів, будителів, якыма были Александер Духновіч ці Александер Павловіч, котры вели народ ку Богу, но єдночасно старали ся о його народне усвідомліня і потребы. Якраз він у 1980-ых роках почав із перекладами на русиньскый язык літурґічных і біблічных текстів.

Родак із Соливару

Народив ся отець Франтішек Крайняк 4-го януара 1956-го року в Соливарі, днесь містьска часть Пряшова, но в тім часі іщі то было окреме село.

„Жыли сьме в Соливарі, де єм ходив і на основну школу, а до 1968-го року і до костела, бо Ґрекокатолицька церьков была од 1950-го року заказана, і до православного храму наша родина ходити не хотіла,“ споминав отець Франтішек в розговорі із Наталійов Гребіковов про портал rusynfolk.sk.

Як дале повів, род Крайняковых має походжіня в Абрановцях, селі коло Пряшова. „Даколи в минулости ся там ґрекокатолици поважовали за Руснаків, хоць уж бісідовали по шарішскы. То доля Русинів околіці Пряшова. Коло року 1700 діяв у Руській Новій Всі (Абрановці были філіалне село, позн. ред.) єпіскоп де Камеліс, котрый в єднім документі написав, же його віруючі бісідують по руськы, но много слов уж мають шарішскых.“

Кедьже покрещеный быв у римокатолицькім храмі, міропомазаный быв аж у 1969-ім році у Катедралнім соборі святого Йоана Крестителя в Пряшові із рук Преосвященого владыкы Василя Гопка.

Середньошкольску освіту здобыв на ґімназії в Пряшові, і кедьже чув покликаня до священства, приголосив ся, і в році 1976 быв приятый на штудії теолоґії на Римокатолицьку кіріломефтодійску богословску факулту в Братіславі.

І кедь од 1968-го року офіціално была обновлена Ґрекокатолицька церьков у втогдышній Чехословакії, ґрекокатолици не могли мати властну семінарію, і до римокатолицькой могли быти прияты ґрекокатолицькы богословы лем подля встановленых квот, котры не были адекватны ку потребам церькви.

Служба на русиньскых парохіях

Священьску хіротонію прияв отець Франтішек Крайняк як женатый кандідат у Пряшові 14-го юла 1981-го року. Із свойой пані Вєрков выховали двоє дівок – Зузану і Александру.

Такой по рукоположіню быв призначеный за адміністратора парохії в Рокытові коло Гуменного, де быв до апріля слідуючого року, коли наступив на двочірну основну воєньску службу до Угерьского Градіштя на Мораві.

Отець Крайняк цілу свою актівну службу священика быв на русиньскых парохіях. Кедь вернув у 1984-ім році із войны, аж до октобра 1985-го року быв іщі в Рокытові. Пак од 1985-го до 2006-го року быв адміністратором парохії Меджілабірці. Од 2006-го до 2019-го року быв адміністратором парохії Камюнка, одкыль одышов на пензію, і жыє в Пряшові.

По нашому бы было найліпше

Рокытів коло Гуменного быв притім рішучій про далшый жывот і труд отця Франтішка. Сам то описав у філмі Воскресеніє народа, котрый наточіли америцькы Русины і премєровали го у 2019-ім році із цільом здокументованя 30-ох років русиньского возродного руху.

Перед отцьом Франтішком быв на парохії священик, котрый почав словакізовати, чітаня Апостола і Євангелія, проповідь уж были по словацькы, але запроваджав словацькый язык і до богослужінь.

„Я пришов до той сітуації. Дакотры бісідовали, по словацькы не хочеме, іншы зясь, по церьковнославяньскы не розумієме. І так єм ся позвідав: Та як бы было найліпше? По церьковнославяньскы не розумієте, по словацькы не хочете, хочете по україньскы?“ На то му віруючі одповіли, же ніт, бо не суть Українцями, але суть Русинами.

„Значіть як бы было найліпше? По русиньскы, по вашому? Гей, по нашому бы было найліпше,“ одповіли му.

