Меджі чудом і утопійов

О дакілько місяців бы ся по веце як трьох роках мав знова отворити по великій реконштрукції Музей модерного уменя Енді Варгола в Меджілабірцях. Суть од того великы очекованя. Но чекати чудо, кедь сьме про нього цілы декады не створили жадны условії, є дакус простодушне.

Стою в Полаті на дворі і курю. Од польской граніці іде авто із Фінландії. Самособов, іде до Варголового музея. Кедь о дві годины знова курю на дворі у родічів, авто ся вертать. Музей собі посмотрили, і то є вшытко. Такых припадів єм видів омного веце, намісто турістів із Фінландії собі можете доповнити польскы, німецькы авта…

Хоць Меджілабірці мали од 1991-го року, аж до запертя із причіны реконштрукції, єдиный в Европі, і лем єден із двох у світі музей Варгола, місто із того не доказало понад три декады здобыти майже нич.

Там, де бы ся в іншых країнах, або може бы старчіло в іншій части Словакії, збудовала коло такой перлины, яков музей є, ціла інфраштруктура, котра бы наштартовала величезный турізм, із котрого бы могло жыти нелем місто, але цілый реґіон, в припаді Меджілаборець не зробило ся майже нич. За веце як три декады.

Резултатом того были авта, котры ішли долов, до міста, а пак, по куртім часі горі, на граніцю. Окрем того, же собі чоловік посмотрить музей, може іщі сканзен із мініатурами, в Меджілабірцях властно не є дале нич, чім бы місто затримало гостів, не є ани порядных ґастро пунктів, де бы турісты пустили грошы.

Меджілабірці доплатили на зміну політічной сістемы по 1989-ім році твердо. Фабрикы, котры колись фунґовали, счезли, а новы інвесторы суть скоріше вынятком як правилом, з тым, же ани здалека не іде о фірмы, котры бы дали роботу такому чіслу людей, як даколишні фабрикы.

Із многых припадів знаме, же музей быв про місто даколи аж рівал, не партнер.

Лемже місто не знало схосновати ани потенціал, котрый му дав Варголів музей. Не доказало зробити условії про тото, жебы до міста пришли холем малы бізнісмены із турістічныма продуктами, із інтересныма ґастро думками, з дачім, што бы помогло людей по навщіві музея затримати в місті, пустити там грошы, жебы в конечнім дослідку і місто з того дашто мало.

Навспак, із многых припадів знаме, же музей быв про місто даколи аж рівал, не партнер, із котрым треба співпрацовати, взаємно собі помагати, вєдно будовати турістічный промысел, котрый може помочі розвитку міста.

Резултатом цілой сітуації є, же днесь уж тяжко бісідовати о стаґнації, скоріше уж мож бісідовати о реґресі.

Кедь нич інше, мож спомянути холем то, же од посліднього списованя людей у 2021-ім році має так місто як і цілый окрес знова менше людей (даны ку кінцю 2024-го року), значіть, цілый реґіон ся далше вылюднює. Уж не бісідуючі о тім, же ся в місті, як дослідок цілой сітуації, заперають школы.

Мала позначка, котру собі не одпущу. Кедь єм уж пару раз видів слоґан „Меджілабірці – головне місто Русинів“, пак ся не мож не сміяти. Окрем того, же ся іґнорує історічна роль Пряшова, кедь ся бавиме о днешній Словакії, ці Ужгорода, кедь ся бавиме о Русинах обще, треба додати іщі єден детайл. Руськый Керестур, русиньске село у Войводині, має приблизно тілько жытелів, як має цілый окрес Меджілабірці, а приблизно двараз тілько жытелів, як має днесь „головне місто“.

Одкрытя зреконштруованого Музея модерного уменя Енді Варгола буде стопроцентно знова, а іщі векшым, тяглом про турістів, котры прийдуть із цілого світа. Но думати собі, же то єдночасно порішыть проблему міста і реґіону, є неадекватне.

Кедь місто не зробило майже нич про тото, жебы ся в нім наштартовав турізм за попередніх тридцять років, коли быв музей одкрытый, пак міг схосновати на створіня условій, на притягнутя малых подникателів у ґастрі, і подобных областях, холем тоты три рокы, коли быв музей запертый. Они не прийдуть в день одкрытя зреконштруованого музея. І є вопросом, ці обще прийдуть, покля не буде чом іти.

Зато не похыбую о тім, же музей буде знова мати успіх. Лемже може то скінчіти так, як то кінчіло і перед реконштрукційов, кедь із двора в Полаті буду позерати, як авта ідуть, і пак ся барз скоро вертають.

Не мож чекати чудо, кедь сьме про нього нич не зробили. Од чуда не є далеко ку утопії. Покля собі мам выбрати, пак ся скептічно приклоню ку утопії што до того, ці музей, лем так, із дня на день, дашто про Меджілабірці змінить.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Pixabay.com.