Кедь Духновіч стане неактуалный

Наш найвекшый будитель, Александер Духновіч, добрі знав, же в дітях, молодежи, є будучность народа. Про діти творив, писав, старав ся о них, жебы могли ходити до школы, жебы старшы могли штудовати. Може стати неактуалный?

Не чудо, же кедь іщі за бывшого режіму, в часах „неіснованя“ Русинів, Культурний союз українських трудящих основав конкурз, заміряный передовшыткым на школярів і штудентів, назвав го Фестиваль драми і художнього слова імені Олександра Духновича.

Вшыткы предсі знаме, якы „Українці“ на конкурз ходили, і же называти ту штось іменом по правдивых великанах україньского народа бы мало може такый позітівный досяг, як хоцькотре выжребоване імя з калапа.

По зміні політічной сітуації, коли Русины почали здобывати свої права, і етабловати ся і в рамках незалежной Словацькой републікы, пришла довгорічна русиньска новинарька, писателька, але і функціонарька Русиньской оброды – Анна Кузмякова, з думков, же чом бы мы не могли мати властный такый конкурз, і тот дістав назву Духновічів Пряшів.

Обидва конкурзы фунґують. Тот україньскый мав теперь 63-ій річник, Духновічів Пряшів мав 24-ый річник, з тым, же почас пандемії быв выхабленый. Русины на Словакії основаньом Духновічового Пряшова здобыли можливость приготовльовати діти на деклмацію в материньскім, русиньскім языку, і не треба їх посылати ани на словацькы, ани на україньскый декламачный конкурз.

На Духновічовім Пряшові, на фінале в Театрі Александра Духновіча, было тот рік без єдного сто змагаючіх ся, од дітей з матерьскых школ, через школярів, штудентів, а докінця єдна доросла особа. Были то лем тоты змагаючі ся, котры в реґіоналных конкурзах здобыли у своїй катеґорії перше місце.

Покля бы сьме почали раховати вшыткых, котры брали участь і на реґіоналных поступовых конкурзах, пак бісідуєме о стовках участників, і думам, же мож повісти, же о конкурз є все векшый інтерес, змагаючі ся суть все ліпше приготовлены.

То вшытко в сітуації, коли о русиньскім школстві мож бісідовати лем барз евфемічно. Є то робота родічів, учітельок, наперек тому, же школство майже не існує.

Духновіч є про істинных Українців так актуалный, як і Пушкін або Петефі.

Як інформовав на кінцю мая україноязызчный двотыжденник такзваного Союзу „Русинів-Українців“ Нове життя, на фестівалі, котрый основали іщі за бывшого режіму, і котрый не мав жадны поступовы конкурзы, быв лем конкурз в Пряшові, взяло участь 54 змагаючіх ся.

Ґазета так само пише, же то уж нелем конкурз дітей домашніх, зо школ, котры ту мають, але же участь уж беруть і діти, штуденты, котры на Словакію пришли через то, же втікали перед войнов. Іншак, видіти то і на листі резултатів, де якраз тоты участници здобыли немало місць.

З того мож зробити собі такы резултаты. По перше, як уж автор коментаря писав веце раз, такзавны „Русины-Українці“ не мають реално нову ґенерацію, і по тій старшій ся уж якбач лем загасить світло.

По друге, не знам, ці то не буде аж демотівуюче, кедь діти із Словакії, знаме з якым „якостным“ україньскым языком, будуть змагати ся каждым роком веце із змагаючіма ся, про котрых то є реално родный язык, котры пришли з Україны.

Но а іщі по третє, і тото є то найважніше. Покля наконець Фестиваль драми і художнього слова імені Олександра Духновича якось пережыє, і то лем завдякы біженцям із Україны, пак думам, же в Союзі бы мали роздумовати о зміні назвы.

Александер Духновіч є про істинных Українців так актуалный, як і Пушкін або Петефі. Імя Духновіча, покля конкурз пережыє, буде неактуалне. А так, ці хотять або не хотять функціонарі „Русинів-Українців“, поступно заникне далшый релікт бывшого, про нас українізачного режіму.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.