Были 1980-ты рокы, комуністічный режім у Чехословакії, і Русины в нім офіціално не існовали. А в тім часі, конкретно у 1984-і році отець Франтішек вєдно із русиньскым писательом Осифом Кудзейом почінають про „неіснуючій“ народ, котрый не має кодіфікованого языка, робити на першых перекладах. Отець Крайняк выповнює тугу своїх віруючіх – мати по нашому, але і своє душпастырьке покликаня, жебы принести Боже слово народу в його материньскім языку.

У 1985-ім році уж існовало перше саміздатове выданя чітань Апостолів і Євангелій на неділі і свята цілого року.

Першы офіціалны выданя по політічных змінах

О чотыри рокы пізніше приходить ку радікалным політічным змінам. По Баршановій револуції 1989-го року Русины у втогдышній Чехословакії знова здобывають нелем гражданьскы але і народностны права. У 1990-ім році в Меджілабірцях выникать Русиньска оброда, о рік пізніше в тім самім місті одбыв ся 1-ый Світовый конґрес Русинів, а в тім самім році Русины в списованю жытелів у Чехословакії першый раз по декадах „неіснованя“ могли голосити ся ку своїй народности.

То час, котрый жычіть і роботі отця Крайняка. У 1992-ім році Русиньска оброда выдала Малый ґрекокатолицькый катехізм про русиньскы діти, котрый упорядковав отець Франтішек. Імпріматур уділив владыка Йоан Гірка, втогдышній пряшівскый єпарха. Вышов і Молитвенник святого ружанця. В тім самім році одбыв ся і 1-ый Меджінародный конґрес русиньского в Бардейовскых Купелях, і Русины почінають робити на кодіфікації, котру святочно выголосили 27-го януара 1995-го року в Братіславі.

Цілый час отець Франтішек вєдно із Осифом Кудзейом, але і далшыма співпрацовниками, підтримователями, робить на перекладах.

У 1999-ім році Русины дочекали ся першых офіціалных біблічных перекладів, кедь вышли Євангелії і Апостолы на неділі і свята цілого року. Імпріматур дав владыка Гірка. Но велику заслугу мав і владыка Іван Лявинець, втогдышній пражскый екзарха.

Тот родак із Підкарпатя, русиньскый патріот, котрый брав участь і на засіданю Світового конґресу Русинів, котрый писав поезію по русиньскы, робив на коректурах текстів, а так само дав на переклад позітівну рекомендацію із теолоґічного боку. У 2003-ім році вышов далшый переклад – Євангеліє од святого Йоана.

Обновліня Общества св. Йоана Крестителя

У 2004-ім році ґрупа русиньскых священиків, меджі нима і отець Крайняк, офіціално обновила Общество святого Йоана Крестителя, котре іщі в 1862-ім році основав Александер Духновіч. Аж до минулого року тото общество вів отець Ярослав Поповець, теперь є головов отець Мілан Ясик.

Обновліня общества іщі веце наштартовало русиньскы переклады, дало підпору, притулок із єднодумцями, отцьови Крайнякови і Осифови Кудзейови. Окрем біблічных перекладів почали ся выдавати і далшы літурґічны тлумачіня, на котрых так само робив і отець Крайняк. Но верийме ку ділу, котре почало в 1984-ім році.

У 2009-ім році выходить Тетраєвангеліє, котрого выдавательом на жадость Общества святого Йоана Крестителя быв Світовый конґрес Русинів. У 2012-ім році втогдышній пряшівскый архієпіскоп і митрополіта Йоан Бабяк дав позволіня на період двох років хосновати тото выданя при вшыткых богослужінях. Отцьове василіяны наслідно выдали Тетраєвангеліє у формі, котра была адекватна на богослужіня, кедьже перше выданя было формату А5 і служыло скоріше на домашнє чітаня, як катехетічный матеріал.

В році 2016 втогдышня Конґреґація про восточны церькви в Римі схвалила літурґічну книгу – Євангеліє, і тым дозволила чітати святе Євангеліє в русиньскім языку при богослужінях на цілім світі.

