Як інформовав Інформачный центер Пряшівской архієпархії, почас вікенду 23-го і 24-го авґуста 2025-го року на Маріяньскій горі в русиньскім селі Чірч проходив архієпархіалный одпуст із нагоды праздника Успенія Пресвятой Богородіці.
Головным пунктом Святоуспеньского одпустового проґраму была недільня архієрейска літурґія, котру одправляв Преосвященый владыка Мілан Хаутур, емерітный кошыцькый ґрекокатолицькый єпарха.
Участным приговорив ся владыка і в проповіді. Своє казаня одкрыв цітатом русиньского будителя Александра Духновіча: „Кто свое не терпит, а за чужим прагнет, тот свое погубит, чужого не найдет.“ Тот выслов Духновіча владыка скапчав із особов Пресвятой Богородіці, „котра была ціле своє жытя вірна Ісусови, а ниґда не потребовала славу ани узнаня од людей.“
Владыка повзбудив віруючіх, жебы служыли там, де є їх треба, не підлігали славі світа, і вшытко робили з любвов, і так наслідовали приклад Богородіці, і їй вірность Ісусови.
Одпусты в селі Чірч суть повязаны із діями в році 1898, о котрых в парохіалній кроніці отець Мірон Подгаєцькый, якый має в селі музей, і при котрого гробі в суботу почав одпуст панахідов, написав:
„Двом чірчскым дівкам, котры пасли коровы під Углисками, появив ся якыйсь старець, котрый їм дав вопрос, ці бы не хотіли, жебы ту приходило вельо людей на одпусты. По згоді дівок старець запхав паліцю до землі, і на тім місці вытріскло жрідло воды із лічівыма силами. Старець жадав, жебы там была збудована каплічка.“
Коли дівчата в селі повіли, што ся їм стало, стрітили ся із непорозуміньом. Од того часу в селі были погромы, котры завершыли ся великыма зливами. Аж по них село вырішыло збудовати на місці зъявліня каплічку, котру присвятили Успенію Пресвятой Богородіці. Люди почали там приходити і одбыло ся там веце чудесных выздоровлінь. Пак там люди збудовали іщі єдну каплічку.
У 1973-ім році была до інтерьєру каплічкы наіншталована ікона од майстра Крижановского, і каплічку втогды наново высвятив пряшівскый помічный єпіскоп – блаженый священомученик Василь Гопко.
В марці 2025-го року Высокопреосвященый владыка Йона Максим, пряшівскый архієпсікоп і митрополіта, подаровав парохії iкону Пресвятой Богородіці з назвов Квіт Нетлінный.