Фенич: Я такых професорів не мав. Одбыла ся презентація книжкы о професорови Маґочійови

В пятніцю 21-го юна 2024-го року в просторах Пряшівской універзіты в Пряшові одбыла ся презентація новой книжкы доц. Володиміра Фенича, к. н. із Ужгородьской націоналной універзіты під назвов Історік і проблемы народтворіня: научна і общественна робота Павла Роберта Маґочія, котра вышла по україньскы у Выдавательствi Падяк.

Тото выдавательство довго в русиньскых кругах познате як ужгородьске, бо із столиці Підкарпатя доц. Мґр. Валерій Падяк, к. н. довгы рокы вів выдавательску роботу. Но споминана книжка є першов, котра вышла у, мож бы повісти, новій пряшівскій „філії“.

На презентації окрім автора і выдавателя, котрый є єдным із рецензентів, быв присутный так само проф. Др. Павел Роберт Маґочій, і далшый рецензент проф. ПгДр. Петер Шворц, к. н. – історік із Пряшівской універзіты, котрый довгодобо занимать ся окрім іншого і історійов Русинів. Модератором быв доц. ПгДр. Ярослав Цоранич, Пгд. із Катедры історічных наук на Ґрекокатолицькій теолоґічній факулті Пряшівской універзіты.

Книжка выникала дакілько років

Сучасный америцько-канадьскый і русиньскый історік Павел Роберт Маґочій, котрый занимать ся професіонално україністіков і русиністіков, є автором понад 900 публікацій, причім в тім чіслі є майже 70 книжок.

І так фахова робота, котра має ціль серьйозно і детайлно захопити його довгорічну діятельность, під руками Володиміра Фенича выникала довшый час. Нова 640-сторінкова публікація (оріґ. назва Історик і проблеми націєтворення: наукова та громадська діяльність Павла-Роберта Маґочія) почала выникати у 2020-ім році.

Фенич святковав свій юбілей, і професор Маґочій написав спередслово до його бібліоґрафічной публікації. Вєдно з тым попросив Фенича написати спередслово до вже другого україньского выданя книжкы Підкарпатська Русь: формування національної самосвідомості (1848-1948). Іде о книжку, котра вышла першый раз в америцькім Гарварді у 1978-ім році під назвов The Shaping of а National Identity: Subcarpathian Rus’.

„Із того спередслова, із 16-ох сторінок, выросла тота книга. Взяв єм ся серьйозно проштудовати вшыткого Маґочія, накілько ся мі дало.“ Книжка захопила баданя Фенича до септембра 2023-го року, коли быв переданый рукопис выдавательови.

Як спомянув автор, а потвердив выдаватель, о назві книжкы наконець вырішыв з выдавательом, ку спокійности обидвох.

Я такых професорів не мав

Фенич участным розповів і особну історію свого знакомства з професором Маґочійом, вдяка котрому дістав ся ку історіоґрафії ґрекокатоликів ужгородьской унійной традіції і Русинів обще.

„На початку 1990-ых років я познакомив ся з професором Маґочійом, о чім він не знав. То было 23-го септембра 1994-го року, коли мене, молодого докторанда позвав до себе професор Іван Поп. І він мі подаровав книжку Підкарпатська Русь: формування національної самосвідомості (1848-1948), што быв переклад пост-докторьской дізертації Маґочія,“ спомянув на презентації Фенич.  Професор Поп быв редактором україньского перекладу той публікації.

Доцент Фенич повів, же довтогды ани не знав, хто то Русины, так само ани о ґрекокатоликах, кедьже до 1989-го року церьков была в катакомбах, як і Русины.

„Кедь єм прочітав книжку, порозумів єм, же тото, што мене учіли в школі, што єм ся учів на універзіті, є добре, але то не є вшытко.“

„У 2002-ім році подарило ся мі особно познакомити з професором Маґочійом. Было то на меджінародній конференції у старім Лемберзі – Львові,“ повів далше Фенич. Львів подля Фенича заграв дуже важну роль у тім, як став ученым, што до методолоґії, што до выбераня тем свойой научной роботы.

На тій самі конференції познакомив ся втогды із далшым русиньскым ученым – професором Янком Рамачом.

„На другый день конференції, за ініціатівов професора Маґочія, пішли сьме до склепів з книжками. І мы троє, пів дня по великім Львові, по вшыткых склепах з книжками, ходили, і зберали собі в тайстру. І тото тягли із собов. Я увидів, же професор не такый професор, якых я знав, якы мене вчіли. Я не видів мого професора, жебы він тягнув книжкы із даякой конференції. І так собі думам – то якыйсь іншакый професор, не такый,“ споминав Фенич на презентації з тым, же тото саме ся пак повторило у 2015-ім році на конференції в Празі.

Од 2002-го року Фенич не перерывав свої контакты, односины з Маґочійом, но наопак, ставали они веце глубокыма. Каждый рік стрічають ся і в рамках Меджінародной літньой школы русиньского языка і културы – Studium Carpato-Ruthenorum, котру орґанізує Інштітут русиньского языка і културы Пряшівской універзіты в Пряшові.

Книжка представлює Маґочія комплексно

Фенич сістематізовав свою проботу до 31 нарисів, якы занимають ся окремыма областями жывота і роботы професора Маґочія. Преставлює го комплексно – як ученого, історіка обще, україністу і русиністу, нарисы слідують окремы фаховы темы і публікації, котры Маґочій на тоты темы выдав.

Перед чітателя, передовшыткым з фаховых кругів, но нелем, ся так дістав дотеперь найповнішый образ єдной із найвызначнішых русиньскых особностей сучасности.

Як і сам автор повів на презентації, книжка не є лем роботов, котра концентрує ся на Маґочія як карпаторусиністу, але хоче представити цілу комплексну особность бывшого председы Світовой рады Русинів, включно його вкладу до україністікы, і то не малого, кедьже Маґочій має так само велику і незаступну роль в тій науковій области.

„Намагав єм ся проаналізовати вшыткы Маґочія основны роботы, котры дотуляли ся америцькых штудій, канадьскых, европеістікы, середньой Европы, різных мікро проблем, україністікы, з чого має барз много робот, і найлюбленішой дітины – карпаторусиністікы.“

Володимір Фенич на презентації повів, же тішыть ся на вшыткы рецензії, хоць і крітічны, но хоче, жебы были фаховы, обєктівны, не тенденчны.