У 2022-ім році Общество святого Йоана Крестителя выдало комплетный Апостоларь. Позволіня печатати выдав іщі в 2019-ім році владыка Бабяк, но зреалізовати то мож было аж у 2022-ім році, коли апостольскым адміністратором Пряшівской архієпархії быв владыка Петро Руснак.

Якраз у 2025-ім році, коли Католицька церьков святковала Юбілейный рік, і Русины на Словакії святковали Рік русиньского языка із нагоды 30-ой річніці кодіфікації, вышло комплетне выданя Нового завіта по русиньскы, на котре дав імпріматур Высокопреосвященый владыка Йона Максим, пряшівскый архієпіскоп і митрополіта. Так закінчів ся веце як 40-річный труд отця Франтішка і Осифа Кудзея – двох головных перекладателів.

Но як уж было высше спомянуто, окрем біблічных текстів руками отця Франтішка Крайняка перешли і переклады акафістів, Требника, молебенів, вечурні, утрені, Літурґії оперед посвяченых дарів, богослужінь на Пасху і Рождествно, упорядковав молитвенник Радуйте ся в Господі. Русиньскый літурґікон, котрым русиньскый язык став офіціално уж літурґічным языком ґрекокатоликів на Словакії, так само діло передовшыткым отця Крайняка.

Є автором статей у кварталнику Артос і в Русиньскых ґрекокатолицькых календарях, котры выдає Общество святого Йоана Крестителя. Не знати, ці ту пораховане вшытко.

Душпастырь свого народа

Труд, котрый почав отець Франтішек, тырвать уж веце як чотыри декады. І тоты, котры го знають, не похыбують о тім, же він не скінчів. Далше працує, далше робить на перекладах. На выданя чекать і русиньскый Псалтырь.

Притім путь, на котру вышов отець Крайняк, не была абсолутно легка. Почав робити іщі в часі, коли нас офіціално не было, і як міг мати певность, же тото ся даколи змінить, же тота робота має змысел? Навеце, і по політічных змінах, не все і не вшыткы были прихыльны, і думать ся ту на церьковны власти, але і дакотрых священиків, ку русиньскым літурґічным і біблічным перекладам.

Скоріше знали метати дрыва під ногы, сміяти ся, заказовати. Нич із того отця Крайняка не знеохотило. Все мав в сердці свій народ, народ, ку котрому Бог поклилав го служыти, все мав перед собов тоты слова своїх віруючіх із першой парохії, же по нашому бы было найліпше.

І тото вшытко зробило із нього істинного душпастыря свого народа. Отець Крайняк підкріпив русиньске усвідомліня і гордость віруючіх в храмах, де служыв. Не скаржыв ся на неправости, робив, трудив ся на перекладах, але вів і актівный жывот у парохіях, на котрых служыв. Коло нього на одправі все співали малы канторы, мініштранты, із котрыма ходив до природы і заучав їх до скавтьского жывота і охраны природы, бо сам быв скавтом од молодых літ.

Часто у своїх проповідях кличе вірників розвивати почате діло, любити родну бісіду і културу, спознавати історію свого народа, родного краю. В Меджілабірцях і Камюнці выбудовав міцный душпастырьско-народностный русиньскый фундамент.

В децембрі 2024-го року пряшівскый архієпіскоп і митрополіта  кір Йона Максим нагородив отця Франтішка Крайняка тітулом ставрофорного протоєрея і правом носити небедерник і золотый крест із окрашіньом.

В януарі 2025-го року Русиньска оброда на Словенську уділила му при нагоді 30-ой річніці кодіфікації русиньского языка Памятну плакету за довгорічны актівіты реалізованы на полю популарізації і розвитку русиньского кодіфікованого языка і його аплікації до каждоденного жывота Русинів.

Отче, борозда, котру сьте выорали, навсе лишыть ся по вас. Най вам Господь Бог многократно вынагородить вшытку Вашу роботу, котру сьте про Русинів робили і робите. Мы уж днесь знаме, же народ на Вас і на Ваше добре діло ниґда не забуде. На многая і благая літа, отче!