Першый раз спознав єм ся з малярьом Володиміром Ньорбом у книжному бовті Івана Петровція. Правда, на тот час Іван Юрійовіч одышов у ліпшый світ, і книжками гандльовав Василь Матола. Окрем книжок продавали ся у бовті і образы. Єден з них упав мі в око, зато-м рішыв го купити. На тот час там быв і його автор.
Володимір Ньорба одрізнять ся од другых малярів хоць бы тым, же не має малярського школованя, і взяв ся мальовати полотна як мав 25 років. Правда, коли мав 28, поступив ма Московску універзіту народной творчости, але учів ся лем три рокы, діштанчно.
Мальовав образы вечорами на кухні малого квартеля, уж быв женатым. Дістала повну малярьску освіту дівка Володі. А пізніше мальовати ся взяла і жена.
Наш герой брав участь на семох выставах, і лем єдну мав персоналну. На тот час йому вже было сорок років. Але за жывот намальовав робот много, десь тісяч з половков.
Володьо любить мальовати уліці і будованя Ужгорода, а любимы його фарбы червена і жовта. З пор року не любить лем літо. Подходячі ід своїм сімдесятым роковинам, Володимір Ньорба мав бы дяку зробити іщі єдну персоналну выставу, але не рахує то за основне.
Слухайте «Голосы Русинів Підкарпатя» в середу 15-го октобра 2025 р. о 18.10 год., або повторіня в четверь 16-го октобра о 4.30 год. і в суботу 18-го октобра о 11.00 год. за русиньскым часом.