Хронічно неправилна інтерпретація

Недавно, у 21-ім тогорічнім выданю україноязычной ґазеты Нове життя, надруковане было інтервю із головов Централной рады такзваного Союзу „Русинів-Українців“ Словацькой републікы – Павлом Богданом. Богдан, як уж стало фолклорнов мантров у тых кругах, знова спохыбнює Русинів як окремый народ, і окрему народностну меншыну на Словакії.

Інтервю із Богданом робив головный редактор ґазеты Мірослав Ілюк при нагоді юбілея головы українізачной орґанізації. І біланцовало ся. При чітаню ся дізнаме много інтересного. Наприклад і то, же Павла Богдана не тішыть, же телевізне высыланя в Словацькім радію і телевізії за його словами „перешло майже выключно на тематіку біженців із Україны“.

Я знам, же українізаторам веце пасовало, кедь телевізне і радіове высыланя про Українців было векшынов лем польованя на русиньскых селах, де має Союз іщі даякых прихыльників. Єдночасно ся чоловік цалком файно забавить на тім, же найвекшым Українцям, котры і Русинам ідуть давати розумы, хто сьме, якось почали перешкаджати реалны Українці, котрых не є треба пересвідчовати, хто суть.

Уж менше ся чоловік бавить на тім, же голова Союзу знова раз спохыбнює Русинів, а притім бісідуєме о чоловіку, котрый за україньску меншыну сидить в Раді влады Словацькой републікы про народностны меншыны, і уж лем із того тітулу міг бы ся дакус стримати при думках, котры властно ідуть проти леґіслатівы державы, але і проти меджінародных документів на охрану меншын, котрых є Словакія сіґнатарьом.

Богдан в інтервю говорить, же за „35 років адміністратівного розділіня нашой народностной меншыны маєме доста арґументів, жебы зрозумітзи, же тота дорога не веде до храму“.

І рахує вшыткы страты, котры сьме „мы“, розумій єдна україньска меншына „адміністратівно розділена“ на Русинів і Українців, за тоты рокы зазнали. Проблемов є лем то, же вшыткы тоты страты суть на боку тых, котры голосять ся за Українців, і котры бы доднесь хотіли українізовати Русинів.

Українізаторы собі радо приспособлюють факты так, жебы їм пасовали, але покля перестанеме фактами маніпуловати, пак каждый, хто є холем дакус інтеліґентнішый од гомбалкы, видить, же Русины, котры почінали од нулы по 1989-ім році, затля все лем здобывають. Тот хто тратить, є друга сторона барікады „адміністратівного розділіня“, кедь бы сьме мали схосновати словник Богдана.

Реалность є така, же Українці сістематічно страчали школы уж за комуністів.

За окремы рядкы стоїть спомянути арґументацію школами, кедь юбілант бісідує, же іщі у 2012-ім році мали десять україньскых матерьскых школ, девять основных школ і єдну ґімназію, а теперь мають лем дві основны школы і єдну середню. А пізніше акцентує, же ани Русины не мають школы, значіть, подля лоґікы Богдана „адміністратівне розділіня“ не помогло ани їм ани нам.

І то є якраз тота маніпулація з фактами. Реалность є така, же Українці сістематічно страчали школы уж за комуністів, бо з боку Русинів о то не быв інтерес. Кедь пак у 1991-ім році Русины могли першый раз голосити ся ку своїй народности в бывшій Чехословакії при списованю людей, нихто не боронив тому, жебы україньскы школы далше фунґовали. То, же їм днесь зістали три школы, є резултатом того, же уж справды нихто на селах не чує ся быти Українцьом, і резултатом їх „возродной роботы“.

На другім боці, не знам, о якых стратах може ся бісідовати в припаді Русинів. То, же днесь маєме лем дві основны школы з навчалным языком русиньскым, пак даякы далшы штири ці пять школ, де є навчаня русиньского языка, є наперек тому, же є то біда, наш зіск, не страта. Мы сьме перед 35-ма роками не мали нич. Їх школы не были, ани не суть нашы школы.

Од Павла Богдана, але нелем од нього, перманентно слухаме і чітаме хронічно неправилну інтерпретацію ходу історії. Тота помагать їм лічіти собі раны із своїх неуспіхів, кедьже політіка „Русинів-Українців“ уж днесь реално інтересує лем стары кадры із бывшого режіму, у котрых не є молоде поколіня.

Але радо бы єм припомянув, же воля народа, котрый поставив ся за свою самобытность, не є адміністратівне діліня іншого народа. А мерьковати бы на такы слова мали головно тоты, котрых бы наприклад в такій Москві так само хотіли видіти лем як адміністратівно розділеный єден народ.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Pixabay.com.